3. Управління дебіторською заборгованістю

Управління дебіторською заборгованістю – одна з найважливіших задач фінансового менеджменту.

В процесі управління дебіторською заборгованістю вивчається:

1. Середній розмір фінансових активів, які відволікаються в дебіторську заборгованість.

2. Склад дебіторської заборгованості по окремим видам:

- дебіторська заборгованість по комерційному кредиту;

- дебіторська заборгованість по авансам за товари;

- споживчому кредиту;

- дебіторська заборгованість інших видів.

3. Середній період інкасації (отримання) дебіторської заборгованості в днях.

4. Склад дебіторської заборгованості за термінами її погашення:

- нормальна;

- прострочена;

- безнадійна.

5. Вік дебіторської заборгованості.

Політика управління дебіторською заборгованістю передбачає мінімум загального її розміру та термінів повернення.

Зміст політики управління дебіторською заборгованістю:

1. Формування принципів здійснення розрахунків з контрагентами.

Два напрямки:

- формування для підприємства прийнятних термінів платежів

- формування прийнятних форм розрахунків з партнерами.

2. Виявлення фінансових можливостей надання підприємствам комерційного та споживчого кредиту.

3. Визначення можливої суми оборотних активів, які відволікаються в дебіторську заборгованість.

4. Визначення складу та оцінки майбутніх дебіторів по товарним операціям.

5. Лімітування розмірів кредиту, що надається.

6. Оцінка розміру фінансових втрат від відволікання оборотних активів і можливостей їх компенсації.

7. Формування умов забезпечення вилучення дебіторської заборгованості.

На підприємстві формується система заходів. Наприклад, оформлення кожного комерційного кредиту забезпеченням векселями; вимога страхування дебіторами окремих видів комерційного кредиту; надання гарантій ін. партнерам тощо.

8. Формування системи штрафів за прострочку виконання зобов’язань.

9. Визначення процедури вилучення дебіторської заборгованості.

10. Використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості, тобто переведення в інші форми оборотних активів: факторинг, облік векселів чи їх продаж на фондовому ринку, форфейтинг.

4. Управління грошовими активами

Грошові активи – головний об’єкт фінансового менеджменту, в складі оборотного капіталу.

Основною метою фінансового менеджменту в процесі управління грошовими активами є забезпечення постійної платоспроможності підприємства.

Грошові активи складаються з трьох елементів:

1. Грошові активи в національній валюті: каса, розрахунковий рахунок, спеціальні рахунки, гроші в дорозі.

2. Грошові активи в іноземній валюті.

3. Резерви грошових активів у формі короткострокових вкладень.

Політика управління грошовими активами, полягає в оптимізації загального їх залишку з позиції забезпечення постійної платоспроможності.

Політика управління грошовими активами передбачає:

1. Визначення мінімально необхідної потреби в грошових активах для здійснення поточної господарської діяльності.

Мінімально необхідна потреба в грошових активах (ГА) здійснюється по формулі:

ГАmin=	ПОГА	=	Передбач. обсяг платіж.обороту по поточ.операціях в періоді
	ОГА		Обертання ГА

1. Диференціація мінімально необхідної потреби в грошових активах в розрізі основних видів поточних господарчих операцій.

Здійснюється тільки на підприємствах, які ведуть зовнішньоекономічну діяльність.

2. Виявлення діапазону коливань залишку грошових активів по окремим етапам майбутнього періоду.

Застосовуються різні моделі визначення мінімального, оптимального, максимального та середнього залишку ГА.

2.1. Згідно з моделлю Баумоля залишки ГА визначаються:

• мінімальний залишок приймається рівним нулю

• оптимальний (він і МАХ) розраховується по формулі:

ГАмах=	√	2 × ВК × ЗГА
		СПКФВ

ВК – середня сума витрат по обслуговуванню однієї операції з короткостроковими фінансовими вкладеннями

З_ГА – загальні витрати ГА в очікуваному періоді

СП_КФВ – ставка % по короткостроковим фінансовим вкладенням в періоді

• середній залишок планується як половина оптимального залишку.

2.2. Згідно з моделлю Міллера-Орра, залишок ГА визначається:

• мінімальний залишок = мінімальному резерву в звітному періоді

• оптимальний залишок розраховується по формулі:

ГАопт =	3√	ЗГА × ВК × Від2ГА
		4 × СПКФВ

Від²_Га – сума максимального відхилення ГА від середнього в звітному періоді

• максимальний залишок приймається в трикратному розмірі

• середній дорівнює сумі Га мінімальних та максимальних поділеної на три.

3. Коректировка потоку платежів з метою зменшення максимальної та середньої потреби в грошових активах (шляхом оперативного регулювання).

4. Забезпечення прискорення обороту грошових активів.

5. Забезпечення рентабельного використання тимчасово вільного залишку грошових активів.