22. Внесок у розвиток теорії менеджменту укр. Вченого-економіста є. Слуцького.

У 1910він виконав дослідження “Теорія граничної корисності”, де застосував математичні методи до аналізу й обґрунтування теорії граничної корисності, намагаючись звести погляди її окр представників у єдину систему. У 1915 році вчений опублікував працю “До теорії збалансованого бюджету споживача”, в якій зв’язував умови стійкості індивід.бюджетів споживачів з урахуванням вимог корисності, передумови безперервності функції та її похідних. Він виходив з таких припущень: тип функції корисності не зазнає змін на розглядуваному проміжку часу; зміна корисності у разі переходу від одного блага до ін не залежить від способу переходу. Є.Слуцький запропонував всі блага класифікувати з погляду корисності. Блага, гранична корисність яких знижується внаслідок збільшення їхньої кількості, він називав насичувальними. Блага, гранична корисність яких у тих самих умовах збільшується, вважаються ненасичувальними. За таким поділом Є.Слуцький запропонував поняття нормального та анормального бюджетів споживача.

Дослідивши умови стабільності бюджету споживача, Є.Слуцький сформулював закон попиту на блага. “Якщо бюджет споживача нормальний, - зазначає вчений, - то попит на кожне благо збільшується разом зі зростання доходу і зменшується із збільшенням ціни на це благо. Якщо бюджет анормальний, то приріст доходу означає посилення попиту для благ насичуючих і його зменшення – посилення попиту для благ ненасичуючих... Із збільшенням ціни блага ненасичуючого, попит на нього має завжди зменшуватися; протилежне може трапитися тільки в попиті на благо насичуюче”

Отже, Є.Слуцький, конкретизуючи теорію споживчого попиту, вперше визначив поведінку споживача на ринку споживчих благ, що дало змогу в майбутньому широко проводити маркетингові дослідження ринку

23. Концепція особливої науки організаційної технології, розроблена українськими вченими ф.Дунаєвським та в.Підгаєцьким, як основа вивчення загальних методів управління.

Дунаєвський розробив теорію адміністративної ємності, під якою розумів здатність керувати певною кількістю підлеглих, забезпечуючи належний контроль за їх діяльністю. Дунаєвський вважав, що розвиток виробництва (створення великих підприємств, об’єднань, виробничих міністерств) привів до катастрофічного зростання проміжної ланки керівних органів між вищими і низовими рівнями. Проміжна ланка керівних органів була покликана компенсувати перевищення „адміністративної ємності” центру. У зв’язку з цим виникла величезна ієрархія проміжних ланок управління, кожний наступний щабель якої розширював „адміністративну ємність” вищої ланки. Бюрократизація управління породила інформаційний вакуум між центром і периферією, що спричинило нарощування інформаційного бар’єру в управлінні та негативно впливало на діяльність об’єкта керування.

Дунаєвський запропонував шляхи вирішення проблеми. Їх було два. Перший полягав у ретельному виборі персоналу, його підготовці, впровадженні нових методів планування і стимулювання; другий – у розширенні межі „адміністративної ємності” за допомогою техніки, яка повинна забезпечити виконання допоміжної механічної праці. Співробітники ХВІП теоретично обґрунтували і розробили методику професійного відбору і оптимального розставлення людей, яку високо оцінили за кордоном.

Ф. Дунаєвський, В. Підгаєцький висунули також концепцію особливої науки організації та управління, яку назвали організаційною технологією. На засадах інтегрального підходу до управління вони виділили низку технічних, економічних, фізіологічних та психологічних проблем, які повинні були розробити відповідні науки. Це одна з перших концепцій, у якій досить чітко простежується ідея системи наук про управління та ідея самостійної науки управління зі своїми власними проблемами. В цій науці важливе місце посідало мистецтво керівника.