- •1.Ферменти як біологічні каталізатори реакцій обміну речовин
- •2.Ковалентна модифікація ферментів.
- •4. Загальні закономірності обміну речовин: катаболічні, анаболічні, амфіболічні шляхи метаболізму.
- •2. Принципи регуляції активності ферментів
- •3 .Коферментні функції піридоксину
- •4.Екзергічні та ендергічні біохімічні реакції – роль атф та інших макроергічних фосфатів у їх спряженні
- •1.Прості та складні білки-ферменти, простетичні групи складних білків-ферментів (кофактори,коферменти)
- •4.Внутрішньоклітинна локалізація ферментів та метаболічних шляхів, компартменталізація метаболічних процесів в клітині.
- •1.Будова та механізми дії ферментів. Активний та алостеричний (регуляторний) центр.
- •3.Коферментні функції нікотинаміду.
- •4.Основні стадії катаболізму біомолекул: білків, вуглеводів, ліпідів.
- •5.Ферменти біологічного окислення, особливості протікання реакцій за їх участю: над(ф)-залежні дегідрогенази;флавін залежні дегідрогенази; KoQ; цитохроми.
- •2. Коферменти та кофактори
- •3. Коферментні властивості рибофлавіну
- •5. Послідовність компонентів дихального ланцюга мітохондрій. Молекулярні комплекси внутрішніх мембран мітохондрій.
- •2.Активація ферментів
- •3.Коферменті функції пантотенової кислоти
- •4.Анаплеротичні й амфіболічні реакції
- •5.Надмолекулярні комплекси дихального ланцюга
- •1. Внутрішньоклітинна локалізація ферментів
- •3. Коферментні ф-ції ретинолу.
- •1.Ферменти, класифікація ферментів, номенклатура. Шифр ферментів.
- •2.Регуляторні ферменти та їх регуляція. Модулятори
- •3.Коферменти, переносники хімічних груп
- •4.Екзергічні та ендоергічні реакції
- •5.Схема хеміостатичного механізму спряження транспорту
- •1. Прості та складні білки-ферменти, простетичні групи складних білків-ферментів (кофактори, коферменти).
- •2. Ковалентна модифікація ферментів
- •3. Коферментні функції аскорбінової кислоти
- •4. Загальні закономірності обміну речовин: катаболічні, анаболічні та амфіболічні реакції.
- •5. Інгібітори транспорту електронів в дихальному ланцюгу мітохондрій.
- •2.Активатори ферментів
- •3.Коферментні функції нікотинаміду
- •1.Внутрішньоклітинна локалізація ферментів. Мультиферментні комплекси.
- •2.Коферменти та кофактори
- •3.Коферментні функції пантотенової кислоти
- •4.Екзергічні та ендоергічні біохімічні реакції; роль атф та інших макроергічних фосфатів у їх спряженні.
- •5.Хеміосмотична теорія окисного фосфорилювання, її унікальність та спільність принципів генерації енергії в різних живих системах.
5. Послідовність компонентів дихального ланцюга мітохондрій. Молекулярні комплекси внутрішніх мембран мітохондрій.
Дихальний ланцюг мітохондрій - сукупність молекулярних компонентів (ферментів, коферментів, додаткових електроно-транспортних білків), що здійснюють дегідрування органічних субстратів та послідовний перенос відновлювальних еквівалентів (протонів та електронів) на кисень через ряд проміжних переносників - транспортерів протонів та електронів. Окремі білки та небілкові переносники відновлювальних еквівалентів, які складають дихальний (електроно-транспортний) ланцюг, структурно об'єднані між собою в надмолекулярні мультиензимні комплекси, вбудовані в ліпідний матрикс внутрішніх мітохондріальних мембран, що створює стеричні умови, необхідні для ефективного перебігу окислювально-відновлювальних реакцій. До складу дихального (електроно- транспортного) ланцюга мітохондрій входять чотири білкові комплекси (комплекси І, II, III та IV), що функціонують як переносники протонів та електронів. До складу комплексів входять також залізо-сіркові білки, що містять іони негемового заліза (у вигляді FeS), асоційовані з флавопротеїнами або цитохромом b. Крім білкових комплексів, у функціонуванні електроно-транспортних ланцюгів беруть участь два рухомі переносники - убіхінон (коензим Q) та цитохром с. Комплекси дихального ланцюга: НАДН-коензим Q-редуктаза – ферментний комплекс (являє собою флавопротеїн, що містить ФМН), який окислює НАДН і передає відновлювані еквіваленти на коензим Q (убіхінон); у складі НАДН-коензим Q-редуктази НАДН-дегідрогеназа асоційована з FeS- білками (так званий комплекс І) Сукцинат-коензим Q-редуктаза – ферментний комплекс (ФАД-залежний флавопротеїн), який окислює сукцинат, відновлюючи коензим Q; до складу комплексу входить флавопротеїн сукцинатдегідрогеназа, асоційована з FeS-білком (комплекс ІІ) Коензим Q-цитохром с-редуктаза (убіхінолдегідрогеназа)-ферментний комплекс,що складається з цитохрому b, FeS-білка та цитохрому с1; ферментний комплекс транспортує електрони з відновленого коензиму Q (QH2) на цитохром с (комплекс ІІІ). Цитохром с-оксидаза – ферментний комплекс, що складється з цитохромів а та а3 (комплекс IV); комплекс здійснює кінцеву стадію біологічного окислення – відновлення електронами молекулярного кисню; він містить іони міді, як і інші оксидази.
Білет 7
1.Специфічність ферментів.Ферменти є високоспецифічними каталізаторами, тобто діють, як правило, на структурно близькі субстрати, що мають певний хімічний зв’язок , структурно подібні радикали або функціональні групи. Проявом високої специфічності ферментів є їх стереоспецифічність , тобто здатність перетворювати тільки певні стереоізомери, наприклад L- або D-амінокислоти, D- або L-моносахариди
Ферменти зазвичай проявляють високу специфічність по відношенню до своїх субстратів. Це досягається частковою комплементарністю форми, розподілу зарядів і гідрофобних областей на молекулі субстрату і в ділянці зв'язування субстрату на ферменті. Ферменти демонструють високий рівеньстереоспецифічності (просторової специфічності), регіоселективності (специфічності орієнтації) і хемоселективності (специфічності до хімічних груп).
Модель «ключ-замок»
Реалістичніша ситуація індукованої відповідності — «неправильні» субстрати дуже великі або дуже маленькі та не підходять до активного центруУ 1890 році Еміль Фішер припустив, що специфічність ферментів визначається точною відповідністю форми ферменту і субстрату . Таке припущення називається моделлю «ключ-замок». Фермент з'єднується з субстратом з утворенням короткоживучого фермент-субстратного комплексу. Проте, хоча ця модель пояснює високу специфічність ферментів, вона не пояснює явища стабілізації перехідного стану, який спостерігається на практиці.
Модель індукованої відповідності
У 1958 році американський дослідник Деніел Кошланд запропонував модифікацію моделі «ключ-замок». Ферменти, в основному, — не жорсткі, а гнучкі молекули. Активний центр ферменту може змінити конформацію після зв'язування з ним субстрату. Бічні групи амінокислот активного центру займають таке положення, яке дозволяє ферменту виконувати свою каталітичну функцію. В деяких випадках молекула субстрату також міняє конформацію після скріплення в активному центрі. На відміну від моделі «ключ-замок», модель індукованої відповідності пояснює не тільки специфічність ферментів, але і стабілізаціюперехідногоHYPERLINK "https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD" стану.
