Питання до самоконтролю:

1. Що означає поняття «банківське право»? Які суспільні відносини регулює банківське право?

2. Що таке банківська діяльність?

3. Які операції у сукупності можуть здійснювати лише банки?

4. Розкрийте співвідношення понять «банківські операції», «банківські угоди», «банківські послуги».

5. Визначте поняття «банківське законодавство» та його роль.

6. Назвіть нормативні акти, що регулюють діяльність комерційних банків України.

7. Охарактеризуйте правовий статус комерційних банків.

8. У чому полягає спеціфіка правового статусу Національного банку України.

Література:

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність».

2. Закон України «Про Національний банк України».

3. Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні».

4. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

5. Банківське право України: Навч. посібник. Кол. авт.: Жуков А.М., Іоффе А.Ю., Кротюк В.Л., Пасічник В.В., Селіванов А.О. та ін. / За заг. ред. А.О. Селіванова – К.: Ін Юре, 2000. – 384 с. 

6. Банковское право: Учебник / Отв. ред. Д.Г. Алексеева, С.В. Пыхтин. – М.: Высшее образование, 2008. – 829 с.

7. Безклубий І.А. Банківські правочини: Монографія. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. – 456 с.

Тема 6. Цивільне право

План:

1. Поняття, предмет та метод цивільного права. Цивільні правовідносини.

2. Суб'єкти, об'єкт та зміст цивільних правовідносин.

3. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин.

4. Право власності.

5. Зобов’язальне право.

6. Основи сімейного права.

1. Поняття, предмет та метод цивільного права. Цивільні правовідносини

Цивільне право як галузь права - це сукупність правових норм, що регулюють на засадах юридичної рівності учасників майнових та особистих немайнових відносин, як пов'язані з майновими, так і з ними не пов'язані (ст. 1 ЦК України).

Кожна галузь права відрізняється один від одного по предмету і методу правового регулювання.

Предметом цивільного права є, насамперед, майнові відносини, до яких слід віднести відносини власності, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням матеріальними благами, а також особисті немайнові відносини, пов'язані з майновими (відносини у сфері авторського права) і особисті немайнові відносини, не пов'язані з майновими (відносини по захисту честі, гідності та ділової репутації громадянина).

Цивільно-правовий метод регулювання суспільних відносин - це такий метод, який передбачає рівність сторін, допускає прояв їх ініціативи і диспозитивності у формуванні та реалізації цивільних правовідносин, покладає заходи майнової відповідальності у разі порушення цивільних прав, надаючи право уповноваженій особі кошти позовної захисту проти правопорушника.

Юридична рівність сторін позначає не підпорядкованість одного суб'єкта цивільного права іншого, незалежно від того, якими економічним благами фактично має в своєму розпорядженні той або інший учасник правовідносин. Заснована на законі ініціатива учасників цивільних правовідносин позначає, що, вступаючи в цивільні правовідносини, сторони виявляють свою волю і ініціативу.

Диспозитивність означає, що учасники цивільних правовідносин здійснюють свої права за своїм розсудом, погодившись з вимогами закону, статуту і договору.

Майнова відповідальність також є характерною рисою методу цивільно-правового регулювання. Вона покладається на суб'єкта цивільного права всякий раз, коли його діями заподіяно майнову шкоду і наявності умови, необхідні законом для відшкодування збитку.

Позовної порядок захисту цивільних прав характеризує метод цивільно-правового регулювання тим, що захист цивільних прав здійснюється шляхом пред'явлення позову в суд.

Норми цивільного права (як і інші правові норми) регулюють суспільні відносини за участю громадян і різних організацій. При цьому суспільні відносини, будучи врегульованими нормами цивільного права, стають цивільно-правовими.

Отже, цивільно-правові відносини — це форма, завдяки якій норми цивільного права реалізуються в житті.

Цивільно-правові відносини є різновидом правових галузевих відносин, тому їм властиві ознаки і правових відносин у цілому, і галузевих цивільно-правових зокрема. Останні виникають на підставі правових норм, і саме цей момент пояснює регулюючий вплив права на суспільні відносини.

Учасники цивільно-правових відносин мають суб'єктивні права та обов'язки. Ознакою правових відносин є те, що здійснення суб'єктивних прав та виконання суб'єктивних обов'язків можуть забезпечуватися засобами державного примусу. Цивільно-правовим відносинам властива ця ознака. Щодо галузевих особливостей цивільно-правових відносин, то вони зумовлені особливостями предмета і методу цивільного права.

Виходячи із сказаного вище, можна окреслити такі особливості цивільно-правових відносин:

а) це майнові (відносини власності і товарно-грошові) і особисті немайнові відносини, врегульовані нормами цивільного права;

б) їхні учасники характеризуються майновою відокремленістю і юридичною рівністю;

в) суб'єктивні права та суб'єктивні обов'язки учасників цивільно-правових відносин виникають, змінюються і припиняються на підставі юридичних фактів.

Такими є загальні та галузеві ознаки цивільно-правових відносин.

Таким чином, цивільно-правові відносини — це майнові та особисті немайнові відносини (врегульовані нормами сучасного цивільного права) між майнова відокремленими, юридичне рівними учасниками, що є носіями суб'єктивних цивільних прав та обов'язків, які виникають, змінюються, припиняються на підставі юридичних фактів і забезпечуються можливістю застосування засобів державного примусу.

У запропонованому визначенні відображено загальні ознаки правових відносин (виникнення на підставі правових норм, належність учасникам відносин суб'єктивних прав та обов'язків, можливість застосування засобів державного примусу). В ньому також показано особливості цивільно-правових відносин (групи суспільних відносин, які набувають вигляду цивільно-правових, майнова відокремленість і юридична рівність учасників, посилання на юридичні факти як підставу виникнення, зміни та припинення суб'єктивних цивільних прав та обов'язків).