Розвиток мовлення старшокласників:

Завдяки розвитку мислення в ранній юності відбуваються якісні зміни у розвитку мовлення. Цьому сприяють також засвоєння змісту навчального матеріалу, читання художньої літератури й усне спілкування. У старшокласників удосконалюються усне й писемне, діалогічне й монологічне мовлення. Постійна пізнавальна діяльність вимагає досконалого володіння навичками внутрішнього мовлення, яке стає формою існування мислительних дій. Здійснюється перехід від розгорнутого до стислого внутрішнього мовлення. Учні опановують норми літературної мови, прагнуть до вдосконалення мовлення, зокрема виразності і точності, лаконічності у висловлюванні думки. Окремі з них пишуть вірші, ведуть щоденники. У ранньому юнацькому віці мовлення ускладнюється за змістом і структурою, розширюється активний і пасивний словники, формується вміння точно висловлювати абстрактні поняття, користуватись усним мовленням як засобом спілкування. Завдяки розвитку мислення в ранній юності відбуваються якісні зміни у розвитку мовлення. Цьому сприяють також засвоєння змісту навчального матеріалу, читання художньої літератури й усне спілкування. У старшокласників удосконалюються усне й писемне, діалогічне й монологічне мовлення. Постійна пізнавальна діяльність вимагає досконалого володіння навичками внутрішнього мовлення, яке стає формою існування мислительних дій. Здійснюється перехід від розгорнутого до стислого внутрішнього мовлення. Учні опановують норми літературної мови, прагнуть до вдосконалення мовлення, зокрема виразності і точності, лаконічності у висловлюванні думки. Окремі з них пишуть вірші, ведуть щоденники. У ранньому юнацькому віці мовлення ускладнюється за змістом і структурою, розширюється активний і пасивний словники, формується вміння точно висловлювати абстрактні поняття, користуватись усним мовленням як засобом спілкування.

25) .Розвиток особистості в старшому шкільному віці:

У старшому шкільному віці інтенсивно розвиваються моральні сили людини, формується його духовне обличчя, визначаються риси характеру, відбувається становлення світогляду. На розвиток особистості в старшому шкільному віці вирішальний вплив справляє зміна положення учня в школі, сім'ї, в системі суспільних відносин. Чим же обумовлюється це зміна? Звичайно, віковий фактор (школяр став старше, розумніше) сам по собі не має визначального значення. Вся справа в тому, що змінюється характер діяльності учня. Діяльність школяра-підлітка в основному навчальна і обмежена рамками школи. Громадська діяльність підлітка також зазвичай носить внутрішньошкільний характер. Інша річ - старший школяр. Громадська діяльність його часто виходить за рамки школи; в школі, як уже зазначалося, він, як правило, виконує організаторські, керівні та виховні функції. Ясно, що положення його в суспільстві різко змінюється і впливає вирішальним чином на становлення особистості. Під цим впливом відбувається глибокий процес ідейного становлення особистості, її самовизначення. Керівництво дорослих в цей період розвитку особистості не тільки не знімається, але воно абсолютно необхідно. Однак важливо, щоб це керівництво було дуже тактовним, вмілим. Форми впливу на школяра старшого віку повинні бути абсолютно новими в порівнянні з формами впливу на попередніх етапах розвитку особистості. Які ж основні особливості процесу розвитку особистості в старшому шкільному віці? Перш за все, у юнаків і дівчат помітно розвивається самосвідомість. Однак воно не просто зростає, воно набуває якісно-специфічний характер, що пов'язано з потребою усвідомити і оцінити морально-психологічні властивості своєї особистості з точки зору конкретних життєвих цілей і устремлінь. Саме цим відрізняється самосвідомість старшого школяра від самосвідомості підлітка. Саме цим викликаний у старшого школяра глибокий інтерес до власного психічного життя, до якостям своєї особистості, своїх здібностей, саме тому з'являється потреба придивитися до своєї поведінки, розібратися в своїх почуттях і переживаннях. Самосвідомість (це в рівній мірі відноситься як до підлітка, так і до старшого школяреві) не пов'язане з відходом школяра в світ внутрішніх переживань і не є безплідним і безцільним самоаналізом. Самосвідомість виникає з вимог життя і діяльності. Нове положення в колективі, нові відносини з оточуючими змушують школяра оцінити свої можливості, усвідомити особливості своєї особистості з точки зору відповідності чи невідповідності пропонованих до нього вимог. Цікава особливість самосвідомості старшого школяра полягає в наступному. Звичайно, старший школяр здатний краще і глибше, ніж підліток, оцінити свої сильні і слабкі сторони, свої переваги і недоліки. Однак підліток нерідко більш правильно оцінює себе, ніж старший школяр. Справа в тому, що на розвиток самосвідомості підлітка впливають судження інших людей. Підліток (особливо молодший) як би дивиться на себе очима оточуючих, його судження про себе самого часто повторюють аналогічні судження батьків, вчителів, товаришів. Природно, що і самооцінка його досить об'єктивна, так як повторює об'єктивну оцінку оточуючих. По-іншому у старшого школяра. З віком у нього зміцнюється тенденція самостійно аналізувати і оцінювати власну особистість, свою поведінку і діяльність. А самому себе оцінити завжди важче, ніж усвідомити оцінку, дану з боку. Тому старший школяр, вміючи аналізувати свої особистісні особливості і поведінку краще, ніж підліток, оцінює себе в окремих випадках менш об'єктивно. Тому одні юнаки та дівчата нерідко переоцінюють свою особистість, проявляють хворобливе самолюбство, марнославство, зарозумілість, зазнайство, зневажливо ставляться до оточуючих; інші болісно недооцінюють себе, вважають себе «посередністю», «нікчемними», «сіренькими і непомітними». Старший школяр, на відміну від підлітка, здатний усвідомлювати у себе не тільки прості, помітно проявляються якості особистості (такі, як працьовитість, посидючість, наполегливість, сміливість, зазнайство і т. Д.), Але і більш складні, що характеризують багатосторонні відносини особистості ( почуття обов'язку, честі, власної гідності та ін.). Якщо в розумінні підлітка чуйна людина завжди допоможе іншому, то старші школярі розбираються і в більш тонких деталях, вважаючи, що чуйність - це є і вміння відчути, яка саме допомога необхідна, і вміння надати цю допомогу тактовно, не ображаючи людини.