37.Проторенесанс: творчість Чімабуе, Джотто ді Бондоне, Дуччо ді Буонінсенья.

Чімабуе (бл. 1240 — після 1302)

Чімабуе (італ. Cimabue, справжнє ім’я Ченні ді Пепо італ. Cenni di Pepo; бл. 1240 — після 1302) — італійський живописець, представник флорентійської школи пізнього дученто.

Чімабуе походив із шляхетного і заможного родового сімейства. Народився він, згідно зі свідченнями Джорджо Вазарі близько 1240 року.

Митець працював у Флоренції та в сусідніх Ассізі та Пізі, а також у Римі.

Помер Чімабуе, імовірно, після 1302 року.

У ранніх роботах Чімабуе дотримувався вироблених традицією канонів візантійського стилю. Прикладом може слугувати ікони Божої Матері: «Маеста», Мадонна на троні (1280-1285рр., намальована для флорентійської церкви Святої Трійці (Санта-Триніта), нині зберігається в галереї Уффіці у Флоренції - іл. 009 (1) та «Мадонна з янголами» бл. 1280р. 276 x 424 см. Лувр - іл. 009 (2)

іл. 009 (1) Чімабуе. «Маеста», Мадонна на троні(1280-1285рр. намальована для церкви Санта Трініта (Св. Трійці) у Флоренції, нині в галереї Уффіці, Флоренція)

іл. 009 (2) Чімабуе. «Мадонна з янголами» бл. 1280р. 276 x 424 см. Лувр.

Однак згодом у творах митця старі композиції та фігури почали прибирати більш живого й величавого вигляду, а кольори стали свіжішими та вишуканішими.

Чімабуе розписав фресками трансепт і апсиду верхньої церкви Сан-Франческо в Ассізі (бл. 1290) та мозаїку «Святий Іоанн» в апсиді собору в Пізі (1301-1302).

Учнем Чімабуе був великий італійський живописець Джотто.

Джотто ді Бондоне (бл.1267- 8 січня 1337)

Джо́тто ді Бондо́не (італ. Giotto di Bondone, бл.1267, Веспіньяно, Італія — 8 січня 1337, Флоренція, Італія) — італійський живописець, предвісник епохи Відродження. Фрески Джотто на біблійну тематику є шедеврами світового мистецтва. Другом художника був Данте Аліґ'єрі — про нього поет згадав у своєму славнозвісному творі «Божественна комедія».

Ранні роки

Майбутній живописець народився у містечку Веспіньяно, біля Флоренції — одного з найбільших культурних і торгових центрів середньовічної Італії.

Художник та архітектор Джорджо Вазарі (1511—1574) на сторінках своєї праці «Життєписи найвідоміших живописців, різьбярів і архітекторів» (1550) пише, що Джотто був сином хлібороба. Одного разу, коли Джотто малював на камені зображення, його помітив на полі відомий художник Чімабуе. Згідно з іншими даними вчителем юного маляра був П’єтро Кавалліні, чільник римської художньої школи.

Найбільш раннім твором Джотто, який зберігся до наших днів є велика (5-метрова) ікона Розп’яття Ісуса Христа. Вона зберігається у нефі флорентійської церкви Санта-Марія-Новела (Флоренція), на висоті 45 метрів.

Ця монументальна ікона була створена близько 1290 року (ще до поїздки маляра до Риму). іл. 009 (3, 3.1-3.3)

іл. 009 (3.1, 3.3) Джотто «Розп'яття», церква Санта-Марія-Новела (Флоренція), близько 1290 р.

У кін. 1290-х — поч. 1300-х років Джотто працював у Римі, де виконував величну мозаїку для базиліки св. Петра. Мозаїка «Новічелла» (італ. navicella — човен) зображала Христа та човен з апостолами і загинула на початку XVI сторіччя під час розвалювання старої базиліки, на місці якої постав Собор Святого Петра.

Після повернення купив будинок, де поселився із дружиною — Чінтою ді лапо дель Пела.

Фрески капели Скровеньї (Падуя)

У 1303—1306 рр. Джотто розписав фресками на сюжети з життя Ісуса Христа і Діви Марії. Капелу в Падуї (на замовлення Енріко Скровеньї). У цей час Джотто вже остаточно сформував власну творчу манеру і стиль,тому фрески цього храму вважають найкращими творіннями художника.

На стінах капели, яка є невеликою однонефною базилікою, у три яруси розміщено 37 сюжетних розписів розділених орнаментальними смугами. Фреска покрита світлими і чистими кольорами фарб, у яких колір небесної блакиті об'єднує зображення.

У цих фресках спостерігаємо цікаву іконографію сюжетів і тонкий психологізм.

іл. 009 (4, 4.1-4.19) Джотто. Фрески капели дель Арена (Скровеньї), Падуя.

