- •1. Історичні та художні координати іі пол.. Хх ст.. Вплив ідей ж.Дерріда, р.Барта, м.Фуко, к.Мерло-Понті, к. Леві-Строса, ж,Дельоза, ф.Гваттарі на розвиток світової літератури.
- •2. Поетика і проблематика драми с. Беккета „Чекаючи на Годо”.
- •4. Бібліотека як метафора Космосу та культури в новелі х.Л.Борхеса «Вавілонська бібліотека».
- •5. Естетика і поетика «магічного реалізму».
- •6. Концептуальні метафори у новелістиці Борхеса («Дім Астерія», „Сад стежок, що розходяться”, «Вавілонська бібліотека»).
- •7. Розповсюдження умовних форм, притчевість та міфологізм у літературі пост екзистенціалізму (у.Голдінг, Дж.Р.Р.Толкінг, р.Бах).
- •8. Мотиви кольору у художньому світі творів о. Памука.
- •9. Екзистенційна парадигма у постмодерністському дискурсі оповідань е. Мунро («Обличчя»).
- •11. Школа «нового роману» у французькій літературі. Деконструкція як філософський постулат та творчий метод.
- •12. Міфологізація історії у романі г.Грасса „Траекторія краба”.
- •13. Основні школи «нового роману» («речізми» а.Роб-Грійє, «тропізми» н.Саррот, «міфологізми» м.Бютора, «фрагменти» к.Сімона).
- •14. Своєрідність поетики постмодернізму у романі д.Фаулза «Волхв».
- •15. Філософія та естетика «театру абсурду». Основні представники.
- •17. Основні елементи постмодерністської концептосфери: криза метанаративу, епістемологічна невпевненість, світ як хаос, світ як текст.
- •18. Алюзивний код у романі п.Зюскінда «Парфумер».
- •19. Формування естетики «антидрами» в творчості е.Іонеско («Лиса співачка»).
- •20. Своєрідність оповідальної структури у романі м.Павіча „Хазарський словник”.
- •21. Британський інтелектуальний роман 50-70-х рр. Як історико-літературне явище.
- •22. Гіперреальність у романах ф.Бегбедера (“99 франків”, “Windows on the world”, “Романтичний егоїст”).
- •23. Загальна характеристика творчості Нобелівських лауреатів в літературі ххі століття.
- •24. Поетика британського інтелектуального роману у творчості а.Мердок („Чорний принц”, „Під сіткою”).
- •25. Постмодернізм як світоглядна концепція іі пол. Хх ст. – поч. Ххі століття. Поняття постмодернізму. Проблема визначення, форма художнього бачення світу, культурний код.
- •26. Неоміфологізм у зарубіжній літературі другої половини хх ст. – поч. Ххі століття (к.Вольф, м.В. Льоса, Ле Клезіо).
- •27. Основні тенденції розвитку літератури Великої Британії, Франції, Німеччини, Іспанії після Другої світової війни.
- •1945 – 1949 – «Нулевые годы»
- •1946 – Фултонская речь Черчилля
- •1947 – Вступление в силу «доктрины сдерживания» Трумена, фактическое начало холодной войны
- •29. Основні принципи постмодерністської стилістики.
- •30. Поетика роману Харуні Муракамі «1q84»
- •31. Основні принципи постмодерністської поетики
- •32. Критика „суспільства вжитку” у творчості м.Уельбека („Платформа”, „Елементарні частинки”
- •33. Основні тенденції літературного процесу у Німеччині після Другої світової війни.
- •34. Проблема “шокової цінності” у творчості е.Єлінек (“Піаністка”, “Жадібність”, “Дикість”).
- •35. Поняття ризоми у філософії і літературі другої половини хх ст.
- •36. Екзистенційні мотиви у творчості д. Лессінг (“Повість про двох собак”, „п’ята дитина”).
- •37. Жанр антиутопії в літературі іі пол. Хх ст.: визначення жанру, концепція людини і світу.
- •38. Поетика відкритого твору у романі у.Еко „Iм’я Рози”.
- •39. Поняття „відкритого твору”. Типи відкритості.
- •40. Категорія “повсякдення” у художньому світі х.Муракамі, д.Коупленда, е.Єлінек.
- •41. Поняття коду у теоретичних працях р.Барта, ж,Бодрійяра, д.Фоккеми, ч.Дженкса та Тео д’Ана. Поетика подвійного кодування.
