3. Приготування твердих лікарських та косметичних засобів, до складу яких входять речовини, що відрізняються об'ємною (насипною) масою, будовою частинок.

Будова часток: Преобразование грубодисперсных веществ в порошкообразное состояние и получение однородной смеси, состоящей из частиц более или менее одинакового размера. Для этого применяют следующие технологические стадии: измельчение, просеивание (в условиях аптеки применяют редко) и смешивание. При измельчении размер частиц лекарственных веществ выравнивается, после чего они легко и хорошо смешиваются и не расслаиваются при дозировании. Выбор метода измельчения зависит как от природы измельчаемого вещества, так и от необходимой тонкости получаемого порошка. Измельчение достигается при помощи разных механических усилий: а — раздавливания; б — раскалывания; в — удара; г — истирания; д — резания При измельчении необходимо учитывать максимум загрузки ступки, который по В. Д. Козьмину не должен превышать 1/20 объема, чтобы обеспечить оптимальное измельчение лекарственных веществ. Відрізняються об'ємною (насипною) масою: Лекарственные вещества сложного порошка выписаны в различных количествах (соотношение в массе более 1:5). В этом случае порядок приготовления порошка следующий: первым измельчают лекарственное средство, входящее в большем количестве и имеющее меньшие потери в порах ступки. Затем измельченный порошок высыпают на капсулу, оставляя в ступке небольшое количество (примерно столько, сколько будет следующего ингредиента). Смешивание начинают с ингредиента, прописанного в наименьшем количестве, постепенно добавляя остальные вещества в порядке возрастания прописанных количеств, учитывая кристаллическую структуру и распыляемость лекарственных веществ.

4. Особливості технології твердих лікарських та косметичних засобів з барвними та пахучими речовинами.

Порошки з барвними речовинами. Відповідно до класифікації, усі лікарські речовини, що мають те чи інше фарбування можна розділити на 2 групи:

- барвні: акрихін, метиленовий синій, брильянтовий зелений, рибофлавін, етакридину лактат, фурацилін, калію перманганат і ін. (наказ МОЗ України №44 від 16.03.93р.);

- забарвлені речовини: дерматол, хінозол, протаргол і ін.

Що ж стосується приготування порошків з барвними речовинами, то при цьому треба враховувати, що при недбалій роботі барвні речовини сильно забруднюють ступку, товкачик і навколишні предмети. Тому для приготування порошків з барвними речовинами необхідно:

1. Мати окреме робоче місце чи готувати на столі, покритому листом папера, що після роботи звертають і спалюють.

2. Барвні речовини прописують, як правило, у малих кількостях, тому і приготування порошкоподібних сумішей проводять за правилами, коли один з інгредієнтів прописаний у малих кількостях. Щоб менше забруднити ступку і товкачик і швидше одержати однорідну масу, спочатку розтирають незабарвлена речовина, потім його висипають на капсулу, залишивши половинну кількість порошку в ступці і до нього додають відважену кількість барвної речовини, понад якої насипають шар з 2-й половини незабарвленого інгредієнта і тільки після цього ретельно перемішують. Відпускають порошки з барвними речовинами в пергаментних капсулах, якщо є вказівка лікаря в рецепті, то в желатинових капсулах.

Перелік пахучих лікарських засобів

№ п/п Найменування Список Додаткові умови зберігання

1. Аміаку розчин

2. Валідол прохолодне місце

3. Дьоготь

4. Іхтіол

5. Йодоформ темне, прохолодне місце

6. Камфора прохолодне місце

7. Ксероформ у тарі, що захищає від дії світла і вологи

8. Метилсаліцилат темне місце

9. Ментол прохолодне місце

10. Нашатирно–анісові краплі – “ –

11. Препарат “АСД”

12. Скипідар у темному місці при температурі не вище 15°С

13. Тимол Б темне, прохолодне місце

14. Фенол Б

15. Формальдегіду розчин темне місце, при температурі не нижче 9°С

16. Хлорамін Б ізольоване, темне, прохолодне місце

17. Ефірні олії при температурі не вище 15°С, прохолодне, темне місце

При роботі вони повинні відважуватися на окремих терезах, що відразу протираються тампоном вати, злегка змоченої спиртом чи сумішшю спирту й ефіру. Змішування таких лікарських засобів робиться за загальними правилами приготування порошків, але додають їх в останню чергу.

