18. Системний підхід у менеджменті як спосіб мислення по відношенню до організації і управління

Системний підхід – це не набір інструкцій чи принципів для керуючих, а спосіб мислення по відношенню до організації та управління. Він випливає з розуміння організації як системи – взаємопов’язаного набору елементів, що функціонують як єдине ціле.

Сприймаючи організацію як систему, ми отримуємо різні важливі погляди на організацію. Ми можемо визначити чотири основні елементи: затрати (вкладення), трансформаційні процеси, випуск (результати) і зворотній зв’язок.

Розуміння організації як відкритої системи характеризується взаємодією із зовнішнім середовищем. Енергія, інформація, матеріали – це об’єкти обміну із зовнішнім середовищем. Крім цього, відкрита система має здатність пристосовуватись до змін у зовнішньому середовищі, щоб продовжити своє функціонування.

Організація є єдністю соціальної і технічної, керуючої та керованої підсистем, які взаємодіють між собою. Кожна з цих підсистем ділиться на ще менші підсистеми (відділи, управління, цехи, служби маркетингу, збуту, виробництва, фінансів та ін.), які також взаємодіють між собою. Оскільки всі підсистеми організації тісно взаємопов’язані, то робота кожної з них та кожного окремого працівника дуже важлива для успіху організації в цілому.

Системний підхід виділяє значення підсистем: зміни в одній з них впливають на роботу інших.

Управління організацією неможливе без врахування синергетичного ефекту (підсистеми діють успішніше, коли працюють разом), та ентропії як процесу, що веде до занепаду організації

19.Ситуаційний підхід як метод управління змінами управлінської ситуації

Центральним моментом ситуаційного підходу є ситуація, тобто конкретний набір обставин, які впливають на організацію в даний час. Ситуаційний підхід передбачає, що концепції традиційної теорії управління окремих шкіл не можна застосовувати до організацій огульно, оскільки кожна організація унікальна. Власне системний підхід дає можливість інтегрувати різні часткові підходи, методи для управління конкретними ситуаціями, які вимагають різних типів знань.

Ситуаційний підхід не є простим набором інструментів, принципів. Це спосіб мислення про організаційні проблеми та їх вирішення. В ньому збережена концепція процесу управління організацією. Однак ситуаційний підхід зосереджує свою увагу не на загальних процесах управління, а на специфічних прийомах, які повинні використовувати менеджер для ефективного розв’язання конкретної проблеми .

Отже, ситуаційний підхід концентрує свою увагу на ситуаційних відмінностях між організаціями та всередині організацій. З його допомогою визначається значимість змінних ситуації та їх вплив на ефективність організації.

М.Х. Мескон, М.Альберт та Ф.Хедоурі запропонували схему реалізації ситуаційного підходу з допомогою таких чотирьох кроків²:

1. Керівник повинен знати засоби професійного управління, які виявили свою ефективність.

2. Керівник повинен передбачати ймовірні позитивні і негативні наслідки від застосування даної методики або концепції.

3. Керівник повинен вміти правильно інтерпретувати ситуацію та визначити фактори, які є найбільш важливими в даній ситуації.

4. Керівник повинен вміти пов’язати конкретні прийоми, які б викликали найменш негативний ефект в умовах існуючих обставин.

Слід зазначити, що успіх ситуаційного підходу залежить від визначення головних змінних ситуації та їх впливу.

Встановлення основних змінних у сфері лідерства, поведінки організаційних структур та кількісних оцінок визначили вагомий вклад ситуаційного підходу до управління. Більшість вчених визначили, що існує не більше десяти змінних факторів, які можна класифікувати як внутрішні і зовнішні.