2.2. Психологічна класифікація видів девіантної поведінки

Психологічний підхід заснований на виділенні соціально-психологічних розходжень окремих видів девіантної поведінки особистості. Психологічні класифікації будуються на основі наступних критеріїв:

- вид норми, що порушується;

- психологічні цілі поведінки і її мотивація;

- результати даної поведінки й збитки, які вона заподіяла;

- індивідуально-стильові характеристики поведінки.

У рамках психологічного підходу використовуються різні типології девіантної поведінки. Більшість авторів, наприклад Ю.А. Клейберг, виділяють три основні групи поведінкових девіацій: негативні (наприклад, уживання наркотиків), позитивні (наприклад, соціальна творчість) і соціально-нейтральні (наприклад, жебрацтво).

Один з найбільш повних і цікавих варіантів систематизації видів девіантної поведінки особистості, на наш погляд належить Ц. П. Короленко й Т. А. Донських. Автори ділять поведінкові девіації на дві групи: нестандартна та деструктивна поведінка. Нестандартна поведінка може мати форму нового мислення, нових ідей, а також дій, що виходять за рамки соціальних стереотипів поведінки. Подібна форма припускає активність, яка може виходити за рамки прийнятих норм у конкретних історичних умовах, але вона грає позитивну роль у прогресивному розвитку суспільства. Прикладом нестандартної поведінки може бути діяльність новаторів, революціонерів, опозиціонерів, першовідкривачів у якій-небудь сфері знання. Дана група не може бути визнана девіантною поведінкою, у точному значенні.

До деструктивної поведінки відносять таки форми, при яких відбувається особистісна деструкція – пияцтво, наркотизм, суїцид, аддіктивна поведінка, правопорушення тощо.

Всі перераховані форми деструктивної поведінки відповідають, на думку вчених, таким критеріям девіантності, як погіршення якості життя, зниження критичності до своєї поведінки, когнітивні перекручування (сприйняття й розуміння того, що відбувається), зниження самооцінки й емоційні порушення. Нарешті, вони з великою ймовірністю приводять до стану соціальної дезадаптації особистості аж до повної її ізоляції.

У психологічній літературі можна зустріти й інші підходи до класифікації видів девіантної поведінки особистості.

Відповідно до перерахованих критеріїв виділимо три основні групи девіантної поведінки: антисоціальна (делінквентна) поведінка, асоціальна (аморальна) поведінка, аутодеструктивна (саморуйнівна) поведінка.

Антисоціальна (делінквентна) поведінка - це поведінка, що суперечить правовим нормам, загрожує соціальному порядку й благополуччю оточуючих людей. Вона включає будь-які дії або бездіяльність, заборонені законодавством.

У дорослих людей (старше 18 років) делінквентна поведінка проявляється переважно у формі правопорушень, що тягнуть за собою карну або громадянську відповідальність і відповідне покарання. У підлітків (від 13 років) переважають наступні види делінквентної поведінки: хуліганство, крадіжки, грабежі, вандалізм, фізичне насильство, торгівля наркотиками. У дитячому віці (від 5 до 12 років) найпоширеніші такі форми, як насильство стосовно молодших дітей або однолітків, жорстока поведінка із тваринами, злодійство, дрібне хуліганство, руйнування майна, підпали.

Асоціальна поведінка - це поведінка, що ухиляється від виконання моральних норм, безпосередньо загрозлива благополуччю міжособистісних відносин. Вона може проявлятися як агресивна поведінка, сексуальні девіації (безладні статеві зв'язки, проституція, спокушання, вуайєрізм, ексгібіціонізм та ін.), азартні ігри на гроші, бродяжництво, утриманство.

У підлітковому віці найпоширеніші втечі з дому, бродяжництво, шкільні прогули або відмова від навчання, обман, агресивна поведінка, проміскуітет (безладні статеві зв'язки), графіті (настінні малюнки й написи непристойного характеру), субкультуральні девіації (сленг, шрамування, татуювання).

У дітей частіше зустрічаються втечі з дому, бродяжництво, шкільні прогули, агресивна поведінка, лихослів'я, брехня, злодійство, вимагання (жебрацтво).

Границі асоціальної поведінки особливо мінливі, оскільки вона більше інших поведінкових девіацій перебуває під впливом культури й часу.

Аутодеструктивна (саморуйнівна поведінка) — це девіантна поведінка, що відхиляється від медичних і психологічних норм, що загрожує цілісності й розвитку самої особистості. Саморуйнівна поведінка в сучасному світі виступає в наступних основних формах: суїцидальна поведінка, харчова залежність, хімічна залежність (зловживання психоактивними речовинами), фанатична поведінка (наприклад, участь у деструктивно-релігійному культі), аутична поведінка, віктімна поведінка (поведінка жертви), діяльність із вираженим ризиком для життя (екстремальні види спорту, істотне перевищення швидкості при їзді на автомобілі й ін.).

Специфікою аутодеструктивної поведінки (аналогічно попереднім формам) у підлітковому віці є її опосередкованість груповими цінностями. Група, у яку включений підліток, може породжувати наступні форми аутодеструкції: наркозалежна поведінка, самопорізи, комп'ютерна залежність, аддикція що пов’язана з їжею, рідше - суїцидальна поведінка.

У дитячому віці мають місце паління й токсикоманія, але в цілому для даного вікового періоду аугодеструкція менш характерна.

Ми бачимо, що різні види девіантної поведінки, особистості розташовуються на єдиній осі «деструктивна поведінка», із двома протилежними напрямками - на себе або на інших.

По спрямованості й ступеню виразності деструкції можна окреслити наступну шкалу девіантної поведінки: антисоціальна (активно-деструктивна) - просоціальна (відносно-деструктивна, адаптована до норм антисоціальної групи) - асоціальна (пасивно-деструктивна) - саморуйнівна (пассивно-аутодеструктивна) - самовбивча (активно-аутодеструктивна).

Виділення окремих видів девіантної поведінки, і їхня систематизація по схожих ознаках є умовною, хоча й виправдана з метою наукового аналізу. У реальному житті окремі форми нерідко сполучаються або перетинаються, а кожний конкретний випадок девіантної поведінки, виявляється індивідуально пофарбованим і неповторним.