1. Поняття, предмет, метод і система адміністративного права

Адміністративне право - самостійна галузь правової системи України, яка регулює суспільні відносини, що виникають у процесі організації та виконавчо-розпорядчої діяльності державного управління.

Адміністративне право покликане регулювати ті суспільні відносини, які виникають (складаються), розвиваються і припиняються у сфері державного регулювання і контролю. Ці суспільні відносини виникають з приводу здійснення органами державного управління управлінських функцій отже, предмет адміністративного права фактично становлять управлінські суспільні відносини і контроль.

Правове регулювання суспільних відносин у сфері державного управління здійснюється шляхом встановлення закріплених в нормах адміністративного права правил поведінки, юридично обов'язкових для всіх учасників регульованих відносин.

Конкретне суспільне відношення є управлінським, а тому піддає під регулюючий вплив адміністративного права в таких випадках:

1) коли в ньому обов'язково бере участь відповідний орган державного управління (посадова особа);

2) коли цей орган практично реалізує повноваження, надані йому державою для здійснення управлінської діяльності.

До числа управлінський можна віднести наступні суспільні відносини:

- Між виконавчими органами держави у порядку їх ієрархічної підпорядкованості;

- Між різними, не перебувають у підпорядкуванні, органами Державного управління;

- Між органами державного управління і підпорядкованими їм державними підприємствами, організаціями;

- Між органами державного управління і недержавними представництвами, організаціями;

- Між органами державного управління і громадянами.

Адміністративно-правове регулювання цих різноманітних управлінських суспільних відносин здійснюється за допомогою загальних методів, тобто сукупності засобів або способів регулюючого впливу права на суспільні від-носіння, закладені в самій природі права. Розрізняють такі методи:

1. Припис - покладання прямої юридичної обов'язки вчинити ту чи іншу дію в умовах, передбачених правовою нормою (потрібно поступати саме так, а не інакше);

2. Заборона - покладання прямої юридичної обов'язки не здійснювати ту чи іншу дію в умовах, передбачених правовою нормою;

3. Дозвіл - юридичний дозвіл здійснювати в умовах, передбачеренних правовою нормою ті чи інші дії за своїм розсудом.

Отже, адміністративно-правове регулювання розраховане на такі суспільні відносини, в яких становище сторін виключає їх юридичну рівність, вони знаходяться у відносинах субординації.

2. Адміністративні правовідносини. Ознаки та структури правовідносин

Адміністративно-правові відносини мають свою специфіку, яка випливає з норм адміністративного права та управлінської діяльності, яку вони регулюють.

Сторонами цих правовідносин можуть бути органи державного управління та місцевого самоврядування, державні службовці, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, громадяни України, іноземців та особи без громадянства.

Права та обов'язки сторін у адміністративно-правових відносинах носять взаємний характер. Правам однієї сторони відповідають обов'язки іншої і навпаки.

Особливості адміністративно-правових відносин полягають у наступному:

- Нерівність сторін - одна із сторін завжди наділена юридично владними повноваженнями по відношенню до іншої сторони;

- Можуть виникати за ініціативою будь-якої із сторін - органу управління, громадянина і т.п. Причому згода другої сторони не є обов'язковою умовою виникнення правовідносин. Вони можуть виникати всупереч бажанням однієї із сторін;

- Адміністративно-правові спори вирішуються, як правило, в адміністративно порядку, тобто шляхом безпосереднього юридично владного і одностороннього розпорядження повноважного органу управління чи посадової особи;

- За порушення вимог адміністративно-правових норм боку несуть відповідальність не один перед одним, а перед державою.

Залежно від характеру юридичного зв'язку між сторонами можна виокремити вертикальні і горизонтальні адміністративно-правові відносини.

Вертикальні - полягають у тому, що в однієї сторони є владні повноваження, яких немає в іншої сторони (вищестоящі й органи нижчого підпорядкування управління, між організаційно несупідрядними органами управління і т.д.). Основна ознака таких правовідносин - наявність повноважень по вчиненню односторонніх владних дій в однієї зі сторін по відношенню до іншого учасника цих відносин.

Горизонтальні - такі, в яких сторони юридично рівноправні. Цей принцип притаманний відносинам, що складаються між громадянином і органом правління (посадовою особою), наприклад, оформлення на роботу, звернення із заявою і т.д.