Питання 6. Мовний, мовленнєвий та спілкувальний етикет

ЕТИКЕТ – зведення норм поведінки, правила чемності. Для більшості людей етикетні норми – це правила, яких дотримуються в усному спілкуванні (форми ввічливості, привітання, вибачення тощо).

Доцільно розрізняти три близькі, але не однакові за змістом і обсягом поняття: мовний, мовленнєвий та спілкувальний етикет.

МОВНИЙ ЕТИКЕТ – це результат значних мовностилістичних процесів, які відбулися в царині українського наукового стилю. Ці процеси особливо помітні за останнє століття. Наука розвивалася під гаслом інтегрування, фахове мовлення науки тяжіло до уніфікації і стандартизації, тобто на засобах вираження мовного етикету суттєво позначилися відомі соціальні, позамовні чинники. Це й спричинило, на думку вчених, те, що національне в мовному етикеті української науки нівелювалося, розчинилося.

Мовний етикет має велике значення в комунікації науковців, їх поведінка і мова залежать від того, з ким вони спілкуються. Так, наприклад, учений і його колеги спілкуються у власне науковому підстилі, а вчений і його учні – у науково-навчальному підстилі тощо. Науковець, спілкуючись із колегами, використовує одні мовні формули (вітання, прощання, звертання тощо), а під час спілкування зі студентами – інші. Засоби вираження мовного етикету залежать від того, з ким спілкується науковець, і мають певні диференційні ознаки (бо змінюється різновид наукового стилю). Отже, мовний етикет визначається формою наукового спілкування, його різновидом, жанром. Він узгоджується структурою наукового тексту. Вибір етикетної формули не залежить від віку, характеру взаємин науковців, місця й часу їх спілкування.

У діловій комунікації існують основні формули мовного етикету, наприклад, Вагомі наукові здобутки... Заслуговують на увагу ... Слушною є думка... Справедливо стверджувати... Без сумніву, Ви маєте рацію ... Безперечно, ваші міркування... Дякую за слушні доповнення і запитання! Складаємо щиру подяку ... за цінні зауваження й поради ... На наш погляд… на нашу думку ... Ми дотримуємося іншої класифікації...

Якщо мовний етикет – набір засобів вираження, то мовленнєвий етикет – це вибір цих засобів, засоби в реалізації.

Отже, МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТ – це застосування мовного етикету в конкретних актах спілкування. Поняття «мовленнєвий етикет» є ширшим за поняття «мовний етикет», тому що мовлення може бути етикетним (або не етикетним) і тоді, коли воно стосується ситуації, що не потребує вживання формул мовного етикету(пор.: вживання без пояснення вузькоспеціальних слів, незрозумілих адресатові, буде порушенням мовленнєвого етикету, хоч і не стосується мовного етикету).

Мовленнєвий етикет, як будь-яке соціальне явище, виконує низку функцій: контактна (фатична) функція – встановлення, збереження чи закріплення, підтримуваних зв’язків і стосунків, індивідуальних чи соціально-масових. Поняття «контактна функція» однаково стосується усіх тематичних груп одиниць мовленнєвого етикету, бо навіть прощаючись, ми встановлюємо можливість подальшого контакту;

• функція ввічливості (конотативна) – пов’язана з виявами ввічливого поводження членів колективу один з одним;

• регулювальна функція (регулятивна) – також стосується усіх виявів мовленнєвого етикету, оскільки вибір певної форми при встановленні контакту регулює характер стосунків адресата і адресанта;

• функція впливу (імперативна, волюнтативна) – передбачає реакцію співрозмовника – вербальну, жестову, діяльнісну;

• функція звертальна (апелятивна) – тісно пов’язана з імперативною, бо привернути увагу, означає здійснити вплив на співрозмовника.

• емоційно-експресивна (емотивна) функція – є факультативною функцією, оскільки вона властива не всім одиницям мовленнєвого етикету.

Усі функції мовленнєвого етикету існують на основі комунікативної функції мови.

Існування вказаних функцій доводить, що мовленнєвий етикет не є якимось випадковим чи несуттєвим явищем, а навпаки уявляє собою своєрідний механізм, лише за допомогою якого може відбуватися ефективна комунікація.

В усному спілкуванні важлива роль належить невербальним, тобто несловесним, немовним засобам вираження: поглядові, виразові обличчя, позі, жестам тощо.

Етикетне використання мовних і позамовних засобів спілкування називають СПІЛКУВАЛЬНИМ ЕТИКЕТОМ.

Без знання прийнятих у суспільстві форм етикету, без вербальних форм вираження ввічливих стосунків між людьми індивід не може ефективно, з користю для себе й оточуючих, здійснювати процес спілкування. Так, М. Стельмах наголошує на тому, що «не варто забувати, що будь-яке, навіть незначне відхилення від мовленнєвого етикету псує настрій, вносить непорозуміння в людські стосунки, а інколи, навіть, калічить душу і ранить серце людини».

Етикетне спілкування потребує високого рівня усвідомленості й творчої активності у використанні мовних і позамовних засобів вираження. Для цього необхідно досконало їх знати й уміти доречно застосовувати ці засоби у відповідних комунікативних ситуаціях.

Питання 7. Стандартні етикетні ситуації

Мовленнєвий етикет у всіх його різновидах послуговується так званими етикетними формулами, що являють собою фразеологізовані речення, готові до вжитку стандартизовані мовні конструкції. Принцип використання етикетних формул, крім універсального принципу ввічливості, – це принцип відповідності мовної ситуації.

За умовами й змістом мовленнєвої ситуації розрізняють 15 основних різновидів так званих стандартних етикетних ситуацій, зміст яких і визначає вибір етикетних формул:

• Вітання, побажання

Вітання є одним із найважливіших знаків мовленнєвого етикету, бо з нього розпочинається спілкування. Існує чимало слів вітання, які зазвичай супроводжуються посмішкою чи потиском руки. Історія цього жесту, який існує в багатьох народів, сягає давнини, коли розкрита долоня свідчила про добрі наміри, а людина, що протягувала руку, цим демонструвала, що в ній немає палиці, каменя, зброї. На сьогодні потиск руки свідчить про дружнє ставлення до людини.

Формули вітання тісно пов’язані з формулами побажання, оскільки часто ми не лише вітаємо, а й проявляємо інтерес, підтримуємо встановлені відносини й контакти. Нерідко спілкування може обмежуватися лише одним етикетним ритуалом – вітанням, чим і пояснюється його автоматизм і спеціалізований характер. Найтиповішим, стилістично нейтральним і уживаним в усіх тональностях є вітання добрий день. При високій тональності саме ця словесна формула є найактивнішою; для нейтральної тональності характерні кліше добрий день, доброго дня (ранку, вечора), здрастуйте; при дружній тональності мовні засоби розмаїтіші і до вже названих додаються привіт, салют, моє вітання, моє шануваннячко тощо. Серед побажань зазвичай використовують На здоров’я! Зі святом Вас! З Новим роком! Доброго здоров’я! та ін..

Вибір того чи іншого вітання залежить від пори дня, ступеня близькості співрозмовників, від того, що робить у даний момент людина, з якою вітаються. Крім того, існують ще спеціальні сакральні вітання: – Слава Ісусу Христу! –Слава навіки!; - Христос рождається! – Славімо його!; - Христос воскрес! – Воістину воскрес!