49. Звіт про рух грошових коштів та його роль в фінансовому менеджменті.

Інформація про грошові потоки підприємства за звітний період структуризується у вигляді звіту про рух грошових коштів (форма №3).

Для складання звіту про рух грошових коштів використовують показники балансу, звіту про фінансові результати та дані аналітичного бухгалтерського обліку.

Процес складання звіту про рух грошових коштів включає п’ять основних етапів.1. Визначення зміни залишків грошових коштів та їх еквівалентів2. Визначення руху грошових коштів у результаті операційної діяльності3. Визначення руху грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності 4. Визначення руху грошових коштів у результаті фінансової діяльності5. Подання отриманої інформації у формі звіту про рух грошових коштів

У примітках до фінансової звітності слід розкрити інформацію про рух грошових коштів: склад грошових коштів та їх еквівалентів;склад статей ”İнші надходження”, ”İнші платежі” та інших статей, які об’єднують кілька видів грошових потоків; негрошові операції інвестиційної і фінансової діяльності; наявність значного сальдо грошових коштів та їх еквівалентів, які є в наявності у підприємства і які доступні для використання групою, до якої належить підприємство.

У разі придбання або продажу майнових комплексів протягом звітного періоду слід розкривати:загальну вартість придбання або реалізації майнового комплексу;суму грошових коштів та їх еквівалентів у складі активів майнових комплексів, що були придбані чи реалізовані;суму активів (крім грошових коштів та їх еквівалентів) і зобов’язань придбаного або реалізованого майнового комплексу в розрізі окремих статей.

Фінансовий стан підприємства будь-якого виду діяльності і форми власності значною мірою залежить від руху грошових коштів та правильного управління грошовими потоками.

Аналіз стану грошових коштів підприємства здійснюється на основі бухгалтерського звіту про рух грошових коштів. Звіт про рух грошових коштів дає змогу аналізувати джерела та сфери споживання грошових коштів компанії. Аналіз руху грошових коштів багато в чому сприяє виявленню тенденцій у змінах ліквідності та платоспроможності підприємств.

50. Стратегічне фінансове планування на підприємстві.

Основним завданням стратегічного фінансового планування є визначення реальних шляхів досягнення фінансових цілей, сформульованих згідно зі стратегією загального розвитку підприємства. Мета цього планування — досягнення таких значень основних фінансових показників діяльності підприємства, які б відповідали базовим орієнтирам концепції розвитку, зафіксованій у стратегічних планах підприємства.

Оскільки стратегічні фінансові плани охоплюють сукупність усіх процесів, які характеризують фінансовий аспект виробничо-господарської діяльності підприємства, моделювання за допомогою обчислювальної техніки є необхідним етапом у процесі фінансового планування. Економіко-математичні моделі можуть мати більш чи менш загальний характер, однак незалежно від цього вони повинні послідовно розкривати і ув'язувати між собою такі етапи інвестиційно-виробничого процесу, як:

• оцінка майбутніх обсягів виробництва та реалізації продукції;

• визначення необхідних для забезпечення відповідного виробничого процесу оборотних та необоротних активів;

• визначення з урахуванням дивідендної політики підприємства обсягу та структури джерел фінансування;

• оцінка майбутніх фінансових результатів, фінансово-майнового стану та ринкової позиції підприємства.

Іншими словами, в процесі складання фінансових планів та моделювання діяльності підприємства мають бути узгоджені його інвестиційна, виробнича, фінансова та дивідендна політика.

Побудова будь-якої моделі передбачає докладний аналіз фінансових показників попередньої виробничо-господарської діяльності підприємства, його положення на ринку відповідної продукції як виробника та на ринку акціонерного капіталу як емітента акцій і облігацій. При цьому треба проаналізувати існуючі дивідендну та фінансову політику підприємства, врахувати його плани щодо прийняття ризиків, а також можливі зміни в макроекономічній ситуації, зокрема в економічних та політичних ризиках, рівнях інфляції та процентних ставках.

