4.2.5. Ієрархія в організації.

Ієрархія в організації - це структура влади або ланковість|.

За рівень управління в організації вважається та її частина|частка|, в рамках|у рамках| якої і відносно якої можуть ухвалюватися самостійні рішення без їх обов'язкового узгодження з|із| вище або нижче розташованими частинами|частками|.

Кількість рівнів управління визначає “поверховість” організації. За всіх інших рівних умов “поверховість” організації обернено пропорційна|пропорціональна| загальній|спільній| ефективності останньої. Зокрема, при великій кількості рівнів є|наявний| небезпека значного спотворення інформації, що передається в організації зверху вниз і у зворотному напрямі. З урахуванням|з врахуванням| функціональних служб, що реалізовують лінійні зв'язки, кількість рівнів в сучасних виробничих організаціях може досягати дванадцяти, а в невиробничих - дев'яти.

4.2.6. Розподіл прав та обов’язків.

У практиці управління в організаціях застосовуються дві системи розподілу має рацію і відповідальності або повноважень по рівнях ієрархії.

1)Принцип єдності підпорядкування («ялиночка») полягає в тому, що працівник повинен отримувати розпорядження, що відноситься до виконуваної роботи, тільки від одного начальника. Виходячи з цього, система “ялиночки” побудована так, що права та обов’язки вищого керівника поглинають тільки частину прав та обов’язків нижчого керівника. Така система відрізняється високою чіткістю у фіксації прав та обов’язків керівника кожного рівня. Вона дозволяє легко знайти відповідального за невдачу в організації. Недоліком системи “ялиночка” є те, що в рамках поширеної функціональної департаментизації вона послаблює функціональні права.

2)Система подвійного або множинного підпорядкування (“матрьошка”) побудована так, що права та обов’язки вищого керівника повністю поглинають права і відповідальність всіх нижчих керівників. При такій системі права та обов’язки розпорошені між багатьма рівнями організації і тут практично неможливо знайти винного за те, що трапилося.

4.2.7. Вибір між централізацією і децентралізацією.

Централізація - це концентрація прав ухвалення рішень, зосередження владних повноважень на верхньому рівні керівництва організацією. Централізація є реакцією організованої системи, спрямована на запобігання спотворення інформації при передачі її через число рівнів управління, що все збільшується.

Децентралізація - це передача або делегування відповідальності за ряд ключових рішень, а отже, і передача відповідних цій відповідальності прав на нижні рівні управління організацією.

Проблема вибору між централізацією і децентралізацією - це проблема вибору оптимальної конструкції організації.

4.2.8. Диференціація і інтеграція.

Важливе|поважне| місце в проектуванні організації займає|позичає| проблема встановлення необхідних стосунків між частинами|частками| або підрозділами організації. Тут проектуючій групі необхідно визначитися із|із| ступенем|мірою| диференціації і інтеграції підрозділів проектованої організації.

1.Диференціація означає розпділ в організації робіт між її частинами або підрозділами так, щоб кожна з робіт отримала певний ступінь завершеності в рамках даного підрозділу. Диференціація - це виділення частин в організації, кожна з яких пропонує щось у відповідь на попит, що пред'являється зовнішнім середовищем і, зокрема, її інститутами, що знаходяться в безпосередньому зіткненні з організацією.

2. Інтеграція означає рівень співпраці, що існує між частинами організації і забезпечує досягнення їх цілей в рамках вимог, що пред'являються зовнішнім оточенням. Потреба в інтеграції спочатку створюється розділенням і взаємозалежністю робіт в організації.