13. Політика управління грошовими потоками підприємства.

Процес управління грошовими потоками підприємства базується на певних принципах:

1. Принцип інформативної достовірності.

2. Принцип забезпечення збалансованості.

3. Принцип забезпечення ефективності.

4. Принцип забезпечення ліквідності.

З урахуванням розглянутих принципів організується процес управління грошовими потоками.

Основною метою управління грошовими потоками є забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку шляхом збалансованості об'ємів надходжень і витрат грошових коштів і їх синхронізація у часі.

Процес управління охоплює такі етапи:

1. Забезпечення повного та достовірного обліку грошових потоків підприємства і формування необхідної звітності.

2. Аналіз грошових потоків підприємства у попередньому періоді.

3. Оптимізація грошових потоків підприємства.

4. Планування грошових потоків підприємства у розрізі різних їх видів.

5. Забезпечення ефективного контролю грошових потоків підприємства.

14. Методи розрахунку грошового потоку від операційної діяльності.

Операційний грошовий потікOCF (Operating Cash Flows)- це грошовий потік, який є результатом щоденної роботи підприємства по виробництву і реалізації продукції, робіт або послуг.

Для розрахунку операційного грошового потоку необхідно визначити різницю між притоками від операційної діяльності і відтоками від операційної діяльності.

До притоків від операційної діяльності OCIF (Operating Cash In-flows)відносяться:

• виручка від реалізації продукції (робіт, послуг);

• отримувана орендна плата;

• отримувані ліцензійні платежі;

• збільшення вигод (доходів) унаслідок реалізації проекту;

• зменшення витрат унаслідок реалізації проекту.

До відтоків від операційної діяльності OCOF (Operating Cash Out-flows)відносяться:

• витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг);

• податкові платежі;

• зменшення доходів унаслідок реалізації проекту;

• збільшення витрат унаслідок реалізації проекту.

Не дивлячись на схожість в методиці розрахунку операційного грошового потоку і методиці розрахунку прибутку від операційної діяльності, між ними існують і значні відмінності.

Так, значення має момент виникнення вигод і витрат. За правилами бухгалтерського обліку витрати і вигоди відбиваються у момент здійснення операції. Так, якщо було проведено відвантаження реалізованої продукції - дохід нараховується незалежно від того, було проведено оплату чи ні. При розрахунку операційного грошового потоку порядок обліку зворотний – незалежно від того, коли було здійснено операцію, вигоди і витрати враховуються у момент надходження грошових коштів.

Іноді ця відмінність не має значення, оскільки, як правило, грошовий потік розраховується за рік і станом на кінець року. Але іноді вибирається менший період розрахунку, або кошти так і не були перераховані, і тоді значення операційного грошового потоку змінюється.

Важливим моментом при розрахунку операційного грошового потоку є облік амортизації. Амортизація – це грошовий вираз зносу основних активів. Амортизаційні відрахування включаються в собівартість, а, отже, на суму нарахованої амортизації зменшується прибуток, що оподатковується і сума податку на прибуток підприємства.

Проте, не дивлячись на те, що амортизація відноситься до витрат, ніякого реального руху грошових коштів не відбувається. Рух відбивається лише в бухгалтерських документах, тобто це «віртуальний» рух. Тобто, амортизація не є грошовим відтоком за проектом, не включається до складу витрат проекту. Амортизація використовується тільки для того, щоб правильно розрахувати суму податку на прибуток підприємства.

Формування амортизаційного фонду на підприємстві можна вважати за застарілу традицію і на практиці реалізується рідко. Формування амортизаційного фонду було пов'язане з тим, що в одержавленій системі економіки СРСР, коли і підприємства і банки перебували в державній власності, створення амортизаційного фонду і зарахування його на особливий рахунок (як це передбачалося законодавством) справді давало змогу з певною підставою розглядати амортизаційні відрахування підприємства як джерело інвестицій. В умовах транзитивної або ринкової економіки, подібне перерахування коштів на особливий рахунок означало би для власників підприємств відволікання оборотних коштів. Таким чином, на даний час необхідності в створенні амортизаційного фонду немає.

Для результатів проекту також має значення те, який метод нарахування амортизації використовується для проекту – рівномірної або прискореної амортизації. Використання методу прискореної амортизації, як правило, є доцільнішим. Це обумовлено тим, що вартість грошей на початку проекту більше, ніж наприкінці, а, отже, зменшення суми податків на початку проекту вагоміше, ніж наприкінці.

Якщо за проектом передбачається заміна основних активів, які не були до кінця амортизовані, то як відтоки має бути враховано різницю між сумою податку з урахуванням амортизації старого устаткування і без амортизації старого устаткування.