26. Державна політика щодо міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти (Закон…) Стаття 3. Державна полiтика у сферi вищої освiти

1. Державну полiтику у сферi вищої освiти визначає Верховна Рада України, а реалiзують Кабiнет Мiнiстрiв України та центральний орган виконавчої влади у сферi освiти i науки.

2. Державна полiтика у сферi вищої освiти ґрунтується на принципах:

1) сприяння сталому розвитку суспiльства шляхом пiдготовки конкурентоспроможного людського капiталу та створення умов для освiти протягом життя;

2) доступностi вищої освiти;

3) незалежностi здобуття вищої освiти вiд полiтичних партiй, громадських i релiгiйних органiзацiй (крiм вищих духовних навчальних закладiв);

4) мiжнародної iнтеграцiї та iнтеграцiї системи вищої освiти України у Європейськiй простiр вищої освiти, за умови збереження i розвитку досягнень та прогресивних традицiй нацiональної вищої школи;

5) наступностi процесу здобуття вищої освiти;

6) державної пiдтримки пiдготовки фахiвцiв з вищою освiтою для прiоритетних галузей економiчної дiяльностi, напрямiв фундаментальних i прикладних наукових дослiджень, науково-педагогiчної та педагогiчної дiяльностi;

7) державної пiдтримки освiтньої, наукової, науково-технiчної та iнновацiйної дiяльностi унiверситетiв, академiй, iнститутiв, коледжiв, зокрема шляхом надання пiльг iз сплати податкiв, зборiв та iнших обов’язкових платежiв вищим навчальним закладам, що провадять таку дiяльнiсть;

8) сприяння здiйсненню державно-приватного партнерства у сферi вищої освiти;

9) вiдкритостi формування структури i обсягу освiтньої та професiйної пiдготовки фахiвцiв з вищою освiтою.

3. Формування i реалiзацiя державної полiтики у сферi вищої освiти забезпечуються шляхом:

1) гармонiйної взаємодiї нацiональних систем освiти, науки, бiзнесу та держави з метою забезпечення стiйкого соцiально-економiчного розвитку держави;

2) збереження i розвитку системи вищої освiти та пiдвищення якостi вищої освiти;

3) розширення можливостей для здобуття вищої освiти та освiти протягом життя;

4) створення та забезпечення рiвних умов доступу до вищої освiти, у тому числi забезпечення осiб з особливими освiтнiми потребами спецiальним навчально-реабiлiтацiйним супроводом та створення для них вiльного доступу до iнфраструктури вищого навчального закладу з урахуванням обмежень життєдiяльностi, зумовлених станом здоров’я;

5) розвитку автономiї вищих навчальних закладiв та академiчної свободи учасникiв освiтнього процесу. Автономiя вищого навчального закладу зумовлює необхiднiсть таких самоорганiзацiї та саморегулювання, якi є вiдкритими до критики, служать громадському iнтересовi, встановленню iстини стосовно викликiв, що постають перед державою i суспiльством, здiйснюються прозоро та публiчно;

6) визначення збалансованої структури та обсягу пiдготовки фахiвцiв з вищою освiтою з урахуванням потреб особи, iнтересiв держави, територiальних громад i роботодавцiв;

7) забезпечення розвитку наукової, науково-технiчної та iнновацiйної дiяльностi вищих навчальних закладiв та їх iнтеграцiї з виробництвом;

8) надання особам, якi навчаються у вищих навчальних закладах, пiльг та соцiальних гарантiй у порядку, встановленому законодавством;

9) належної державної пiдтримки пiдготовки фахiвцiв з числа осiб з особливими освiтнiми потребами на основi створення для них вiльного доступу до освiтнього процесу та забезпечення спецiального навчально-реабiлiтацiйного супроводу;

10) створення умов для реалiзацiї випускниками вищих навчальних закладiв права на працю, забезпечення гарантiї рiвних можливостей щодо вибору мiсця роботи, виду трудової дiяльностi на пiдприємствах, в установах та органiзацiях усiх форм власностi з урахуванням здобутої вищої освiти та вiдповiдно до суспiльних потреб;

11) запровадження механiзмiв стимулювання пiдприємств, установ, органiзацiй усiх форм власностi до надання першого робочого мiсця випускникам вищих навчальних закладiв.

4. Держава сприяє розвитку вищих навчальних закладiв як центрiв незалежної думки.