5. Приготування порошків з сильнодіючими та отруйними речовинами. Тритурації. Порошки з отрутними та сильнодіючими лікарськими речовинами поділяються на два варіанти:

• 1-й - коли отрутні і сильнодіючі речовини виписані в рецепті в кількості, що зважується, тобто більшому, ніж 0,05г;

• 2-й - коли отрутні і сильнодіючі речовини виписані в рецепті менш, ніж 0,05г.

1-й варіант: якщо отруйна чи сильнодіюча речовина виписана в рецепті в кількості, що зважуються, тоді порошки готуються за загальними правилами, тобто пори ступки затирають індиферентною речовиною, виписаній у найбільшій кількості, відсипають на капсулу, а після затирання пор ступки вносять речовини списку А (наркотичні, одурманюючі, отрутні), списку Б, тобто змішування починають з лікарських засобів, прописаних у найменшій кількості, додаючи інші речовини в порядку їхній зростаючих кількостей (з урахуванням фізико-хімічних властивостей лікарських речовин).

 2-й варіант - коли отрутні і сильнодіючі речовини виписані в рецепті менше, ніж 0,05г. на всю масу порошку, то для приготування порошків необхідно скористатися тритурацією.

Тритурації - це суміші отрутних чи сильнодіючих лікарських речовин з індиферентними наповнювачем. В якості наповнювача найчастіше використовується молочний цукор (Saccharum lactіs) у співвідношенні 1:10 чи 1:100. Це пояснюється тим, що молочний цукор має ряд переваг у порівнянні з іншими наповнювачами:

- молочний цукор не гігроскопічний;

- близький по щільності (1,52) до більшості отруйних речовин (алкалоїдам), що у визначеній мірі запобігає розшаровуванню;

- він порівняно індиферентний у хімічному і фізіологічному відношенні (без запаху, має слабкий солодкий смак).

Звичайно тритурації з отруйних речовин, що дозуються в мг і частках мг, виготовляються в співвідношенні 1:100, тобто береться 1 частина отруйної речовини і 99 частин молочного цукру. З речовин, що прописуються в сантиграмах, виготовляють тритурації в співвідношенні 1:10, тобто беруть 1 частина речовини і змішують з 9 частинами молочного цукру.

При приготуванні тритурацій лікарська речовина і молочний цукор подрібнюють до щонайдрібнішого порошку, щоб зменшити розшаровування при збереженні, після чого ретельно змішують за загальними правилами. Приготування тритурації починають з попереднього розтирання молочного цукру в ступці, потім його вибирають, зважують, поміщають у ступку частина розтертого молочного цукру, приблизно рівну кількості отруйної речовини і дуже ретельно розтирають його з отруйною речовиною до одержання однорідної суміші. Потім у кілька прийомів при ретельному перемішуванні додають іншу кількість цукру. Приготовлену тритурацію поміщають у невеликий штанглас і заповнюють доверху, до плічок щільно, щоб зменшити розшарування при збереженні і при застосуванні (її періодично перемішують у ступці).

На штангласі з тритурацією повинна бути напис, наприклад:

Trіturatіo Platyphyllіnі hydrotartratіs ( 1:10) (0,01 = 0,1 trіturatіonіs)

Чи рекомендується такий напис на штангласі:

Trіturatіo Platyphyllіnі hydrotartratіs cum Saccharo lactіs( 1:10) (0,01 = 0,1 trіturatіonіs)

Тритурації в аптеці готуються в запас провізором-технологом (дефектаром) на термін не більше 15 днів. У журналі лабораторно-фасувальних робіт записується приготування тритурації.

