Лекція 8. Аудит обліку запасів та малоцінних і швидкозношуваних предметів (мшп)

План

8.1 Аудит обліку запасів

8.2 Аудит обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів (МШП)

8.1 Аудит обліку запасів

Аудиторська перевірка операцій з матеріальними цін­ностями включає дослідження стану складського господарства та збереження матеріальних цінностей, нормування витрачання, оприбуткування, правильності оцінки купованих матеріальних цінностей, використання запасів на виробництві, перевірка опе­рацій з МШП. Основна мета перевірки – встановлення законно­сті, достовірності та доцільності операцій з матеріалами, прави­льності їх відображення в обліку.

Основну роль в аудиті матеріальних цінностей відіграє інвен­таризація. Присутність аудитора під час інвентаризації необхідна. У його функції входить:

• присутність під час інвентаризації, якщо запаси матеріаль­них цінностей дуже великі та якщо аудитор з недовірою ставить­ся до очікуваних результатів;

• спостереження за виконанням процедур та індентифікація з метою визначення ступеня відповідності їх законодавчим актам;

• перевірка правильності підрахунку на основі випадкової вибірки;

• вивчення обґрунтованості віднесення операцій до певного звітного періоду;

• отримання пояснень з приводу значних невідповідностей матеріальних цінностей даним бухгалтерських записів;

• перевірка правильності оцінки фактичного обсягу запасів.

Аудиторські процедури поділяються на ті, що проводяться:

• до інвентаризації;

• під час інвентаризації;

• після інвентаризації.

До проведення інвентаризації потрібно впевнитись у тому, що на підприємстві чітко організовані складське господарство та ко­нтрольно-пропускна система.

Необхідно здійснити процедури перевірки таких фактів:

• як здійснюється охорона об'єкта;

• чи укладені та правильно оформлені договори про матеріа­льну відповідальність з працівниками, яким передано матеріальні цінності на зберігання;

• чи створені матеріально відповідальній особі умови для за­безпечення збереженості матеріальних цінностей, чи є в наявнос­ті складські приміщення, шафи, сейфи;

• чи є в наявності вимірювальні пристрої;

• чи існує контроль за порядком вивезення матеріальних цін­ностей з території підприємства;

• чи призначена керівництвом підприємства постійно діюча комісія для перевірки матеріальних запасів.

Для отримання впевненості в тому, що операції за рухом ма­теріальних цінностей (МЦ), які були проведені до інвентаризації, обліковані правильно, аудитор знімає копії останніх документів за надходженням та вибуттям цінностей.

Під час проведення інвентаризації аудитор не може бути чле­ном інвентаризаційної комісії, але, спостерігаючи за її роботою, повинен стежити за правильністю виконання процедур.

Члени інвентаризаційної комісії перераховують цінності та складають інвентаризаційні описи.

Аудитор проводить контрольні перевірки, час від часу звіряю­чи її дані з даними інвентаризаційних описів. Особливу увагу звертають на дорогоцінні, застарілі та пошкодженні матеріали. Здійснюючи інвентаризацію, слід звертати увагу на номери, мар­ки, назви. Іноді під час порівняння номерів та марок, указаних у паспортах та даних прибуткових документів, виявляється заміна нового автомобільного двигуна вже використовуваним або дорогого – дешевшим. Аудитор мусить звертати увагу на перевірку подій після дати складання балансу та правильності їх віднесення до того чи іншого звітного періоду.

У цьому разі аудитор повинен виконати такі процедури: віді­брати операції з відпуску матеріалів, обліковані на початку звіт­ного періоду для вибіркового тестування та порівняти їх з накла­дними та рахунками, потім впевнитись, чи серед облікованих операцій немає таких, які виходячи з даних відвантаження в пер­винних документах стосувалися звітного періоду.

Після закінчення інвентаризації важливо, щоб аудитор зняв копію інвентаризаційної відомості.

Ці результати інвентаризації порівнюють з даними бухгалтерсь­кого обліку. З практики відомо, якщо інвентаризація проводилась якісно, виявляється не менше 5–10 відхилень звітної кількості від фактичної, у разі широкої номенклатури – до 50–80 відхилень.

Рух матеріальних цінностей аналізується в тих випадках, коли є дані про те, що на підприємстві (у клієнта) всі операції докуме­нтуються. Перевіряючи рух МЦ, потрібно виявити підробки в документах за операціями з витрачання товарів, у тому числі необґрунтоване підвищення цін.

Важливий спосіб бухгалтерської перевірки – порівняння да­них прибутково-видаткових документів з даними інших докуме­нтів, які фіксують ці самі операції, але в інших аспектах. Його за­стосовують тоді, коли є підозра, що під час здійснення деяких операцій були допущені помилки, а документально ці операції зафіксовано правильно.

Стандарт 9 «Запаси» пропонує шість можливих методів оцін­ки вибуття матеріальних цінностей:

• метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці за­пасів;

• метод середньозваженої собівартості;

• метод ФІФО;

• метод ЛІФО;

• метод нормативних затрат

• метод вартостей реалізації (ціни продажу)

Для одиниць запасів, які мають однакове призначення й одна­кові умови використання, застосовується тільки один із наведе­них методів.

Отже, підприємство може обрати, наприклад, для дорогих то­варів метод ідентифікованої собівартості, а для решти товарів – метод середньозваженої собівартості. Інакше кажучи, на підпри­ємстві можуть одночасно застосовуватись для різних товарів різ­ні методи. Але, обираючи методи обліку запасів, слід пам'ятати, що зміна облікової політики має бути обґрунтованою і можлива лише у тому разі, коли така зміна буде найбільш повно і достовірно відображати специфіку діяльності підприємства. Неефектив­на облікова політика щодо оцінки матеріальних цінностей може призвести до сплати великих сум податків та погіршення фінан­сового стану підприємства. Значення правильного вибору методу оцінки матеріальних цінностей полягає в тому, що перекручення цього показника впливає на величину ліквідності.

Найпоширенішими методами порушень є такі:

• відкриття кількох карток складського обліку на одні й ті самі види МЦ та списання тих, які є найбільш вигідними в певній угоді;

• недотримання послідовності застосування вибраного мето­ду оцінки;

• списання фактично неіснуючих на складі матеріальних цін­ностей один раз протягом періоду, що перевіряється. На наклад­них відсутні дані відпуску цінностей.