31. Політична діяльність особистості: сутність, мотиви, механізми реалізації. Типологія політичної поведінки особи. Конформізм і нонконформізм.

Політична діяльність — специфічна форма активного ставлення людей до свого суспільного середовища, яка має на меті цілеспрямоване його регулювання та перетворення за допомогою чинника влади. Це комплекс дій як окремих осіб, так і великих груп людей і цілих народів, спрямований на здобуття та здійснення влади або впливу на неї.

До структури політичної діяльності входять її об’єкти і суб’єкти. Об’єктом є політична влада, політико-владні структури, суб’єктом — політичні партії, рухи, об’єднання, громадські організації, політики, громадські, партійні, державні діячі тощо.

особистість - це, перш за все сукупність тих соціальних ролей, які їй «пропонується» виконувати, виходячи з цілком визначеного соціального статусу, займаного особистістю. У той же час особистість має здатність формувати власне ставлення до дійсності, що отримало назву спрямованості особистості.

Єжи Вятр називає такі основні мотиви у політичній діяльності: соціоцентричні та егоцентричні

Найбільш загальну типологію політичної поведінки здійснив М. Вебер. Залежно від ступеня участі людей у здійсненні влади він розрізняв три типи політичної поведінки: політики за випадком, політики за сумісництвом і політики за професією. Політиками за випадком є більшість громадян. Участь у політиці для них не є ні професійним, ні постійним заняттям і виявляється лише час від часу: під час голосування, присутності на політичних зборах тощо. 

Політики за сумісництвом ведуть політичну діяльність лише в разі необхідності, і вона не є для них першочерговою справою життя ні в матеріальному, ні в інтелектуальному аспектах. Вони беруть участь у роботі представницьких органів, політичних партій, обговоренні та прийнятті рішень. 

Політики за професієюживуть «для» або «за рахунок» політики. Політична діяльність є для них професійним заняттям і основним джерелом засобів існування. Вона проявляється в постійній роботі в політичних організаціях або в політичному лідерстві.

Поширеною є типологія політичної поведінки, де розрізняють два основних типи: відкритий(політична дія) і закритий.

Для закритого типу характерна політична бездіяльність, або так звана нульова політична активність. її причиною є те, що окремі люди реально не можуть займатися політичною діяльністю, не мають для цього відповідних можливостей.

Для відкритого типу властива здебільшого вмотивована, цілеспрямована, раціональна, відповідно психологічно й емоційно зумовлена політична діяльність.

У політичній поведінці як колективній дії залежно від ступеня активності її учасників можна виокремити такі основні групи: лідери, послідовники, активісти, лідери думки.

• лідери — очолюють політичні організації і рухи, своїми діями та авторитетом сприяють їх згуртуванню й досягненню накреслених цілей;

• послідовники — підтримують висунені лідерами цілі як такі, що відповідають їхнім інтересам; їх політична поведінка характеризу­ється різним ступенем активності й участі в організаціях і рухах;

• активісти — є посередниками між лідерами й послідовниками, організують учасників політичного руху, постачають лідерам інфор­мацію про його розвиток;

• лідери думки — справляють на політичну організацію чи рух, політичне життя в цілому не організаційний, а інтелектуальний вплив.

Конформíзм — морально-політичний термін, що означає пасивне, пристосовницьке прийняття готових стандартів у поведінці, безапеляційне визнання існуючого стану речей, законів, норм, правил, безумовне схиляння перед авторитетами, ігнорування унікальності поглядів, інтересів, уподобань естетичних та інших смаків окремих людей і т. д.

Конформізм означає відсутність власної позиції домінантності, безпринципна і некритична покора певній моделі, що володіє найбільшою силою тиску.

Нонконформі́зм— незгода, неприйняття норм, цінностей, цілей, домінуючих у конкретній групі в конкретному суспільстві. В деяких випадках нонконформізмом називають просто готовність індивіда відстоювати свою особисту позицію в тих випадках, коли вона суперечить позиції більшості.