Питання для самоперевірки знань

1. Вкажіть, хто може бути звільнений за одноразове грубе порушення

трудових обов’язків.

2. Перелічіть додаткові підстави розірвання трудового договору з іні-ціативи роботодавця.

3. Випадки, за якими розірвання трудового договору з ініціативи робо-тодавця проводиться без попередньої згоди працівника.

4. Випадки, у яких дія строкового трудового договору продовжується

на невизначений строк.

Тема 6. Робочий час і час відпочинку План:

6.1. Поняття та види робочого часу.

6.2. Режим робочого часу.

6.3. Поняття та види часу відпочинку.

6.4. Відпустки, їх види, порядок надання.

Література

[1, 2, 4, 6, 12, 13, 15, 28, 42-50]

6.1. Поняття та види робочого часу.

Робочий час - це встановлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіком роботи або умов трудового договору повинен виконувати свої трудові обов'язки. Чинне законодавство розрізняє три види робочого часу: нормальний, скорочений і неповний робочий час.

У відповідності зі 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Чинне законодавство розрізняє три види робочого часу: нормальний, скорочений і неповний робочий час.

У відповідності зі 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Скорочений робочий час передбачається законом стосовно до роботи в певних умовах і для окремих працівників (ст. 51 КЗпП). Так для працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці встановлюється скорочена тривалість робочого часу - від 24 до 36 годин на тиждень. Скорочена (36 годинна) робочий тиждень установлений також для деяких категорій працівників з особливим характером праці (наприклад, педагогічні, медичні працівники та ін), або станом здоров'я (деякі категорії інвалідів).

Скорочена тривалість робочого часу передбачена для неповнолітніх працівників. Для осіб у віці від 16 до 18 років - 36 годинний робочий тиждень, віком від 14 до 16 років - 24 годинна. Скорочується тривалість робочого часу напередодні святкових днів на одну годину як при шестиденному, так і при п'ятиденному робочому тижні. Це положення не поширюється на вищеперелічених працівників, яким спеціально встановлено скорочений робочий час (ст. 51 КЗпП).

Стаття 54 КЗпП передбачає скорочення робочого часу на годину при роботі в нічний час. Нічним вважається час з 10 години віче-ра до 6 годин ранку. Не допускається залучення до роботи в нічний час працівників у віці до 18 років, вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до 3-х років. Залучати до роботи в нічний час інвалідів можливо тільки з їх згоди і при умові, що така робота не суперечить медичним показанням (ст. 55 КЗпП).

Встановлення скороченого робочого часу не впливає на розмір заробітної плати. Робота в нічний час оплачується у підвищеному розмірі, який встановлюється Генеральною, галузевою, регіональною угодами та колективним договором, але не повинен бути менше 20% тарифної ставки (окладу за кожну годину роботи в нічний час (ст. 108 КЗпП).

Неповний робочий час встановлюється угодою сторін у вигляді неповного робочого дня або неповного робочого тижня як при надходжень-панії на роботу, так і в період роботи. В обов'язковому порядку на прохання працівника неповний робочий час встановлюється для вагітних жінок, жінок які мають дітей віком до 14 років, дитину-інваліда, для догляду за хворим членом сім'ї, відповідно до медичного висновку. При неповному робочому часі (на відміну від скороченого) оплата праці провадиться пропорційно відпрацьованому часу. Як правило, на умовах неповного робочого часу працюють сумісники.

6.2. Режим робочого часу.

Розподіл норми робочого часу в перебігу конкретного календарного періоду називається режимом робочого часу.

Режим робочого часу передбачає п'яти-або шестиденний робочий тиждень, початок і кінець робочого дня, час і тривалість ність обідньої перерви, число змін протягом облікового періоду.

Режим робочого часу можна класифікувати за такими видами:

а) режим, що забезпечує дотримання тривалості робочого дня - шестиденний робочий тиждень (7 годин на день при тижневій нормі 40 годин, 6 годин - при тижневій нормі 36 годин, 4 години - при тижневій нормі 24 години - частина 2 статті 52 КЗпП);

б) режим, що забезпечує дотримання тривалості робочого тижня - п'ятиденний тиждень (тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності - частина 1 статті 52 КЗпП);

в) режим, що забезпечує дотримання робочого дня і робочого тижня за певний обліковий період.

На безперервно діючих підприємствах (організаціях), а також на деяких видах робіт, де за умовами виробництва не може бути дотримана встановлена ​​для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускаються за погодженням з профспілковим органом підприємства (організації) запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (ст. 61 КЗпП).

У деяких випадках законодавство допускає відхилення від нормального робочого часу в бік його збільшення. До числа таких відхилень насамперед належать: ненормований робочий день і понаднормові роботи.

Ненормований робочий день не є особливою нормою робочого часу, це час нормальної тривалості, при якому допускається для певної категорії працівників здійснювати свою трудову функцію понад загальновстановлені норм. На підприємствах (установах, організаціях) список професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначається кол-колективним договором. Як правило він встановлюється службовцям.

Основною формою компенсації переробки при ненормований робочий день є надання додаткової відпустки - до 7 календарних днів (ст. 76 КЗпП).

Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня. Як правило, застосування надурочних робіт не допускається. Проведення їх можливе у виняткових випадках, зазначених у ст. 62 КЗпП. До таких випадків відносяться:

1) роботи, необхідні для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

2) при проведенні громадсько необхідних робіт по водо-, газо-постачання, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв'язку - для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;

3) при необхідності закінчити роботу, яка в наслідок непередбачених обставин не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення такої роботи може призвести до псування або загибелі майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту устаткування;

4) при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;

5) для продовження роботи при нез'явленні працівника, який заступає на зміну, коли робота не допускає перерви (в цьому випадку роботодавець зобов'язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником, оскільки неприпустимо притягнення особи до роботи протягом двох змін підряд).

Забороняється залучати до надурочних робіт:

1. вагітних жінок і жінок, які мають дітей до 3-х років;

2. осіб молодше 18 років;

3. працівників, які навчаються в школах ПТУ без відриву від виробництва, в дні занять.

Жінки, які мають дітей від 3 до 14 років або дитину інваліда, можуть залучатись до надурочних робіт лише за їх згодою. Те ж стосується і інвалідів, якщо це не суперечить медичним рекомендаціям.

Для проведення надурочних робіт необхідна згода профспілкового комітету та видання наказу адміністрацією.

Понаднормова робота, на відміну від ненормованого робочого дня, підлягає обліку і компенсується підвищеною оплатою (ст. 106 КЗпП).