64 Назвіть основні напрями діяльності сучасних міжнародних організацій.

На сучасному етапі розвитку світових господарських зв'язків науково-технічна революція перетворила більшість національних та регіональних проблем у проблеми глобальні, чим і зумовлено зростання ролі міжнародних організацій, насамперед ООН, у регулюванні світових господарських зв'язків.

До головних цілей та функцій міжнародних організацій належать: 1) вивчення та застосування заходів вирішення найважливіших проблем міжнародних економічних відносин; 2) забезпечення стабілізації валют; 3) сприяння усуненню торговельних бар'єрів і забезпечення широкого товарообміну між державами; 4) виділення коштів на додаток до приватного капіталу для надання допомоги технологічному та економічному прогресу; 5) стимулювання покращання умов праці і трудових відносин; 6) прийняття резолюцій і рекомендацій з регулювання світових господарських зв'язків.

Як організаційні форми співробітництва міжнародні міжурядові організації створюються державами відповідно до об'єктивної необхідності і потреб розвитку міжнародних економічних відносин.

Міжнародне регулювання здійснюється за напрямами: 1) економічне і промислове співробітництво; 2) співробітництво у галузі транспорту; 3) співробітництво у валютно-фінансовій сфері; 4) співробітництво у сфері світової торгівлі; 5) співробітництво у сфері інтелектуальної власності; 6) співробітництво у сфері стандартизації і сертифікації продукції; 7) співробітництво у сфері інвестицій; 8) науково-технічне співробітництво; 9) співробітництво у сфері міжнародної комерційної практики.

Здійсненням співробітництва займаються міжнародні організації відповідної компетенції. Організації системи ООН, а також регіональні здійснюють міжнародне економічне співробітництво через органи ЕКОСОР, спеціалізовані установи та автономні органи, пов'язані з ООН. Метою регіонального економічного співробітництва є надання допомоги країнам, що розвиваються, забезпечення стійкого економічного зростання і розвитку найважливіших галузей економіки, підвищення рівня соціального розвитку та покращання життя людей.

65 Поясніть засадничі твердження класичної теорії політичного реалізму.

ШІСТЬ ПРИНЦИПІВ ПОЛІТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ

1. З погляду політичного реалізму, політика, як і суспільство в цілому, підкоряється об'єктивним законам, які кореняться в людській природі. Для того, щоб удосконалити суспільство, треба спочатку збагнути закони, за якими воно живе. Дія цих законів не залежить від нас; будь-яка спроба їхньої зміни буде закінчуватися невдачею.

2. Ключовою категорією політичного реалізму є поняття інтересу, визначеного в термінах влади. Саме зазначене поняття пов'язує розум дослідника і явища міжнародної політики.

3. Політичний реалізм вважає, що поняття інтересу, визначеного в термінах влади, є об'єктивною категорією, хоча сам інтерес може мінятися. Проте поняття інтересу розкриває суть політики і не залежить від конкретних обставин місця і часу.

4. Політичний реалізм визнає моральне значення політичної дії, а також неминучу невідповідність між моральним імперативом і вимогами успішної політики. Неврахування зазначеної невідповідності могло б внести плутанину в моральні і політичні питання, представивши політику більш моральною, а моральний закон менш строгим, ніж він є насправді.

5. Політичний реалізм заперечує тотожність між мораллю конкретної нації й універсальними моральними законами. Проводячи розмежування між істиною і думкою, вона розділяє також істину й ідолопоклонство. Усі нації відчувають спокусу - і лише деякі можуть противитися їй протягом довгого часу - представити свої власні цілі і дії як прояв універсальних моральних принципів. Одна справа знати, що нації є суб'єктом морального закону, інша - стверджувати, що добре і що погано у відносинах між націями. Існує невідповідність між вірою в те, що все підкоряється волі Бога, і переконаністю в тому, що Бог завжди на чиємусь боці.

6. Таким чином, існує величезна різниця між політичним реалізмом й іншими теоретичними школами. Однак сама теорія політичного реалізму часто розуміється й інтерпретується неправильно, хоча в ній немає протиріччя між вимогами раціональності, з одного боку, і мораллю - з іншого.