47 Розкрийте зміст ліберальної та протекціоністської політик у міжнародних економічних відносинах.

Основними чинниками сучасних напрямів зовнішньоторговельної політики (протекціонізму і лібералізму) є: національні економічні інтереси як сукупність інтересів різних соціальних класів і груп; зовнішні (процес глобалізації економіки) і внутрішні (особливості економічного розвитку тієї або іншої країни) передумови здійснення зовнішньоторговельної політики; інститути різного рівня (національні, міжнаціональні, наднаціональні і глобальні), що беруть участь в реалізації того або іншого напряму зовнішньоторговельної політики; система поставлених цілей: політичних, економічних, інституційних тощо; різноманітні механізми реалізації: від нормативно-правових і організаційних до ринкових; і, нарешті, інструменти, що використовуються (тарифні і нетарифні, явні і латентні). Глобалізацію економіки можна характеризувати як процес посилення взаємозалежності і взаємовпливу різних сфер і процесів світової економіки, що виражається у поступовому перетворенні світового господарства на єдиний ринок товарів, послуг, капіталу, робочої сили і знань. Процес глобалізації, з одного боку, є могутнім прискорювачем досягнення такого рівня цілісності світової економіки, коли відносини всередині неї визначаються взаємозалежністю і взаємопроникненням, а, з другого боку, глобальні стратегії різних суб’єктів світогосподарського спілкування фактично є локальними, орієнтованими не на весь світ в цілому, а на окремі його сеґменти. Парадокс глобалізації полягає у тому, що чим вище ступінь економічної і соціальної консолідації суспільства і чим повніше реалізуються його внутрішні ресурси, тим успішніше воно здатне використати переваги інтеґраційних зв’язків і адаптуватися до умов глобального ринку. Аналіз еволюції теорій міжнародної торгівлі і практики їх використання з позицій фундаментальних процесів, що протікають в сучасній світовій економіці, підводить до розгляду протекціонізму і лібералізму як свого роду “суперечливої єдності”, розв’язання суперечностей усередині якої зрештою і створює ту реальну картину розвитку міжнародної торгівлі, а в більш широкому контексті інтернаціоналізації економічного життя з його нинішньою найвищою фазою глобалізацією, яка спостерігається сьогодні.

Методи протекціонізму і принципи лібералізму не тільки вписуються в логіку глобалізації, вони можуть бути представлені певною мірою формами прояву процесу глобалізації економіки.

48 Охарактеризуйте основні різновиди відносин у системі міжнародних економічних зв‘язків.

Поняття “міжнародна організація” міцно закріпилося в науковій і навіть повсякденній лексиці, але його вживання щоразу вимагає пояснення, оскільки в нього вкладається різний зміст. Під категоріальним понятійним апаратом у визначенні міжнародної організації на сучасному етапі розвитку слід розуміти: 1) засноване й діюче відповідно до міжнародного права об'єднання держав, що забезпечує їхня організаційно-правова єдність; 2) утворене в силу міждержавної угоди - установчого акту для досягнення проголошених цілей; 3) здійснююче відповідно до правил організації функції й повноваження в міжнародних відносинах через свої органи й виступаюче у взаєминах з державами-членами, державами, що не є членами й іншими суб'єктами міжнародного спілкування від свого імені.

Отже, міжнародна організація - це об'єднання держав відповідно до міжнародного права й на основі міжнародної угоди для здійснення співробітництва в політичній, економічній, культурній, науково-технічній, правовій й іншій областях, що має необхідну для цього систему органів, права й обов'язки, похідні від прав й обов'язків держав в автономну волю, обсяг якої визначається волею держав-членів. Ґенез розвитку міжнародних організацій та їх збільшення відповідно розвитку міжнародних економічних відносин ускладнює їх класифікацію і виокремлення типів організацій за якоюсь однією схемою. Типологія міжнародних організацій відображає такі аспекти, за якими аналізується сутність діяльності організацій. Тобто, існують певні критерії визначення типу організації в залежності від того, в якому аспекті ми маємо намір розглядати їх діяльність. На початку 21 століття налічується велика кількість міжнародних організацій, які вже вимірюються тисячами. Міждержавних організацій налічується понад сотні і їх кількість зростає щороку. Найбільш численними є неурядові міжнародні організації, яких налічується понад чотирьох тисяч та діяльність яких проходить та здійснюється перш за все через глобальні міжнародні компанії які стають імперативом у міжнародних економічних відносинах між країнами. Міжнародні неурядові організації в залежності від їх цілей та функцій можна розглядати, як: міжнародні об'єднання підприємців та міжнародні торговельні й промислові палати. Організаційне оформлення сучасного етапу розвитку міжнародних економічних відносин процесів глобалізації проходить насамперед через створення та функціонування міжнародних компаній. У світовій економічній літературі існує низка термінів для позначення компаній, що мають міжнародне виробництво на основі прямих іноземних інвестицій (багатонаціональні, міжнародні, транснаціональні, глобальні, наднаціональні, супернаціональні, інтернаціональні та ін.). Такі компанії зареєстровані в одній країні, але здійснюють виробництво та інші ділові операції в інших країнах.