5. Алгоритм правотлумачення

202. Алгоритм правотлумачної діяльності складається із низки послідовних стадій: 1) текстуальне опрацювання положень законодавства, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин; 2) логічне тлумачення (врахування контексту); 3) виявлення правових норм, які текстуально не закріплені в актах законодавства, а закріплені лише логічно і стосовно яких необхідно вирішити питання про їх застосування до правовідносин, що є предметом судового розгляду; 4) системне тлумачення з метою уточнення змісту нормативних положень та вирішення колізій між правовими нормами; 5) історичне і телеологічне тлумачення; 6) виявлення підстав для застосування аналогії закону; 7) перевірка зроблених висновків на предмет їх відповідності принципу верховенства права і виявлення можливості застосування цього принципу; 8) викладення результатів тлумачення в мотивувальній частині судового рішення в обґрунтування цього рішення (його резолютивної частини).

203. 1. Правотлумачна діяльність судів - це повсякденна діяльність тисяч суддів (тільки в Україні). Та і наука готова допомогти практиці. То, здавалося б, алгоритм тлумачення має бути опрацьованим у деталях, і ніяких питань такого змісту виникати не повинно. Насправді виходить дещо інакше. І практика не опрацювала алгоритм тлумачення, але теорія не поспішає на допомогу. До того ж виявляється, що проблема алгоритму тлумачення не є суто національною, українською. Є свідчення того, що вона має міжнародний характер.

204. Так, Р. Давід і К. Жоффре-Спінозі пишуть, що деякі французькі судді «визнають, що вони спочатку знаходять справедливе рішення, а потім шукають його обґрунтування в праві. Інші з обуренням заперечують такий підхід, вважаючи, що це суперечить їх суддівській совісті». Дискусії з українськими суддями, спілкування в суддівському середовищі дає підстави стверджувати, що українським судцям не «чужим такий, з дозволу сказати, «алгоритм» тлумачення (спочатку шукаємо справедливе рішення, а потім - законодавчі положення, що можуть його обґрунтувати).

205. Як видається, такий алгоритм тлумачення проявився і в практиці конституційного Суду України. У цілій низці рішень, що стосувались відповідності Конституції України законодавчих положень, якими призупинялись дія правових норм, якими встановлювались пільги для псиних категорій громадян, Конституційний Суд на самому початку мотивувальних частин судових рішень посилався на ст. 1 Конституції, відповідно до якої Україна є, зокрема соціальною державою. Але ж пули конкретні правові норми, з аналізу яких потрібно починати монтування судових рішень.

206. 2. Ретельне текстуальне опрацювання положень нормативно-правових актів, що підлягають застосуванню до правовідносин, які є предметом розгляду у суді, є першою стадією правотлумачної діяльності. Яким би незручним для тлумачення чи невдалим був нормативний текст, він має бути належно опрацьований. Між тим, поверхневий підхід до нормативного тексту став повсякденним явищем. У процесі текстуального опрацювання положень нормативно-правових актів виявляється необхідність звернення до інших джерел, щоб з’ясувати зміст термінів, що вживаються у тексті відповідного нормативного положення.

207. 3. Після текстуального опрацювання нормативних положень вони піддаються логічному опрацюванню шляхом врахування найближчого контексту. Так, врахування найближчого контексту ст. 66 Конституції («кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки») дає можливість для наступних висновків: 1) слово (частка) «не» не відноситься до слів «відшкодовувати завдані ним збитки». В іншому випадку результат тлумачення буде мати безглуздий характер; 2) слова «відшкодовувати завдані ним збитки» у контексті цієї статті слід тлумачити як обов’язок відшкодовувати збитки, завдані природі і культурній спадщині, а не як обов'язок кожного відшкодовувати будь-які завдані ним збитки.

208. 4. На наступній стадії тлумачення слід виявити в положеннях нормативно-правових актів, що опрацьовуються на предмет їх застосування до правовідносин, що розглядаються судом, правові норми, що логічно закріплені в цих положеннях. Виявлення таких правових норм здійснюється за допомогою висновків ступеню, від протилежного, від попереднього правового явища до наступного або навпаки. У такий спосіб можуть бути виявлені якраз ті правові норми, що підлягають застосуванню. В інших випадках такі правові норми не будуть застосовуватись за правилами вирішення колізій, але вони допомагають краще зрозуміти зміст текстуально закріплених у відповідних нормативних положеннях правових норм. Якщо ж не опрацьовувати нормативні положення на предмет виявлення логічно закріплених у них правових норм, то суддя не зуміє розкрити весь їх юридичний зміст. Не розкривши весь юридичний зміст відповідних нормативних положень, не можна переходити до системного тлумачення, виявлення системних зв’язків правових норм, що текстуально і логічно закріплені у цих положеннях.

209. 5. Системне тлумачення є засобом вирішення ієрархічних, змістовних і хронологічних колізій. Часто при цьому виникає необхідність з’ясувати, чи не можуть бути застосовані до правовідносин, що розглядаються судом, положення Конституції, у тому числі конституційні принципи, положення міжнародних договорів. Системне тлумачення передбачає вирішення колізій не тільки між текстуально закріпленими правовими нормами, а й між правовими нормами, що лише логічно закріплені в актах законодавства.

210. 6. Звернення до історичного і телеологічного тлумачення не кожного разу є необхідним. Але численні помилки при правозастосуванні пов’язані з тим, що не використовувались такі методи тлумачення, дають підстави рекомендувати завжди звертатись до таких методів, маючи на увазі, що якраз за їх допомогою будуть вирішені питання, що мають центральне значення для справи. За допомогою історичного і телеологічного тлумачення може бути виявлений такий зміст положень правових актів, який не вдалось установити до цього (за допомогою раніше використаних методів тлумачення). Цьому змісту може бути надана перевага при правозастосуванні перед раніше виявленим. Телеологічне тлумачення використовується також с метою вибору для цілей тлумачення положень нормативно-правових актів того чи іншого визначення поняття (розуміння терміну), що вживається на цих положеннях.