  Порошки, що готуються з тритураціями, можуть бути виписані двома способами:

1. Коли в рецепті виписаний цукор чи інші допоміжні речовини (глюкоза чи молочний цукор).

2. Коли цукор не прописаний.

Розглянемо приклад 1:

Rp.: Platyphyllіnі hydrotartratіs 0,0025

Papaverіnі hydrochlorіdі 0,02

Saccharі 0,35

Mіsce, fіat pulvіs

Da tales doses N 10

Sіgna. По 1 порошку 3 рази в день.

Даний лікарський препарат - складний розділений порошок для внутрішнього вживання, до складу якого входить отруйна речовина - платифіліну гідротартрат у кількості менше 0,05 г на всі порошки (0,0025х10=0,025), сильнодіюча лікарська речовина - папаверину гідрохлорид і допоміжна речовина - цукор. Перевіряємо правильність оформлення рецепту з отруйними речовинами - форма бланка №1, штамп, особиста печатка і підпис лікаря, печатка "Для рецептів", дата виписки - термін дії рецепта не більш 10 днів.

Необхідно перевірити дози:

Платифіліну гідротартрату ВРД - 0,01, ВДД - 0,03; по рецепті - РД - 0,0025, ДД - 0,0025х3=0,0075 г.

Папаверину гідрохлориду

ВРД - 0,2, ВДД - 0,6; по рецепті РД - 0,02, ДД - 0,02х3=0,06. Отже, дози не завищені.

Рецепт виписаний розподільним способом і для приготування 10 порошків платифіліну гідротартрату треба взяти 0,0025х10=0,025 г, а така кількість відважити з достатньою точністю неможливо. Варто скористатися тритурацією платифіліну гідротартрату 1:10, який треба взяти в 10 разів більше, тобто 0,25 г, де міститься 0,02 платифіліну і 0,23 молочного цукру. Тому, щоб не збільшувати масу однієї дози, зменшують кількість цукру, прописаного в рецепті, за рахунок тритурації. Тоді цукру треба взяти з врахуванням тритурації платифіліну гідротартрату, тобто 3,5 - 0,25=3,25г.

 Зразок заповнення паспорта письмового контролю:

ППК (зворотна сторона):

платифіліну гідротартрату 0,0025х10=0,025г

тритурації платифіліну гідротартрату (1:10) 0,025х10=0,25

папаверину гідрохлориду 0,02х10=0,2

цукру 0,35х10=3,5 3,5 - 0,25=3,25

Розважка: 0,0025+0,02+0,35=0,3725 0,37

Спосіб приготування: у ступку поміщають відваженого 3,25 г цукру, ретельно розтирають, вибирають частина цукру на капсулу, а в ступці залишають його приблизно 0,25 г, додають 0,25 г тритурації платифіліну 1:10 (дотримуючи правила роботи з отруйними речовинами), ретельно перемішують, додають 0,2 г папаверини гідрохлориду, ретельно змішують, після чого в кілька прийомів додають кількість, що залишилася, розтертого цукру. Отриману однорідну суміш розвішують на 10 порошків по 0,37 г і відпускають у вощених капсулах, складають по 5 штук, поміщають у паперовий пакет, на який наклеюють порядковий номер рецепта. На лицьовій стороні паспорта письмового контролю до роботи виписують вимога на одержання тритурації платифіліну і ППК після готування лікарської форми.

Видала: Trіturatіonіs Platyphyllіnі hydrotartratіs ( 1:10) 0,25

серія №

Дата Підпис

Одержала: Trіturatіonіs Platyphyllіnі hydrotartratіs ( 1:10) 0,25

серія №

Дата Підпис

ППК (лицьова сторона):

"А" Дата № рецепта

Saccharі 3,25

Trіturatіonіs Platyphyllіnі hydrotartratіs ( 1:10) 0,25 серія №

Papaverіnі hydrochlorіdі 0,2

по 0,37 № 10

Приготував: Перевірив

Порошки з отруйними речовинами відпускаються в опечатаному вигляді. На пакет наклеюють номер рецепта, сигнатуру й етикетку "Поводитися з обережністю".

