1. Складові елементи фінансової стратегії підприємства

Інноваційна діяльність підприємства, як правило, здійснюється на основі розроблених програм чи проектів. Інноваційна програма допускає участь у її реалізації різних юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних, а також держави і міжнародних організацій.

Однією з основних проблем роботи з інноваційною програмою є її фінансування. Воно має забезпечити програму ресурсами, до складу яких входять не тільки кошти, але й інші інвестиції, що виражаються в грошовому еквіваленті, у тому числі основний, оборотний і інтелектуальний капітал, майнові права, кредити, позики і застави, права землекористування тощо.

Усі головні напрямки інноваційного розвитку повинні знаходити своє відображення в фінансовій стратегії підприємства, яку слід розглядати як стратегію забезпечення ресурсної бази для реалізації виявлених у результаті маркетингових досліджень варіантів інноваційного розвитку.

Отже, стратегія фінансування інноваційної діяльності випливає із загальної стратегії розвитку підприємства, одночасно вони взаємно впливають одна на одну і залежать між собою. Тому стратегія фінансування повинна формуватися, виходячи з перспективи розвитку інноваційної діяльності підприємства, і сприяти досягненню стабільної прибутковості його діяльності.

Стратегію фінансування потрібно дуже ґрунтовно розробляти, адже при її створенні підприємство стикається з протиріччям у розумінні місця цієї стратегії в „стратегічному наборі”:

1) з погляду власників, стратегія фінансування – основна, оскільки має забезпечувати їхній добробут. Головне для власників – нагромадження доходів і прибутків для виплати дивідендів акціонерам, зниження ризику та підвищення доходності підприємства;

2) з погляду керівників і працівників підприємства, головне – це подальше функціонування підприємства, тому стратегія фінансування належить до ресурсних і відіграє роль засобів у реалізації інших стратегій та розвитку підприємства взагалі, визначаючи можливості самофінансування тощо.

Розробка стратегії фінансування інноваційного розвитку підприємницьких структур і окремих суб’єктів підприємницької діяльності повинна ґрунтуватися на таких принципах:

1) підпорядкованість стратегічних цілей фінансової стратегії стратегічним цілям інноваційного розвитку суб’єкта господарювання;

2) варіабельність і гнучкість стосовно змін зовнішніх умов;

3) відповідність фінансової стратегії існуючому фінансовому клімату, напрямкам державного регулювання інноваційних та фінансових процесів з урахуванням перспектив їх зміни;

4) прийнятий рівень ризику фінансових рішень;

5) достатність фінансових ресурсів для реалізації проектів інноваційного розвитку;

6) ефективність фінансування;

7) фінансовий контроль та аналіз діяльності підприємства.

Розробку стратегії фінансування інновацій необхідно виконувати поетапно:

– конкретизація стратегічних цілей залежно від варіантів інноваційного розвитку на базі існуючих і перспективних ринкових можливостей;

– аналіз існуючих джерел і механізмів фінансування, особливостей державної і регіональної інноваційної політики;

– формування оптимальної структури фінансових ресурсів (включаючи джерела і механізми фінансування);

– деталізація фінансової стратегії за джерелами фінансування, напрямками фінансування тощо;

– оцінка розробленої стратегії з погляду відповідності зовнішнім і внутрішнім умовам реалізації;

– контроль за реалізацією;

– аналіз реалізації розробленої фінансової стратегії.

Фінансування інноваційної діяльності повинно здійснюватися при дотриманні наступних умов:

– динаміка інвестицій повинна забезпечувати реалізацію програми відповідно до тимчасових фінансових обмежень;

– зниження витрат фінансових коштів і ризику програми повинно забезпечуватись за рахунок відповідної структури і джерел фінансування та визначених організаційних заходів, у тому числі: податкових пільг, гарантій, різноманітних форм участі.

Фінансування інноваційної діяльності може здійснюватись такими способами:

1) самофінансування, тобто використання як джерел фінансування власних коштів інвестора (із коштів бюджету і позабюджетних фондів – для держави, із власних коштів – для організації);

2) використання позикових і залучених коштів.

Основними елементами фінансового забезпечення економічного розвитку інноваційного типу мають бути:

– розгортання фінансового сектора (зростання активів фінансових інститутів та посилення конкуренції між ними за заощадження і зниження вартості залучення коштів);

– створення інституційних умов (податкового та трудового законодавства) для нагромадження масових заощаджень населення як безальтернативного джерела фінансування;

– переважно соціальна орієнтація державних витрат, державні інвестиції у сфери науки, освіти, медицини, культури;

– кардинальний перегляд податкової політики і зміщення акцентів з підтримки виробників на підтримку споживачів, що сприятиме більш рівномірному розподілу заощаджень;

– запровадження змішаних механізмів акумуляції коштів з метою фінансування стратегічно важливих проектів з участю держави і фінансових інститутів.

Система фінансування інноваційної діяльності підприємства включає:

– джерела фінансування;

– організаційні форми фінансування.

Cистема фінансування, як складова частина інноваційної політики, повинна забезпечити рішення наступних завдань:

1) забезпечення необхідних умов для швидкого та ефективного впровадження технологічних новацій в усіх видах економічної діяльності держави, удосконалення виробництва і структурно-технологічної перебудови;

2) збереження і розвиток стратегічного науково-технологічного потенціалу в пріоритетних напрямах розвитку;

3) створення необхідних соціально-економічних умов для збереження потенціалу наукових і технічних кадрів і таким чином недопущення еміграції висококваліфікованих спеціалістів науки і техніки за межі країни.

Для реалізації цих завдань необхідно вирішити цілий ряд питань, а саме:

– провести аналіз структури джерел коштів і механізму фінансування інноваційної діяльності підприємств усіх форм власності з метою встановлення рівня забезпеченості поставлених державою завдань відповідними фінансовими ресурсами;

– визначити механізм державної підтримки підприємств та забезпечення виконання окремих науково-технологічних програм через різні фінансові джерела;

– визначити ефективність стимулюючої системи, спрямованої на збільшення коштів фінансування інноваційної діяльності з різних позабюджетних джерел.

Стратегія фінансування надалі є основою для розробки відповідних інноваційних проектів і програм у рамках загальної економічної стратегії інноваційного розвитку господарюючого суб’єкта.