5.6 Помилки та шахрайство

Під час планування та проведення процедур аудиту і звітування аудитор повинен оцінити ризик існування суттєвих перекручень у фінансовій звітності підприємства, що можуть бути результатом зви­чайних помилок або наслідком шахрайства.

Шахрайство – навмисно неправильне відображення і представ­лення даних обліку і звітності службовими особами і керівництвом підприємства. Шахрайство полягає в маніпуляціях обліковими за­писами і фальсифікації первинних документів, регістрів обліку і звітності, навмисних змінах записів у обліку, що перекручують сут­ність фінансових і господарських операцій з метою порушення українського законодавства і прийнятої на підприємстві облікової політики, навмисного відображення неправильної оцінки активів і застосування неправильних методів їх списання та пропуску або при­ховання результатів діяльності, незаконного отримання в особисту власність грошово-матеріальних цінностей.

Помилка – ненавмисне перекручення фінансової інформації внаслідок арифметичних чи логічних помилок в облікових записах і розрахунках, недогляду в дотриманні повноти обліку, неправильно­го представлення в обліку фактів господарської діяльності, наявності майна, вимог і зобов'язань.

Маніпуляція обліковими записами – навмисне використання неправильних (некоректних) бухгалтерських проводок або сторнуючих записів із метою перекручення даних обліку і звітності.

Фальсифікація бухгалтерських доку ментів і записів – оформ­лення наперед неправильних або фальсифікованих документів і за­писів у регістрах бухгалтерського фінансового обліку.

Невідповідне відображення записів у регістрах обліку – не­навмисне або навмисне відображення фінансової інформації в сис­темі рахунків у неповному обсязі, в оцінці, що відрізняється від прий­нятих норм тощо.

Незвичайні операції – угоди і господарські операції, платежі, які на розсуд аудитора зайві, недоречні або надмірні за певних обставин.

За шахрайство і помилки відповідальність покладається на керів­ництво підприємства.

Аудитор відповідає за аудиторський висновок про фінансову звіт­ність підприємства і не повинен відповідати за виявлення фактів шахрайства і помилок, що можуть істотно вплинути на достовірність фінансової звітності підприємства. Проте аудитор повинен отрима­ти гарантії відсутності істотних випадків і фактів такого роду для написання позитивного аудиторського висновку. Однак не всі випадки шахрайства і помилок можуть бути виявлені аудитором. Тому ауди­тор несе відповідальність за правильність використаних під час аудиту процедур перевірки.

Аудитор відповідає матеріально (в межах умов підписаного дого­вору) за порушення, пов'язані з невідповідним виконанням своїх обов'язків, що стали причиною матеріальних збитків клієнта. Підго­товлені зміни до запланованих процедур перевірки і додаткові про­цедури перевірки мають підтвердити або розв'язати підозри про існування помилок чи шахрайства. Аудитор повинен розглянути обсяг впливу шахрайства чи суттєвих помилок на окремі напрями ауди­ту. Він повинен якомога скоріше повідомити про виявлене шахрай­ство чи помилки керівництво підприємства, коли навіть він тільки припускає, що помилки чи факти шахрайства можуть існувати.

Якщо аудитор дійшов висновку, що помилки і шахрайство є істот­ними на рівні фінансової звітності підприємства і не можуть бути зроблені виправлення звітності, то йому слід дати аудиторський ви­сновок негативного характеру або відмовитися від висновку.

Питання для самоконтролю

1. Дайте поняття ризику.

2. Що таке загальний ризик?

3. Що таке ризик невідповідності внутрішнього контролю підприємства?