15.Політична система суспільства: сутність поняття, структура і функції.

Політична система суспільства – це цілісна, інтегрована сукупність політичних суб'єктів, структур і відносин, що виражає інтереси різних соціальних спільнот та забезпечує реалізацію загальнозначущих цілей. Поняття „політична система” допомагає зафіксувати весь комплекс явищ і процесів політичного життя суспільства в рамках визначеного історичного простору і часу, відбити в узагальненому вигляді її зміст, динамічні, структурні і функціональні параметри.

Тому, політична система – це сукупність і механізм взаємодії державних і політичних інститутів, політичних відносин, а також політичних і правових норм.

До основних елементів структури політичної системи належать:

– держава. Це ядро політичної системи. Вона становить сукупність установ і організацій, що здійснюють управління суспільством. Основні ознаки держави: система органів та установ, які виконують функції державної влади, наявність певної території, права, яке закріплює систему державних норм;

– партії і партійні системи. Партія – це організація, що об'єднує громадян одного політичного спрямування. Визначальними рисами партій є їх місце і роль в політичній системі, внутрішня структура та методи діяльності, соціальна база, ідеологія.

Як правило, в суспільстві функціонують декілька партій. В сукупності вони становлять партійну систему, яка використовує певний механізм та методи в боротьбі за владу.

Історичні типи партійних систем: однопартійна двопартійна, або біпартійна (наявність двох основних партій, влада яких чергується), багатопартійна (наявність декількох партій, які беруть участь і здійснюють реальний вплив на органи державної влади;

– громадські організації і рухи. Це соціальні групи, об'єднані певними інтересами, які не прагнуть до участі в діяльності органів державної влади. Але вони прагнуть контролювати прийняття важливих державних рішень, наприклад питань екології, охорони здоров'я, забезпечення належного рівня народжуваності та якісного стану населення тощо;

– політична свідомість та політична культура, які відображають політичне життя суспільства в поглядах, ідеях, традиціях, уявленнях, правилах та нормах поведінки людини, соціальної групи чи нації;

– засоби масової інформації.

Політична система суспільства покликана виконувати такі функції:

– формування цілей та завдань суспільства;

– розробка програм життєдіяльності суспільства згідно з інтересами керівних верств;

– мобілізація ресурсів суспільства відповідно до певних інтересів;

– забезпечення інтеграції всіх суспільних груп навколо загальних соціально-політичних цілей та цінностей, панівної ідеології та культури;

– розподіл цінностей у суспільстві відповідно до інтересів, насамперед, панівних соціальних груп;

– забезпечення цілісного управлінського впливу на суспільні процеси.

16. Моделі політичної системи д.Істона і г.Алмонда.

Истон определяет политическую систему как взаимодействия, посредством которых в обществе авторитетно распределяются ценности (материальные и духовные) и на этой почве предотвращаются конфликты между членами общества.

Требования Политич решения

вход Политическая система выход

Поддержка Политич действия

Классифиция требования: 1) требования, касающиеся распределения благ и услуг; 2) требования, связанные с регулированием поведения; 3) требования в сфере коммуникации и информации. Требования имеют тенденцию ослаблять П.с.

Поддержка - главная сумма переменных, связывающих систему с окружающей средой. Поддержка усиливает П.с. в том случае, если выполняются требования. Истон называет три обьекта поддержки: 1) «политическое общество» — группа людей, связанных друг с другом в одной структуре, благодаря разделению деятельности в политике; 2) «режим», основными компонентами которого считает ценности (цели и принципы), нормы и структуру власти; и 3) «правление», к которому он относит людей, участвующих в ежедневных делах политической системы и признанных большинством граждан общества ответственными за свою деятельность.

Конверсия «ввода» в «вывод» — это не особенность отдельного типа системы, а процесс, присущий всем системам.

На «выходе» происходит реакция в виде решений (могут иметь форму новых законов, заявлений, субсидий) и действий (мероприятий по регуляции и решению актуальных проблем: экономич, экологич, социальн. и т.д).

«Исходящие» — это фрагмент непрерывного цикла действий, который Истон называет «петлей обратной связи».

Система, по мнению Истона, — это средства, с помощью которых «ввод» (требования и поддержка) превращается в «вывод» (решения и действия). Превращая входящие факторы в исходящие, политическая система обеспечивает средства мобилизации общественных ресурсов на достижение целей и координацию усилий членов общества в выполнении поставленных задач.

Т. обр, политическая система, с точки зрения Истона, — это не просто система взаимодействия ее структур, а постоянно изменяющаяся, функционирующая, динамичная система.Он не отделил политику, а связал ее с окруж средой.

НЕДОСТАТОК -не рассматр. Внутреннюю жизнь полит. системы и ее структуру, которая призвана поддерживать равновесие в общ-ве.

Алмонд наиболее полно, детально и последовательно анализировал функции политической системы. Он уточнил конкретное содержание функций входа и выхода Истона и определил конкретные структуры, которые их выполняют.Он утверждает, что все системы выполняют два базовых набора функций: 1) функции «ввода» и 2) функции «вывода», выделяет 4 функции«ввода»: 1) политическая социализация и привлечение к участию; 2) артикуляция интересов; 3) агрегирование интересов; 4) политическая коммуникация; и 3 функции вывода: 1) разработка норм-законов; 2) применение норм; 3) контроль над соблюдением норм.

Функции «ввода» осуществляются преимущественно неправительственными подсистемами, это так называемый ориентационный уровень функций, функции «вывода» — прерогатива правительства, это институциональный уровень.

Полит.сист. Алмонд определяет как существующую во всех самостоятельных обществах систему взаимодействия, которая выполняет функции интеграции и адаптации (внутри общества, вне его и между обществами) посредством применения или угрозы применения более или менее легитимного физического принуждения.