4.1.2. Опис параметрів роботи.

Параметри роботи визначаються на основі результатів її аналізу. До параметрів роботи відносяться її масштаб, складність і стосунки, в які її виконавець|виконувач| вступає з|із| іншими працівниками.

1.Масштаб роботи асоціюється із змістовною стороною роботи і є кількістю завдань або операцій, які працівник, відповідальний за цю роботу, повинен виконати. Зазвичай, чим більше завдань або операцій повинен виконати працівник, тим більше це займе у нього часу.

2.Складність роботи, як її параметр, носить переважно якісний характер. Вона відображає ступінь самостійності в ухваленні рішень і ступінь володіння процесом. На практиці складність роботи залежить від особових характеристик виконавця і делегованих йому має рацію по її здійсненню. Дуже часто в управлінні можна зустріти людей, що обіймають формально однакові посади в організації, але що виконують різну по складності роботу. У цьому виявляється неформальна сторона в управлінні організацією.

Обидва параметри, масштаб і складність роботи, роблять|чинять| одну роботу відмінною від іншої не тільки|не лише|, в різних організаціях, але і в рамках|у рамках| однієї і тієї ж організації.

До вузькоспеціалізованих робіт відносяться ті, які мають всього декілька завдань|задачі| або операцій (тобто низький масштаб роботи), реалізація яких здійснюється за допомогою визначених засобів|коштів| (низька складність роботи). Широкоспециалізовані роботи мають протилежні характеристики даних параметрів. У великих організаціях розрив між цими двома видами робіт буває дуже великий. Вірно визначити масштаб і складність роботи керівникам допомагають правильно і чітко сформульовані місія, цілі і завдання|задачі| організації.

3.Відносини по роботі. При проектуванні роботи під цим розуміється встановлення міжособових зв'язків між виконавцем роботи і іншими працівниками, як з приводу самої роботи, так і у зв'язку з іншими видами робіт в організації.

Розгляд відносин як параметра, використовуваного при проектуванні роботи, є|з'являється| містком до формування структури організації. Зв'язки між функціями, а точніше між роботами в організації, і складають основу її структури.

Створюючи ділянки роботи, служби і підрозділу, треба виходити з практичного використання тих відносин по роботі, які вдалося отримати|одержувати| в ході її проектування. Функціональна спільність робіт дозволяє об'єднати їх в рамках|у рамках| однієї групи працівників, а усередині|всередині| групи розташувати роботи по рівнях ієрархії залежно від особових якостей і прав, що делегуються. Спільність інтересів по “горизонталі” і по “вертикалі” дозволяє учасникам процесу роботи встановити соціальні стосунки, що їх задовольняють.

4.1.3.Вибір моделі проектування робіт.

Існують різні моделі проектування роботи. Модель побудови|шикування| роботи виходить з того, що робота - це спеціалізована, закріплена за окремим виконавцем|виконувачем| операція. Модель розширення масштабу роботи припускає|передбачає|, що робота може включати декілька операцій або завдань|задач|. Модель ротації базується на ідеї переміщення працівника з одного місця на інше. Модель збагачення роботи припускає|передбачає|, що разом з|поряд з| виконавськими функціями працівник наділяється певними правами по управлінню виконанням даної роботи. Модель социотехнічної| системи приділяє|уділяє| основна увага груповій формі організації роботи. В рамках|у рамках| цієї моделі робляться спроби оптимізації стосунків між соціальною і технічною системами. Вибір моделі проектування роботи представляється достатньо|досить| складною справою|річчю|. Ті керівники, які прагнуть поліпшити і якість трудового життя, і організаційну ефективність, віддають перевагу моделям збагачення роботи, социотехнічній| модель і моделі організаційного розвитку. Ті ж керівники, яких більше хвилює виробництво і його ефективність, концентруються на моделях побудови|шикування| роботи, розширення масштабу роботи і ротації роботи.