4.Склад морської води.

Морська вода є універсальним розчином, до складу якого входять усі відомі речовини, гази, колоїдні частки і суспензії органічного і неорганічного походження.

Загальна кількість розчинених мінеральних речовин, тобто солей, в 1 кг морської води, узяті по вазі (у грамах), називається солоністю морської води (г/кг). Середня солоність морської води 35 г/кг (35 г солей, розчинених в 1 кг морської води), тобто 0,035 долею кілограма, позначається 8% і називається преміям і застосовується цей термін в океанологічній практиці. Таким чином, середня солоність морської води 35% (35 ирсмн-^Ам). Строгіше сольовий склад читається слід виражати в повній формі. У морській воді переважають хлориди, значні кількості сульфатів і дуже мало карбонатів.

5.Методи визначення солоності.

Використовуються наступні методи визначення солоності :

а) оптичний, заснований на вимірі свідчення заломлення або картини інтерференції;

б) метод ареометрирования - по питомій вазі переведення і за допомогою спеціальних таблиць (при заданій температурі) в солоність;

в) вимір солоності по електропровідності;

г) визначення змісту хлору як переважаючого елементу і обчислення по хлору загальної солоності : S% = 0,030 + 1,8 - 0,50 Cl - для океану;

д) проведення повного хімічного аналізу морської води. Наприклад, для Чорного моря, хімічний склад якого відрізняється від океанічного, формула солоності по хлору має вигляд: S% = 0,1856 + 1,7950 CL

5.Водний і сольовий баланс морської води.

Зміна солоності в різних районах Світового океану залежить від фізико-географічних, гідрометеорологічних і океанологічних чинників. Найбільше значення мають: випар з поверхні морів, випадання опадів, приплив материкових вод процеси льдообразования і льодів. Крім того, велике значення мають і динамічні чинники - вертикальне перемішування шарів і горизонтальне перенесення водних мас течіями (адвекция солей).

Приплив прісних вод з материків, випадання опадів, приплив менш солоних вод з сусідніх районів океану або моря, а так само процес танення льодів опріснюють морські води, знижуючи їх солоність. Процеси випару і льдообразования, що супроводжуються випаданням солей в розсіл, а також приплив солоніших вод, що вносяться течіями, підвищує солоність.

Зміна усього комплексу цих процесів в часі і в просторі визначають просторовий і тимчасовий розподіл солоності, сезонні та ін. зміни її. Сольовий баланс морів і океанів пов'язаний із змінами компонентів водного балансу.

Прибуткову частину водного балансу складають атмосферні опади, випадні на поверхню моря, прісні води, приношувані річками, води від танення льоду (морського) і, нарешті, приплив води з сусіднього водоймища.

Витратну частину водного балансу цього ж об'єму води складають втрати води на випар, на утворення льоду і відтік води в сусідні водоймища. Для деяких морів враховується витрата води на просочування через дно. Рівняння водного балансу можна записати у виді:

O + S + Fпр = J + F_0T

де О - к-ть опадів, що випадають на поверхню водойми;

S - к-ть вод берегового складу;

F_np - приплив води з сусіднього басейну;

J - к-ть вологи, витраченої на випари;

F_0T - відтік води в сусідній басейн за рахунок водообміну.

У цьому рівнянні О + S - J - умовно називають прісній складовій водного балансу або, коротше, прісним балансом.

Якщо O + S > J, то прісний баланс позитивний, тобто величина опадів і вод берегового стоку перевищують втрати на випар; якщо O + S < J - прісний баланс негативний. У першому випадку відбувається пониження солоності води в морі, а в другому - підвищення.

Усі перераховані чинники визначають режим і зміну солоності вод морів і океанів. Оскільки солоність найбільш стала властивість вод Світового океану, можна говорити і про баланс солей.

Прикладна частина сольового балансу складається зі вступу солей :

а) з материковим стоком;

б) з атмосферними осіданнями;

в) з надр Землі у вигляді продуктів дегазації магми;

г) при розчиненні порід на дні океанів і морів.

Річний відтік розчинених речовин що поступають з материковими водами в океан, приблизно дорівнює 3,200 млрд. т.

З атмосферними осіданнями в океан потрапляє приблизно 1,0-1,3 млрд. т солей. Витрата солей відбувається при: а) випаданні солей в осад;

б) вьікристализовьівание солей з льоду (при низьких температурах до - 55)

в) випарі морської води;

г) винесенні солей при розбризкуванні вітром.

З усіх компонентів приходу і витрати солей найбільше значення має приплив з материковими водами і з надр Землі за рахунок дегазації мантії ( COs З, З, Us, S, НзО, Cbz, FeiHa), а також виділення солей з морської води. Загальна кількість розчинних в морській воді солей настільки велика 47-56 * 10, що зміни, пов'язані з приходом і витратою,, а також впливи різних чинників не відбиваються на загальному сольовому складі морської води.

У плині тривалих відрізків часу - геологічних епох - сольовий склад Світового океану можна вважати сталим. Це пов'язано з тим, що прихід солей балансируется витратою і, крім того кількість солей, що поступають або випадних із складу морської води, настільки трохи в порівнянні з сольовою масою, що вимагаються дуже великі проміжки часу 160-200 тис. років для того, щоб солоність змінилася на 0,01-0,02 %.