• Якщо в рецепті цукор не прописаний, відбувається збільшення дози кожного порошку за рахунок кількості тритурації, що видно по розважуванню порошку в ППК.

Розглянемо приклад 2:

Rp.: Platyphyllini hydrotartratis 0,002 Papaverini hydrohloridi 0,02 Novocaini 0,01 Natrii hydrocarbonatis Magnesii oxydi ana 0,3 Misce, ut fiat pulvis Da tales doses N 10 Signa. По 1 порошку 3 рази на день

Підпис лікаря Особиста печатка лікаря

Печатка “Для рецептів”

Даний лікарський препарат – складний дозований порошок, прописаний розподільним способом, для внутрішнього застосування з отруйною речовиною платифіліна гідротартратом, виписаному в кількості, що незважується, (менш 0,05), і сильнодіючими речовинами: папаверину гідрохлоридом і новокаїном, а також речовиною, що легко розпорошується - магнію оксидом.

Перевіряють сумісність інгредієнтів і правильність дозування отруйних і сильнодіючих лікарських речовин. Перевірка разових і добових доз здійснюється шляхом порівняння їх з вищими разовими і добовими дозами для прийому усередину по таблиці ГФ для дорослих.

Перевірка доз:

Платифіліна гідротартрат:

РД 0,002 ВРД 0,01

ДД: 0,002 · 3 = 0,006 ВДД 0,03

Дози не завищені.

Роблять розрахунки інгредієнтів на зворотній стороні паспорта письмового контролю.

У ступці розтирають 3,0 натрію гідрокарбонату, тому що він прописаний у більшій кількості і менше втирається в пори ступки, вибирають і залишають приблизно 0,2 (рівне кількості тритурації платифілину гідротартрату). Дотримуючись правил роботи з отруйними лікарськими речовинами, провізор-технолог у присутності фармацевта відважує 0,2 тритурації і відзначає у вимозі. Фармацевт розписується у вимозі про одержання отрути. Тритурацію поміщають у підготовлену ступку, ретельно розтирають, потім додають 0,1 новокаїну і 0,2 папаверину гідрохлориду, змішують і додають іншу кількість натрію гідрокарбонату. В останню чергу додають 3,0 магнію оксиду і розвішують на ТР-1 на 10 доз по 0,65.

Порошки упаковують у парафіновані чи вощені капсули (тому що натрію гідрокарбонат – гігроскопічна речовина, а магнію оксид поглинає вуглекислий газ з повітря і перетворюється в магнію карбонат), поміщають у паперовий пакет.

Наклеюють номер рецепта, пишуть лицьову сторону паспорта письмового контролю, опечатують. Оформляють сигнатурою (входить отруйна речовина) і попереджувальними етикетками: “Звертатися з обережністю”, “Берегти від дітей”.

Паспорт письмового контролю (зворотня сторона) Натрію гідрокарбонату 0,3 · 10 = 3,0 Тритурації платифілину гідротартрату (1:10) 0,02 · 10 = 0,2 Новокаїну 0,01 · 10=0,1 Папаверину гідрохлориду0,02 · 10 = 0,2 Магнію оксиду 0,3 · 10 = 3,0 Розважування: (3,0 + 0,2 + 0,1 + 0,2 + 3,0) : 10 = 0,65

Видав: Triturationis Platyphyllini hydrotartratis (1:10) 0,2 № серії Дата Підпис Одержав: Triturationis Platyphyllini hydrotartratis (1:10) 0,2 № серії Дата Підпис     Паспорт письмового контролю (лицьова сторона) Дата № рецепта Natrii hydrocarbonatis 3,0 Triturationis Platyphyllini hydrotartratis (1:10) 0,2 Novocaini 0,1 Papaverini hydrochloridi 0,2 Magnesii oxydi 3,0 0,65 № 10 Приготував (підпис) Перевірив (підпис)