- •Циклограма роботи з адаптації учнів
- •Адаптація першокласників до школи
- •1.1. Допомога першокласникам
- •II. Корекційно-розвивальний блок
- •II. Розвиток значущих для шкільного навчання психофізіологічних функцій
- •III. Розвиток пізнавальної діяльності
- •Картка адаптації першокласника
- •Визначення типових труднощів у навчанні молодших школярів
- •Залишання анкети
- •Анкета для оцінювання рівня шкільної мотивації й адаптації н. Лусканової
- •Методика «Школа тварин»
- •3. Натиск.
- •Малюнок «Мій клас»
- •1.2. Система роботи практичного психолога з проблеми адаптації першокласників до школи
- •II етап. Контроль за процесом адаптації першокласників до школи
- •III етап. Дослідження причин труднощів в адаптації в дітей «контрольної групи»
- •1.3. Планування й організація психокорекційної роботи
- •70 Способів сказати «дуже добре»
- •Рекомендації батькам
- •Рекомендації вчителям
- •Ігрові вправи:
- •5. Робота з батьками:
- •6. Робота з учителем:
- •2.П’ятий клас: від адаптації до успіху
- •Завдання розвитку
- •Початок навчання в середніх класах школи
- •Вікові особливості дітей
- •Труднощі в навчанні
- •Діагностика вад особистісного розвитку (двор) Опитування дітей 9—11 років (автор 3. Карпенко)
- •Опитувальник двор
- •Дешифратор
- •Виявлення шкільних труднощів та рівня адаптованості учнів класу
- •Методика незакінчених речень (За л. Пономаренко)
- •Власне «я»
- •Картка 1
- •Картка 2
- •Хід зборів
- •3.Соціально-психологічна адаптація десятикласників
- •Вербальні тести
- •Література
Вікові особливості дітей
Важливо насамперед звернути увагу вчителів і батьків на вікові особливості дітей. Практика свідчить, що педагоги і батьки найчастіше «одорослюють» п'ятикласників, вважаючи, що вони повинні бути самостійними, організованими, і наголошують на їхній «дитячості». Це зумовлює подвійність, суперечливість стосунків і системи вимог до школярів. Вони швидко вчаться маніпулювати дорослими за допомогою цієї подвійності.
У цей час у школярів дуже виражене емоційне ставлення до навчального предмета. Дослідження свідчать, що практично всі п'ятикласники вважають себе здібними до певного навчального предмета, часто критерієм такої оцінки є не реальна успішність із цього предмета, а суб'єктивне ставлення до нього. Така оцінка власних можливостей створює сприятливі умови для розвитку здібностей, умінь, інтересів школяра. Тому важливо, щоб заняття викликали в десятирічного школяра позитивні переживання (а якщо згадати, що діти в цей період переважно всі життєрадісні, то завдання видається ще простішим).
Проблеми, пов'язані з віковими особливостями
1. Великого значення набуває емоційний чинник у самооцінці здібностей, що взагалі характерно для цього періоду. Так відбувається домінування певних емоцій, і це зумовлює все психічне життя дитини, зокрема «роботу» психічних процесів. Але відомо, що занадто сильні або занадто тривалі емоції (як негативні, так і позитивні) можуть негативно впливати на психічне життя дитини, сприяти виникненню своєрідної «емоційної втоми», що виявляється в роздратуванні, капризах, скандалах, плачі. Отже, надмірне захоплення емоціями, прагнення максимально позитивно забарвити будь-яку діяльність школяра можуть призвести до зворотного ефекту.
2. Загальне позитивне ставлення до себе та уявлення про свої можливості, що не спирається на оцінку своєї реальної успішності, призводить до того, що діти охоче беруться за багато справ, упевнені, що вони зможуть це зробити, але при перших труднощах кидають без особливих переживань. Стандартне пояснення цього («перестало подобатись, не хочеться, не можу») відображає, як це не дивно для дорослих, реальну причину: немає позитивного ставлення і, як наслідок, знижується самооцінка-в цій сфері. При цьому через переважання емоційної регуляції такі ситуації не впливають на загальне позитивне ставлення школяра до себе. Негативні оцінки оточення, власні невдачі сприймаються дітьми як ситуативні, тимчасові, а головне — не мають прямого відношення до їхніх здібностей і можливостей. Усе це необхідно враховувати в будь-якій роботі з дітьми цього віку.
Найважливішою є орієнтація дітей на вироблення об'єктивних критеріїв успішності й неуспішності, прагнення перевірити свої можливості і знаходити (за допомогою дорослих) шляхи подальшого їх розвитку і вдосконалення.
Труднощі в навчанні
Розгляньмо причини труднощів у навчанні учнів 5-х класів.
1. Насамперед, ці причини пов'язані з недоліками навчальної підготовки за нормального і навіть високого рівня розвитку мислення й інших пізнавальних процесів у дітей, а саме:
значні прогалини в знаннях за попередні періоди навчання;
несформованість загальнонавчальних і спеціальних навчальних умінь і навичок.
Слід зазначити, що зовнішня картина виявлення цих недоліків може нагадувати інтелектуальні відхилення, аж до легкого ступеня розумової відсталості. Основна робота психолога з такими дітьми може полягати в допомозі педагогам у визначенні й ліквідації прогалин.
2. Наступна група причин пов'язана з несформованістю необхідних розумових дій і операцій — аналізу, синтезу, поганого мовного розвитку, недоліків уваги і пам'яті. Відповідні причини є суто психологічними. Тому необхідна робота психолога з виявлення та усунення цих причин.
