Тема 2. Інноваційно-інвестиційна діяльність підприємства

1. Зміст інноваційно-інвестиційної діяльності. Інноваційна діяльність підприємства

2. Технологія управління інноваціями

3. Інноваційна стратегія підприємства: сутність і види

4. Принципи формування та складові елементи інноваційної політики підприємства

1. Зміст інноваційно-інвестиційної діяльності. Інноваційна діяльність підприємства

Інноваційна діяльність - це діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробку, випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг [31].

Об'єктом інноваційної діяльності є інновації [31].

Суб'єкти інноваційної діяльності - фізичні або юридичні особи, які провадять інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи позичені кошти в реалізацію інноваційних проектів [31].

Види інноваційної діяльності відповідно до ст.327 ГК України визначаються залежно від її напрямів [19]:

• проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на створення об'єктів інтелектуальної власності, науково-технічної продукції;

• розробка, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології;

• розробка і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, призначених для поліпшення соціального та екологічного становища;

• технічне переозброєння, реконструкція, розширення, будівництво нових підприємств, що здійснюються вперше як промислове освоєння виробництва нової продукції або впровадження нової технології.

Можна виділити три способи організації інноваційної діяльності [106]:

• інноваційна діяльність на основі внутрішньої організації, коли інновація створюється і (або) освоюється всередині фірми її спеціалізованими підрозділами на базі планування і моніторингу їх взаємодії по інноваційному проекту;

• інноваційна діяльність на основі зовнішньої організації при допомозі контрактів, коли замовлення на створення і (або) освоєння інновації розміщується між сторонніми організаціями;

• інноваційна діяльність на основі зовнішньої організації за допомогою венчурів, коли фірма для реалізації інноваційного проекту засновує дочірні венчурні фірми, які залучають додаткові сторонні засоби (кошти).

Найчастіше використовується другий спосіб організації інноваційної діяльності - фірма розміщує замовлення на розробку новизни, а освоює їх власними силами. Відносна рідкість використання першого способу пояснюється недостатнім потенціалом фірмової науки.

Інноваційна підприємницька діяльність - це особливий процес організації господарювання, який оснований на постійному пошуку нових можливостей покращання техніко-технологічних факторів виробництва. Вона пов'язана з готовністю підприємницької структури (фізичної або юридичної особи) брати на себе весь ризик по здійсненню нового проекта або покращанню існуючого, а також виникаючу при цьому фінансову, моральну і соціальну відповідальність [106].

На практиці виділяють три основних види інноваційної підприємницької діяльності [106]:

• інноваційна діяльність в сфері техніко-технологічного забезпечення виробництва. Цей вид пов'язаний з процесом кількісного і якісного оновлення виробничого потенціалу, який направлений на підвищення продуктивності праці, економію енергоресурсів, сировини і матеріалів та відповідно на збільшення прибутків;

• інноваційна діяльність в сфері збільшення виробництва підвищення якості і здешевлення продукції. Цей вид представляє собою процес якісного удосконалення продукції, її здешевлення, розширення асортименту, який направлено на повніше задоволення потреб населення;

• інноваційна діяльність в сфері соціальної політики. Цей вид інноваційної підприємницької діяльності, пов'язаний з розширенням і покращанням сфери послуг для населення, який направлений на створення нормативних умов для праці та відпочинку і відповідно на підвищення продуктивності праці.

Розрізняют операційну та стратегічну інноватику [126].

Операційна інноватика обслуговує поточні короткострокові цілі організацій - поліпшення прибутковості за рахунок зниження витрат, підвищення якості продукції, розширення ринків збуту тощо. В основному це локальні інновації, які реалізуються в межах конструкторського й технологічного супроводу виробництва. Потреба в таких інноваціях виникає досить часто як відповідь на окремі вимоги зовнішнього середовища. Ці поліпшувальні інновації є об'єктами функціонального управління. Призначення функціонального управління - підтримувати, зберігати стабільні умови для виробництва продукції, принагідно знижуючи виробничі витрати.

Прикладом такого підходу є діяльність японських «осередків якості». Але використання лише такого підходу за певних обставин може консервувати відсталість підприємств, затягуючи час, відволікаючи ресурси (як це мало місце на багатьох українських підприємствах). Становище можуть поліпшити радикальні перетворення, які реалізуються в рамках стратегічної інноватики.

Стратегічна інноватика має сприяти вирішенню глобальних завдань існування організації впродовж довгострокової перспективи, досягненню цілей, спрямованих не на отримання поточних прибутків, а на задоволення потреб споживачів. Така інноваційна діяльність уже потребує здійснення низки функцій. Фактично йдеться про цілісний бізнес (від виникнення ідеї до виведення на ринок нової продукції), який об'єднує виконавців усіх стадій створення й реалізації нового продукту. Тому для керівництва такою діяльністю необхідний проектний підхід, особливістю якого є те, що управління інноваційним проектом організаційно відокремлюється від функціонального управління [126].

Система управління інноваційною діяльністю підприємства містить чотири підсистеми - науково-технічного розвитку, керовану, забезпечуючу і керуючу підсистеми [114]:

• підсистема науково-технічного розвитку займається розробкою і прогнозуванням майбутніх потреб підприємства;

• керована підсистема - об'єкт управління, що включає функціональні служби, основні і допоміжні виробничі підрозділи, які реалізують наукові розробки;

• забезпечуюча підсистема формує необхідні матеріальні, трудові, фінансові ресурси для керованої підсистеми;

• керуюча підсистема - суб'єкт управління. Це найбільш складна і значуща в системі управління інноваційною діяльністю. Загальні функції керуючої підсистеми інноваційної діяльності підприємства включають розробку інноваційної стратегії і створення нових організаційних структур управління, проведення аналізу і планування інноваційної діяльності з урахуванням стратегічних і поточних планів підприємства, реалізацію ефективного контролю за виконанням ухвалених рішень. При цьому кожна конкретна функція є комплексною за змістом і включає всі загальні функції управління.

Під час управління інноваційною діяльністю використовуються наступні підходи та методи [72]:

• процесний підхід до діяльності організації полягає в її уявленні у вигляді процесів. Як процес може розглядатися будь-яка діяльність або сукупність видів діяльності, що використовує ресурси для перетворення «входів» у «виходи»;

• системний підхід до менеджменту, заснований на управлінні системою взаємопов'язаних процесів як єдиним цілим і орієнтований на підвищення результативності та ефективності виконання процесів в результаті мінімізації міжфункціональних бар'єрів;

• «PDCA»-підхід. Будь-яка діяльність може бути представлена як послідовність дій:

а)планування (plan): розробка цілей, інноваційних програм і процесів, необхідних для досягнення цільових показників ефективності;

б) організація (do): впровадження процесів цілей і створення відповідної функціональної структури;

в) перевірка (check): постійний контроль та вимірювання ефективності інноваційної діяльності у порівнянні зі значеннями цільових показників ефективності та представлення результатів керівництву компанії для аналізу та оцінки;

г) дія (act): розробка та реалізація дій щодо постійного поліпшення показників процесів та інноваційної діяльності.

Проектне управління створенням інновацій: створення інновацій здійснюється в результаті реалізації інноваційних проектів, забезпечуючи досягнення цілей і завдань інноваційного розвитку.