- •42. Жанрова своєрідність роману Ле Клезіо “Дієго та Фріда”.
- •43. Британська література початку ххi ст. : д.Барнс, I. Мак Юен, м.Еміс, п.Акройд.
- •44. Своєрідність оповідальної структури у романі х. Кортасара „Гра у класики”.
- •45. Притчевість як провідна ознака літератури кінця хх – поч. Ххі ст. Жанр притчі у сучасному літературному дискурсі.
- •46. Поетика абсурдизму у драматургії г.Пінтера (“Пейзаж”, “Минулі часи”).
- •47. Постмодернізм. Філософські та естетичні засади. Проблема значення терміну.
- •48. Проблема відповідальності людини і дисгармонійності світу у японській літературі (к.Ое, я.Кавабата, я.Iноуе).
- •49. Літературний світ Японії. Особливості національного менталітету. Проблема традиції та новаторства. Естетика дзен.
- •50. Універсальне і національне у творчості о.Памука “Мене називають червоний”, “Чорна книга”, “Білий сніг” та ін.
47. Постмодернізм. Філософські та естетичні засади. Проблема значення терміну.
Что такое «постмодернизм»?
Тип сознания: принципиально антииерархическое мышление, направленное на разрушение рационалистических обоснований феноменов действительности и всякого рода обобщающих теорий, претендующих на универсализм;
Мировидение: «постмодернистская чувствительность»
Художественная практика: «постмодернистский код письма»
Философская база
Постструктурализм: концепции «смерти автора» (Ролан Барт), интертекстуальности (Юлия Кристева), кризиса веры в метанарративы (Жан-Франсуа Лиотар), «открытого текста» (Умберто Эко), гиперреальности (Жан Бодрийяр)
Деконструктивизм: концепции «мира как текста» Жака Деррида, «языковой личности» Жана Лакана
Уровни кодификации
Код – совокупность правил или ограничений, обеспечивающих коммуникацию;
Уровни кодификации по Барту: культурный, герменевтический, символический, семический, нарративный
Уровни кодификации по Фоккеме: лингвистический, общелитературный, жанровый, идиостилистический
Двойное кодирование – кодификация текста с учетом интересов как элитарного, так и массового читателя
Постмодернистский код письма
«Смерть автора» -> авторская маска
«Языковая личность» -> «плавающая» точка зрения
Кризис метанарратива -> упадок жанра романа, фрагментаризация, дискретность
«Постмодернистская чувствительность» -> иронический модус, нонселекция
«Мир как текст» -> интертекстуальность, игра, ризома
«Открытый текст» -> двойное кодирование, жанровая гибридизация
«Смерть автора»
Интерпретация текста вне зависимости от личности его создателя (Барт);
Авторская маска – образ фиктивного автора (Мамгрен), задача которого состоит в подрыве доверия к тексту, в побуждении к критическому переосмыслению фактов и рассуждениям о пределах текстуальности
«Мир как текст»
Культура любого исторического периода есть сумма текстов, или интертекст.
Понимание текстов возможно только в связи с другими текстами, но не в связи с каким-либо "буквальным" значением или нормативной истиной.
Язык - непостоянная среда, он не может непосредственно нести смысл или истину, следовательно, любое знание, получаемое с помощью языка, ненадежно.
Интертекстуальность
В широком смысле – связь текста с другими текстами, межтекстовый диалог
В узком смысле – одна из разновидностей межтекстового взаимодействия:
Архитекстуальность – взаимосвязь текстов на уровне жанра;
Паратекстуальность – взаимосвязь текстов на уровне заглавий, подзаголовков, эпиграфов;
Интертекстуальность – взаимосвязь текстов на уровне аллюзий, цитаций, реминисценций;
Метатекстуальность – комментирующая и критическая отсылка текста к претексту
Ризома
Разновидность поверхностной мочковатой корневой системы без четко выраженного главного корня;
В постмодернизме – непрерывная структура без центра, периферии и глубины, каждый элемент которой связан с другими;
Интертекстуальные связи текста с другими текстами создают ризомные структуры; один из подвидов ризомы – гипертекст
Открытое произведение
Условное обозначение текстов, имеющих бесконечное множество интерпретаций и требующих активного прочтения;
Маркеры открытости:
полисемантическое название;
жанровая гибридизация;
авторская маска;
нелинейная структура;
сложные аллюзивные коды