211. 7. На наступному етапі нормативні положення, які передбачається застосовувати до правовідносин, що є предметом розгляду в суді, аналізується на предмет наявності в них прогалин та виявлення тих правових норм, що можуть бути застосовані в порядку аналогії закону, чи тих принципів (основних засад), що можуть бути застосовані в порядку аналогії права.

212. 8. Отримані на попередніх стадіях тлумачення результати необхідно перевірити на предмет відповідності принципу верховенства права. І Іри цьому мається на увазі, що засади, які входять до змісту цього принципу, можуть виключити можливість застосування конкретних правових норм, що поширюються на правовідносини, які розглядаються судом, із-за грубої і очевидної невідповідності цих норм вимогам верховенства права. Якщо зроблено висновок про наявність такої невідповідності, необхідно вирішити питання про спосіб заповнення прогалини, що утворилася. Існує три таких способи заповнення таких прогалин: 1) аналогія закону; 2) аналогія права (оскільки вона визнається чинним законодавством); 3) пряме застосування принципу верховенства права. Слід дотримуватись цієї послідовності. Перевага при правозастосуванні попередніх способів заповнення прогалин перед наступними обумовлена тим, що попередні вносять більшу визначеність у відповідні правовідносини. Якщо ж застосування аналогії закону чи права також дає незадовільний результат, тобто грубо і очевидно суперечить принципу верховенства права, підлягає застосуванню цей принцип. Він підлягає застосуванню також тоді, коли застосування аналогії закону і права є неможливим із-за відсутності правових норм чи принципів, які можуть бути застосовані в порядку аналогії закону чи права.

213. 9. Оскільки тлумачення правових актів, як це є загальновизнаним, охоплює собою не тільки з’ясування змісту положень таких актів, а й роз'яснення цього змісту, на заключній стадії тлумачення, що збігається з однією із заключних стадій судового процесу (написанням судомою рішення), суд викладає результати тлумачення у судовому рішенні. Тлумачення положень законодавства у судовому рішенні з метою його мотивування повинне здійснюватись у послідовності, що відповідає викладеному тут алгоритму. Неприйнятною є практика, коли на самому початку аналізу положень законодавства судовому рішенні зазначається на те, що суд виходить із положень ст.1, 3, 8, 21, 22 і т. д. Конституції. Це - лише фон. Він у судовому рішенні недоречний. Можливе звернення до цих статей Конституції, але ж або за відсутності конкретних правових норм, що можуть бути застосовані до відповідних правовідносин, правових норм і принципів, що можуть бути застосовані в порядку аналогії права, або у випадках, коли відповідні конституційні положення підлягають переважному застосуванню перед правовими нормами, що поширюються на відповідні правовідносини. Не дивлячись на вельми нестрогі правила процесуальних кодексів щодо обґрунтування у судовому рішенні. Чому певні правові норми підлягають застосуванню, а інші - ні. Слід мати на увазі, що право на справедливий суд, закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних Свобод включає і право сторін судового процесу отримати у судовому рішенні відповіді на основні їх доводи, що мають центральне значення для вирішення справи, у тому числі і доводи, що стосуються положень законодавства, що підлягають застосуванню, та їх змісту.

Контрольні запитання для самоперевірки знань

1. 1. Що таке мета тлумачення?

2. Охарактеризуйте раціональний і інтуїтивний підходи до тлумачення правових актів .

3. Дайте визначення джерелу права.

215. 4. Що таке ідея різноджерельності права?

5. Охарактеризуйте судову практику як джерело права.

6. Розкрити алгоритм правотлумачення.

Література для поглибленого вивчення окремих питань теми

1. Актуальні проблеми тлумачення і застосування юридичних норм : зб. ст. учасн. наук.-практ. конф., присвяч. пам’яті проф. П. О. Недбайла (28–29 берез. 2008 р.) / Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л. : ЛНУ ім. І Франка, 2008. – 228 с.

2. Гончаров В. Граматологія та методологія тлумачення юридичних норм / В. Гончаров // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали XVІ регіон. наук.-практ. конф. (8–9 лют. 2010 р.) / Львів. нац. ун-т ім. І. Франка, Юрид. ф-т ; [редкол.: А. М. Бойко та ін.]. – Л., 2010. – С. 8–9.

3. Дума В. В. Підходи до праворозуміння та реалізації правових норм / В. В. Дума // Правова інформатика. – 2009. – № 1. – С. 46–52.

4. Євграфова Є. П. Формування системи національного законодавства (деякі питання теорії і практики) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Є. П. Євграфова. — X, 2005. — 21 с.

5. Ленгер Я. І. Реформування правової системи України як засіб підвищення її ефективності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.0. 01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Я. І. Ленгер. — K., 2007. — 20 с.

6. Малента В. Доктринальне тлумачення норм права / В. Малента // Юрид. Україна. – 2008. – № 12. – С. 30–36. – Бібліогр. : с. 35–36.

7. Михайлович Д. М. Толкование закона : Моногр. / Д. М. Михайлович; Нац. ун-т внутр. дел. - Х., 2004. - 198 c. - Библиогр.: с. 185-196.

8. Молибога М. П. Тлумачення норм права: сутнісні характеристики / М. П. Молибога // Часоп. Київ. ун-ту права. – 2010. – № 2. – С. 42–46. – Бібліогр.: с. 45–46.