14.Антропоморфізм і тектоніка давньогрецької архітектури

Дослідники давньогрецької архітектури звертають увагу на дві головні її якості. Це антропоморфізм і тектоніка. Антропоморфізм - Антропос (людина), морфе (форма, вид). Тобто антропоморфна архітектура це така архітектура, в конструкції якої закладені пропорції людського тіла. Прикладом можуть служити колони давньогрецьких храмів. У цей час було написано багато праць присвячених архітектурі, проте вціліла тільки одна. Іі автором є Марк Вітрувій Полліон. Трактат - Десять книг про архітектуру. Кін. 1 ст. до н.е. – поч. 1 ст. н.е. У трактаті Вітрувій подає таке порівняння: Колона доричного стилю подібна на мужчину у розцвіті сил, іонічна на жінку, а коринфська на струнку дівчину. [іл.39].

39. А-доричний ордер, Б-іонічний ордер, В-коринфський ордер.

Ці колони складаються з трьох частин: бази – нижньої частини (крім доричної), стовбура - середньої найбільшої частини. Округлі заглиблення на стовбурі колони, які нагадують складки одягу, називаються каннелюри. Та верхньої частини - капітелі (головки) [іл.39.1-39.2].Ці колони мають різні пропорції і капітелі. Іонічна колона тонша і вища від доричної, а коринфська вища за іонічну. У них різні капітелі: іонічна має два завитки – валюти, а коринфська капітель подібна на корзину обвиту листям аканта. [іл.39.3].

Давні греки однаково розуміли і колону і храм і людське тіло, як конструкцію., яка складається з частин добре підігнаних один до одного і добре з'єднаних. Розуміння цієї особливості давньогрецького мистецтва допоможе зрозуміти його тектоніку. Тектоніка (будівельний, конструктивний).

15.Конструктивна основа грецького храму

Конструктивною основою грецького храму є - ордер . Це усталений логічний порядок співвідношення несучих і ненесучих частин споруди. До несучих відносяться цоколь і колони, що завершуються капітеллю. Несуча частина складається з перекриття -антаблемента, який включає архітрав (балку, що лежить на колонах), фриз, утворений з тригліфів (торців поперечних балок), рельєфними плитами метопами, і карниза. [іл. 41].

На прикладі храму доричного ордеру можна побачити його тектоніку. Вся конструкція храму її підкреслює, демонструє (а подеколи й імітує, зокрема, тригліфи на карнизі храму): Парфенон. Іктін і Каллікрат. 447-432 рр. до н.е., Храм Афіни Афайї на острові Егіна. Реконструкція [іл. 42-43].

В архаїчний період виник доричний та іонічний ордер. Грецький ордер (спосіб, порядок побудови храму) є художнім втіленням національної культури. Доричний ордер – система побудови храму у дорійців, які жили на материковій частині Греції, іонічний – іонійців, які жили на сході, островах Егейського моря та його азійському узбережжі.

Приклади доричного ордеру є храм Афіни та Гери в Пестумі (бл. 6 ст. до н. е.), Храм Аполона в Коринфі. 6 ст. до н.е.; [іл. 44-44.1].

Таким чином, виникши в епоху архаїки архітектурні принципи грецького храму отримали подальший розвиток в класиці і стали основою, на якій у наступні епохи моделювалися базові картини світу засобами архітектури.

16.Канон Поліклета

Поліклет (середина і друга половина 5 ст. до н. е.)

Поліклет створив фігури, що знаходяться в стані спокою, проте сповнені внутрішнього динамізму.

Його скульптура «Дорифор». Поліклет Старший. Римська мармурова копія з бронзового оригіналу сер. 5 ст. до н.е.; Копія. Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна [іл. 60, 60.1] увійшла в історію як зразок системи пропорцій, що визначають гармонійну красу людського тіла. Фігура воїна суворо врівноважена, вага тіла перенесена на одну ногу. Така постава фігури називається контрапост або хіазм (перехресний рух різних частин тіла)

контрапост (від італ. contrapposto — «протилежність») — в пластичному мистецтві спосіб скульптурного зображення постаті людини таким чином, ніби вся вага тіла утримуються на одній нозі, тоді як інша нога залишається вивільненою від ваги і легко опирається на землю. Це положення ніг зрівноважується вигином тулуба і рук — плечі, як правило, нахилені в протилежну сторону відносно тазу (стегон). В такій позиції тіла хребет набирає вигляду «S»-подібної лінії.

Поліклету належить теоретичний трактат «Канон» (правило), де скульптор точно розрахував пропорції частин тіла, виходячи з росту людини як одиниці вимірювання (наприклад, голова - 1/7 до росту людини, обличчя і кисть руки - 1/10, ступня - 1/6 і т. д.) [іл.61].

Діадумен. Поліклет Старший. римська мармурова копія з бронзового оригіналу сер. 5 ст. до н.е. [іл.61.1].