При виборі параметрів і функціональних залежностей математичної моделі важливо правильно визначити й описати найважливіші фінансові показники діяльності підприємства та взаємозв'язки між ними. Не варто використовувати в процесі моделювання значну кількість параметрів, оскільки це може зробити модель надто складною, непридатною для внесення змін і, можливо, некоректною.

Серед основних моделей фінансового планування на сьогодні можна вирізнити ті, що ґрунтуються на системах алгебраїчних рівнянь, методах лінійного програмування та економетричні моделі, які використовують методи обробки просторово-часових сукупностей, зокрема регресійний, коваріаційний аналіз, а також методи ситуаційного аналізу та прогнозування.

Моделі, що ґрунтуються на системі алгебраїчних рівнянь, — найпростіші з погляду використовуваного в них математичного апарату, оскільки являють собою послідовність алгебраїчних рівнянь і виразів, які обчислюють з використанням базових параметрів та отриманих у процесі попередніх розрахунків показників.

Найбільшими труднощами при побудові таких моделей є формування правильних взаємозв'язків між окремими фінансовими показниками та оцінка числових значень коефіцієнтів, що характеризують ці взаємозв'язки. Послідовність розрахунків, які передують обчисленню основних фінансових показників, передбачає:

• прогноз темпів зростання обсягів виробництва та реалізації продукції в окремі часові періоди;

• визначення відповідних до обсягу виробництва структури й обсягу витрат сум операційного та балансового прибутку;

• визначення залежності між обсягами виробництва та необхідними для забезпечення цього виробництва обсягами необоротного, оборотного та чистого оборотного капіталу;

• оцінка потреб у додатковому фінансуванні на основі прогнозів про очікувані у майбутньому рівні прибутку та розміри його капіталізації, витрати на обслуговування боргу, обсяги емісій облігацій, простих та привілейованих акцій;

• забезпечення рівності джерел надходження коштів та напрямів їх використання;

• визначення структури фінансових ресурсів підприємства з урахуванням прогнозних обсягів кредиторської заборгованості, нерозподіленого прибутку, а також витрат, пов'язаних із залученням позикового та акціонерного капіталу, зокрема очікуваних дивідендних, процентних виплат і витрат на проведення емісій.

Для правильного прогнозу в процесі побудови математичних моделей основних параметрів виробничо-господарського процесу крім розуміння специфіки діяльності самого підприємства треба досить точно спрогно-зувати очікувані протягом планового періоду зміни ринкових процентних ставок, ставок оподаткування, а також кількісно оцінити ризики, що супроводжуватимуть діяльність підприємства у майбутньому.

Моделі, що потребують застосування методів лінійного програмування, дають змогу знайти максимальне значення цільової функції (операційного, чистого чи балансового прибутку) в області, що визначається допустимими значеннями вихідних параметрів (собівартості продукції, рівня витрат на збут, оплату праці тощо) та співвідношень між ними. Оскільки такі моделі передбачають лінійний характер взаємозв'язку між досліджуваними параметрами, їх важко застосувати для моделювання усіх аспектів виробничо-господарського процесу.

Економетричні моделі реалізують комплексний підхід до побудови моделі економічного розвитку підприємства. Як правило, для їх побудови використовують регресійний аналіз, враховують рівність джерел та напрямів використання коштів, що дає змогу не тільки оцінити майбутні значення фінансових показників на основі їх значень у минулому, а й урахувати взаємозв'язок рішень щодо капіталовкладень, їх фінансового забезпечення та виплати дивідендів власникам підприємства.

Отже, використання моделей у процесі фінансового планування передбачає врахування впливу значної кількості зовнішніх та внутрішніх чинників, які необхідно правильно кількісно оцінити. Це означає, що лише за умови кваліфікованого підходу з використанням сукупності методів фінансового аналізу та прогнозування можна сформувати реальні фінансові плани і забезпечити ефективне управління процесом їх реалізації.