36. Соціальне середовище та соціальна відповідальність організації

Соціальна відповідальність – це сукупність зобов’язань, що їх організація повинна дотримуватись і за допомогою за яких створювати соціальне середовище, в якому вона функціонує.

Щодо соціальної відповідальності організацій існує дві полярні точки зору: класичний та соціально-економічний підходи.

Класичний підхід (активний прихильник лауреат Нобелівської премії Мілтон Фрідман) визначає, що єдина соціальна відповідальність менеджменту полягає у максимізації прибутку організації.

Соціально-економічний підхід передбачає соціальну відповідальність, яка виходить за межі створення прибутку, включаючи захист та підвищення добробуту суспільства. Слід зазначити, що соціальна, політична і юридична активність бізнесових організацій – це об’єктивна реальність. Соцсередо́вище — оточуючий людину соціальний світ (соціум), який включає в себе суспільні (матеріальні та духовні) умови становлення, існування, розвитку та д-і людей,

37 Міжнародне середовище менеджменту.

Фірми можуть обирати різні види міжнародної економічної діяльності, шукаючи порівняльну перевагу в інших країнах, зокрема експорт, імпорт, ліцензування, стратегічне партнерство та прямі інвестиції.

Ліцензування – це домовленість, згідно з якою фірма дає змогу іншій компанії використовувати її ліцензійний знак, торговельну марку, технологію, патент, авторське право або інші активи. Відповідно лізенціант платить ліцензійну плату (роялті) залежно від обсягу продажу.

Стратегічне партнерство . у міжнародному партнерстві дві або більше фірм працюють заради спільної мети. Особливою формою стратегічного партнерства є спільні підприємства. Вони успішно розвиваються в Україні.

Прямі інвестиції. Прямі інвестиції зростають тоді, коли фірма, яка має базу в одній країні будує або купує виробничі потужності в іншій країні. Прикладом може слугувати продаж урядом України Криворізького металургійного комбінату. Гол причина прямих інвестицій – капіталізація на підставі зниження затрат на оплату праці, сировину тощо.

Умови міжнародного бізнесу визначаються трьома головними сферами:

1 Регулювання міжнародного бізнесу здійснюють уряд країн, які імпортують товари, для захисту вітчизняного товаровиробника, запроваджуючи різні бар’єри, зокрема мита. Мито – це податок, який справляють з товарів, що перетинають національні кордони.

2 Економічні інтеграційні об’єднання. Міжнародне економічне інтеграційне об’єднання – це група країн, які погоджуються суттєво знизити або обмежити торговельні бар’єри у взаємній торгівлі.

Найважливіше інтеграційне об’єднання – Європейський Союз. Угода про його створення була підписана в лютому 1992 року 12 європейськими країнами. У 1995 році до цього Союзу приєдналося ще три країни. Створення ЄС об’єднало 380 млн. громадян та їх виробничий потенціал з валовим продуктом більше 37 трильйонів доларів США. Національна культура. Національна культура – це набір цінностей,що культурні відмінності між країнами значно впливають на практику бізнесу. Американський дослідник Гірт Хофстед вивчив характеристики 116 тис. працівників із 40 країн, які були співробітниками однієї міжнародної компанії. Він встановив, що менеджери і працівники відрізняються за чотирма основними характеристиками національної культури:

а) індивідуалізм і колективізм;

б) дистанція влади;

в) несприйняття невизначеності;

г) співвідношення чоловічих (маскулінність) і жіночих (жіночість) якостей .

2. 38. Культура організації та її чинники

Культура організації – це система спільних для членів організації цінностей, які дають змогу зрозуміти, що обстоює організація, як вона проводить свою діяльність, що вважає пріоритетним. Культура – це аморфне поняття, яке не піддається чіткому визначенню і контролю.

Дослідження дозволили виявити сім ознак культури організації, які в сукупності визначають її зміст. Це, зокрема, такі³:

- новаторство та прийняття ризику;

- увага до деталей;

- орієнтованість на результат;

- орієнтованість на людей;

- орієнтованість на колектив;

- агресивність;

- стабільність.