5. Концепція 2-х держав а.Блаженного. Політичні погляди ф.Аквінського.

А. Блаженний. У своєму трактаті "Про град Божий" розвинув концепцію теологічного розмежування духовної (релігійної) і світської (державної) влади. Центральна ідея – поділ людського роду на два «міста», дві спільноти: громадяни земного міста є породженням зіпсованої гріхом природи, громадяни міста небесного є породженням божественної благодаті, яка звільнила природувід гріха. Це відокремлення двох спільнот продовжує думку Платона про присутність у кожній державі двох держав (бідних і багатих). Важливою є також думка Августина про те, що гріховність відносин і настанов у «земному місті» виявляється в пануванні людини над людиною; таке становище він називає «природним порядком», таким є і рабство, хоча раби створені «за Богом». Перша зображена ним у образі "Граду Божого", вираженням якого є церква, друга - як "град земний". Град Божий об'єднує праведників, що наслідують божественні настанови. Земний град, як результат гріховної природи людини, побудований на відносинах панування, підпорядкування і рабства. Хоча Августин виступав за самостійність кожної з влад, обґрунтування різноякісності двох "градів" фактично ставило духовну владу вище світської.

Фома Аквінський. Ф. Аквінський перейняв у Арістотеля думку про те, що людина за своєю природою є істотою компанійською і політичною.З цієї природної причини і виникає, на його думку, політична спільність - держава. вчення Ф. Аквінського про три елементи державної влади: 1) сутність влади, 2) набуття влади, 3) користування владою. Сутність влади - заведено Богом. Що ж стосується набуття влади і користування нею, то вони не завжди є правильними і справедливими. Це буває тоді, коли правитель доступається до влади за допомоги несправедливих засобів або править несправедливо. Політичні концепції Фоми Аквінського -відверта і тверда апологія феодалізму в Західній Європі.

У своїх вченнях він пристосував філософські й політичні погляди Арістотеля до потреб церковної ідеології, запозичивши в нього погляд на людину як на істоту політичну, інтереси якої повинні бути підпорядковані державним. Водночас держава існує лише для того, щоб піклуватися про загальне благо.

Проте Аквінський рішуче заперечував соціальну рівність і вважав вічними станові відмінності. Більшість членів суспільства повинна працювати фізично, лише меншість здатна займатися розумовою працею й управляти.Найкращою формою державного правління у Аквінського є монархія. Влада доброго та справедливого монарха має бути відображенням влади бога у світі. Він проголошує необхідність безумовного підкорення світської влади владі духовній, оскільки вищою метою і сенсом існування суспільства є досягнення небесного блаженства, привести до якого може тільки церква.Усі ці постулати лягли в основу вчення під назвою "Томізм", яке стало фундаментом доктрини католицької церкви. Фома Аквінський (Аквінат), стверджував безумовний пріоритет церкви, її право на всеосяжну владу і право розпоряджуватися духовним життям людей. Аквінський слідом за Аристотелем і Цицероном вважав ідеальною формою правління змішану, за якої монарх уособлює єдність, аристократія – перевагу заслуг, народ є гарантом миру і злагоди. Право держави має бути санкціоноване аристократією і народом. Симпатії теолога на боці політичної (а не абсолютної) монархії, в якій влада правителів підкоряється закону. Але правитель, маючи власну волю, здатний творити зло, тому кінцевий вердикт про законність походження і використання влади правителя належить виносити церкві