40. Релігійні конфесії в Україні
Попри те, що традиційною релігією в Україні є християнство (його історія на наших землях сягає десятого століття), релігійне життя в нашій державі дуже розмаїте. Вам відомо, що кожна зі світових релігій має кілька течій й представлена різними церквами. Так, християнство 1054 р. поділилося на дві течії - римо-католицьке та православне. Сьогодні в Україні є і католицькі, і православні громади. Крім того, від 1596 року має свою історію Українська греко-католицька церква. Від 16 ст. бере початок ще один напрям християнства - протестантизм, який сьогодні представлений багатьма течіями. В Україні діють різні протестантські громади. Про їхню кількість свідчить, приміром, такий факт: зареєстровано 64 протестантські газети та журнали.
Представлено в Україні й мусульманство. Найбільше мусульманських громад у Криму. Діє в нашій державі сім духовних навчальних закладів мусульман, видається п'ять їхніх газет.
Чимало в Україні віруючих-іудеїв. Іудейські громади утримують шість вищих навчальних закладів, опікуються виданням кількох десятків газет та журналів.
Набули поширення новітні релігійні течії й напрями.
Різноманітні релігійні течії називають віровченнями, або конфесіями (від латинського - «віросповідання»). Громади віруючих певної конфесії об'єднуються в організації - церкви. Ось чому релігійне життя називають іще конфесійним, або церковним. На сьогодні в Україні зареєстровано 30 805 організацій понад ста різних релігійних течій. Працюючи в групах, сформулюйте по три правила толерантного ставлення до представників іншої конфесії. Повідомте результати своєї роботи класові.
41. Сучасна наука про рівні та форми виявлення буття
Людська свідомість є необхідною умовою виявлення буття, тому важливо розглянути, яким постає буття у людському пізнанні та усвідомленні. Це можна з'ясувати насамперед за допомогою науки.
Розуміючи певну необхідність позанаукових знань, урешті-решт до науки ми звертаємося тоді, коли хочемо з максимальним ступенем достовірності стверджувати про щось, що воно є або його немає. Інформація, якою володіє сучасна наука, майже безмежна; її досить важко звести до єдиної цілісної системи.
Тому між конкретними науками та філософією існує проміжна пізнавальна ланочка — наукова картина світу (НКС).
НКС є інтегральним узагальненням досягнень багатьох наук на підставі деяких фундаментальних співвідношень, величин або перших (вихідних) предметних визначень сущого (у межах окремих наук або в межах науки загалом). Вирішальну роль в оформленні наукової картини світу відіграють фізика, астрономія, хімія, біологія, антропологія, наукознавство та філософія.
БУТТЯ У СУЧАСНІЙ НАУКОВІЙ КАРТИНІ СВІТУ
Найважливішими характеристиками буття в сучасній науковій картині світу є такі:
по-перше, буття постає переважно в динамічному, а не статичному вигляді;
по-друге, буття постає у системних окресленнях, тобто в окресленнях зв'язку "всього з усім";
по-третє, до сучасної наукової картини світу входить рівнево-ієрархізована будова проявів буття: мікро-, макро- та мегапроцеси. Мікропроцєси - це процеси субатомарного рівня, макропроцеси - це рівень тіл, мегапроцеси—це рівень зоряних та галактичних процесів. На всіх рівнях діють свої особливі закони, тенденції, якісні характеристики. Сучасна фізика намагається створити теорію так званого "великого об'єднання", яка б дала змогу пов'язати всі ці рівні єдиними закономірностями, але наразі такої теорії не існує;
по-четверте, багаторівневість проявів буття демонструє себе ще й еволюційно, що межує з оцінними підходами. Той факт, що за інформаційними потужностями мозок людини майже безмежний, вказує на те, що еволюція детермінована не лише конкретними умовами, а й потенціями світового цілого. Еволюційний процес рухається у напрямі дедалі тотальнішого прояву глибинних характеристик буття. У цьому аспекті розвиненіші форми сутнього є більш демонстративні, більш розгорнуті щодо виявлення форм буття, ніж нижчі;
по-п'яте, сучасна наука докорінно змінила попередні уявлення про взаємозв'язок суб'єкта та об'єкта. Якщо раніше ці поняття досить радикально розводили, то тепер людина як суб'єкт постає органічною часткою світу як об'єкта.
У зв'язку з усім зазначеним буття у сучасній науковій картині світу набуває характеристик суперечливої єдності процесів ентропії (хаосу, невпорядкованості) та самоорганізації. З одного боку, будь-яка система має тенденцію до руйнування, збільшення власної невпорядкованості, з іншого — через невпорядкованість і мінливість відбувається рух у напрямі гнучкіших і складніших форм самоорганізації.
Отже, буття є справді складноорганізованою, ієрархічно побудованою та енергійно самоконцентрованою системою. Суперечливість цієї системи виявляється у тому, що вона є єдиною і множинною, перервною і неперервною, скінченною та нескінченною, такою, що в з'явленнях набуває форми просторово-часових співвідношень.