Школярі 10— 12 років дуже цікавляться способами розвитку уваги і пам'яті, оскільки спостережливість, уважність, уміння помічати деталі є тими властивостями, які вони дуже цінують у собі й інших. Це створює сприятливі можливості для спеціальних занять із розвитку й корекції уваги і пам'яті. Оскільки в житті дітей цього віку значне місце ще посідає гра, розвивати увагу спочатку краще на матеріалі й у ситуаціях, відмінних від навчальних. Добре зарекомендували себе як методи тренування й корекції уваги і пам'яті численні ігри з розвитку спостережливості («Слідопит»), зосередженості, стійкості до перешкод, зорової пам'яті, підрахунку на малюнках тощо. Усі ці ігри особливо ефективні, якщо в них є елемент змагання, що відповідає потребам дітей цього віку. Але важливо пам'ятати, що, по-перше, навички в грі виявляються при досить сильному мотиві й тому є більш вираженими, ніж у навчальній діяльності, а по-друге, перенесення сформованих таким чином навичок у навчальну ситуацію є окремим завданням. Тому необхідно поступово під час залучення школярів до заняття наближати ситуацію до навчальної, поставивши це за мету.
Неуспішність школяра може бути пов'язана з особливостями навчальної мотивації підлітків.
Причиною зниження успішності може бути слабка довільність поведінки й діяльності — небажання, «неможливість», за словами школярів, змусити себе постійно вчитися. 10—12-річні школярі можуть виконувати досить складну роботу, долаючи значні труднощі заради привабливої мети. Але вони відчувають значні труднощі в подоланні як зовнішніх, так і внутрішніх перешкод у тих випадках, коли мета їх не приваблює. Тому таку роботу бажано супроводжувати застосуванням економічних способів, що дозволяють школяреві продуктивніше впоратися з повсякденними обов'язками. Важливо організувати цю роботу так, щоб школяр зрозумів: запропоновані способи діяльності кращі, ефективніші, і захотів їх опанувати. Усі зазначені причини нерідко виступають не ізольовано, а спільно, поєднуючись у досить складні комбінації, і потребують спільної активної роботи не тільки психолога і педагога, а й батьків, а головне — самого підлітка.
Рекомендації:
перший місяць навчання дітей у 5-му класі не писати зауважень у щоденники;
проводити оцінювання на користь дитини;
більшість урочного матеріалу орієнтувати на повторення;
дозувати навчальне навантаження та обсяг домашнього завдання, а також знизити їх до мінімуму на вихідні дні,
Висновки
Отже, центральний напрям роботи в 5-х класах — це орієнтація на вирішення завдань періоду дитинства з урахуванням попередніх рівнів розвитку учня,
В учня молодшої школи сформовані:
теоретичне мислення;
уміння вчитися, самостійно здобувати нові знання;
адекватна самооцінка,
На основі цього в 5-му класі слід розвивати:
• абстрактне мислення;
рефлексію власних досягнень;
схильність до самоаналізу.
У п'ятикласників є сильна потреба в спілкуванні з однолітками, тому вони охоче залучаються до групових форм роботи з активними та інтерактивними методами навчання, де є можливість суперничати, вигравати.
Діагностика та допомога п'ятикласникам
Перехід учнів із початкової школи до середньої спричиняє зростання стресового навантаження як на самих учнів, так і на їхніх батьків. Це пов'язано з появою нового класного керівника, нових учителів, предметів, кабінетною системою навчання та ще й збігається з віковими змінами — вступом дитини в підлітковий вік. Для учня і для учнівського колективу перехід у 5-й клас може стати початком нового життя, нових успіхів, розкриттям нових граней характеру, власних здібностей, прихованих ресурсів.
У 5-му класі змінюються умови навчання: з'являється класний керівник та вчителі з різних предметів. Цей період є досить сприятливим для адаптації школяра до нових умов навчання. Діти чекають змін на краще, бажають стати дорослішими, налагодити взаємини з учителями, робити так, щоб дорослі пишалися ними, були задоволені, «не засмучувались».
Основне новоутворення цього періоду — відкриття нового рівня самоусвідомлення, «Я-концепції»: бажання зрозуміти себе, свої здібності й особливості, свою схожість та відмінність щодо інших, свою унікальність і неповторність, формується система самооцінок. Це — найважливішій період для розвитку повноцінного спілкування.
У роботі шкільного психолога в період адаптації п'ятикласників основними завданнями стають:
розвиток шкільної мотивації, формування інтересів;
розвиток навичок спілкування з однолітками та дорослими;
розвиток упевненості в собі, формування ставлення до успіхів та невдач;
формування уявлення про себе як про людину з великими можливостями.
Для успішної адаптації учнів 5-х класів робота психолога обов'язково будується таким чином:
• з учителями: звертати увагу на вікові та індивідуальні особли вості кожної дитини;
з батьками: допомога, підтримка та похвала;
з учнями: знайомство із собою, самопізнання, упевненість у своїх здібностях.
Представлені види роботи з практичного досвіду подолання проблем п'ятикласників до нових умов навчання мають дієвий позитивний результат, дають змогу оцінити результативність зусиль кожної дитини, педагогічного колективу, психолога, адміністрації та батьків у вирішенні питань адаптації.
Мета такого супроводу— збереження психічного та психофізичного здоров'я, попередження психічного перевантаження, сприяння процесу адаптації та соціалізації учнів.
З метою виявлення проявів дезадаптації учнів 5-х класів до нових умов навчання слід проводити багатогранну дослідницьку роботу за низкою параметрів.