Пізня творчість

Закінчивши роботи у капелі, Джотто ще на певний час залишається у Падуї і покриває фресками (не збереглись) на світські теми велику залу Палаццо Раджоне.

Після цього художник повернувся до Флоренції де розписує стіни двох капел церкви Санта Кроче (капела Барді та капела Перуцці). У 1310 р. створює для церкви Всіх Святих славнозвісну ікону «Мадонна Оньїсанті» («Маеста»), 1310 (нині зберігається у Флоренції, Галерея Уффіці), де зображено Діву Марію з Дитятком Ісусом в оточенні ангелів і святих. іл. 009 (5)

іл. 009 (5) «Мадонна Оньїсанті» («Маеста»), 1310. Флоренція, Галерея Уффіці

іл. 009 (6) Джотто ді Бондоне. Кампаніла собору Санта-Марія дель Фьоре. 1334 - бл. 1359 рр. Флоренція

Поступово художник із Флоренції став чи не найбажанішим малярем усіх італійських вельмож. У 1330—1333 роках Джотто малював у Неаполі при дворі короля Роберта. Неаполітанські роботи, на жаль, не збереглись. Петрарка згадує про розписи придворної капели, Вазарі — про велику залу в замку Кастель дель Уово, на стінах котрого майстер виконав портрети батьох славетних людей. Згодом Джотто працював у Болоньї та Мілані. Малюнки, створені там, теж не дійли до наших днів.

Останні 20 років життя живописець провів у Флоренції. У 1334 році флорентійська Синьйорія призначила «великого майстра Джотто ді Бондоне» головним керівником будівництва міського собору. Того ж року почав спорудження соборної дзвіниці (т. зв. «кампаніла»), але протягом життя закінчив лише перший ярус, який прикрасив рельєфами скульптор Андреа Пізано. Ймовірно, що Джотто теж брав участь у створенні цих рельєфів.

Будівництво кампаніле завершив Франческо Таленті. Пізніше Донателло прикрасив ніші у стінах верхнього ярусу стутуями пророків. Елегантно облицьована мармуром 84-метрова дзвіниця і дотепер називається на честь першого будівника — «Кампаніле Джотто» іл. 009 (6.) Поряд з собором Санта Марія дель Фіоре дзвіницю вважають одною з архітектурних окрас Флоренції.

Цікаві факти: На честь Джотто назвали один із кратерів на поверхні Меркурія. Його діаметр — близько 150 кілометрів. Також на його честь названо один з астероїдів.

Дуччо ді Буонінсенья (бл. 1255–1319)

Ду́ччо ді Буонінсе́нья (італ. Duccio di Buoninsegna, близько 1255–1319) — італійський художник, представник сієнської школи живопису.

За теорією Роберто Лонгі 1948 року, яку підтримують нині більшість науковців, Дуччо навчався у Чімабуе, оскільки приблизно з 1270 до 1280 року був у його бригаді, яка працювала над фресками у Верхній церкві Сан Франческо в Ассізі.

За малюнком Дуччо 1288 року був виконаний перший в Італії монументальний вітраж у круглому вікні хорів Сієнського собору.

Для Сієнського собору Дуччо намалював велику вівтарну ікону-поліптих «Маєста» («Величання») із зображенням Богоматері в оточенні ангелів та святих на лицьовій стороні та «Страстей Христових» на зворотному боці (1308–1311, основна частина поліптіха — в Музеї собору, Сієна). На пределлах і верхній частині ікони намальовані сімдесят шість невеликих сцен з життя Діви Марії та Ісуса Христа.

Художник, не пориваючи з канонами середньовічного мистецтва, прагне до життєвої переконливості побутових деталей, домагається звучної декоративності кольору, ліричності образної системи.

іл. 009 (10) Дуччо ді Буонінсенья «Маєста» 1308-1311 рр. Сієна, собор.

іл. 009 (10.1) Дуччо ді Буонінсенья «Маєста» Фрагмен - сцена В'їзд в Єрусалим, 1308-1311 рр. Сієна, собор.

Інші твори:

іл. 009 (11) Дуччо. «Мадонна Креволе» 1283-84. Сієна, музей собору.

іл. 009 (12) Дуччо. «Мадонна Ручеллаї» 1285 Флоренція, Галерея Уффіці.

іл. 009 (13) Дуччо. «Мадонна Строганова». близько 1300 Нью-Йорк, музей Метрополітен.

іл. 009 (14) Дуччо. «Маеста» 1288-1300 рр. Берн, Музей мистецтва

іл. 009 (15) Дуччо. «Францисканська Мадонна» близько 1300 Сієна, Пінакотека

іл. 009 (16) Дуччо. Мадонна з немовлям 1300-05гг. Перуджа, Національна галерея Умбрії.

іл. 009 (17) Дуччо. Полиптих № 47. 1311-18 рр. Сієна, Пінакотека.