• Звертання

Вибір звертання залежить від соціального становища, рівня культури, освіти, конкретної ситуації, особистих стосунків, ступеня спорідненості, віку й безумовно в усіх випадках від культурної традиції. Система українських етичних звертань чи не найбільше з-поміж усіх етикетних висловів зазнала змін у своєму історичному розвитку, що пояснюється її залежністю від соціальної організації суспільства.

Упродовж віків українці використовували дві основні форми звертання: типову українську – Пане добродію! (добродійко!) – й західнослов’янську – Пане! (Пані!). У соціалістичному суспільстві поширеними були звертання Товаришу! Товаришко! Не узвичаїлися в українському етикеті вокативи Громадянине! Громадянко!, використання яких обмежується правничою сферою.

Найчастіше ми звертаємося до співрозмовників на ім’я, по батькові, на прізвище, за соціальним статусом чи родом занять, але при цьому варто пам’ятати, що традиційне українське звертання завжди набувало форми кличного відмінка.

Звертання високої тональності: Вельмишановні пані й панове (панство)!;

Звертання нейтральної тональності: пане професору, Іване Петровичу;

Звертання дружньої тональності: матусю, братику, Валюшо, зайчику та ін..

• Знайомство

Це надзвичайно важливий момент зав’язування контактів як ділових, так і особистих. Воно може будуватися на офіційному й приватному рівнях: на офіційному – за чиєюсь рекомендацією чи при безпосередньому контакті; на приватному рівні існує безліч варіацій. Висока тональність як правило використовується при ділових контактах: Дозвольте відрекомендувати вам…; Дозвольте відрекомендуватися. Нейтральна тональність представлена формулами Прошу познайомитися…; Мене звуть…; Знайомтесь: це пан…; Мого колегу звуть… тощо. У даному різновиді мовленнєвого етикету формули дружньої тональності дуже близькі із загальноприйнятими фразами звичайної тональності.

• Подяка

Подякувати – означає висловлювати, виражати подяку, бути вдячним за щось. При цьому найбільш уживаними і стилістично нейтральними є Дякую й Спасибі, що можуть мати при собі слова, які посилюють вираження вдячності: дуже, сердечно, щиро, уклінно тощо. Народним етикетом передбачаються репліки-відповіді на подяку: прошу, будь ласка, чи в конкретній ситуації на здоров’я їжте (пийте, носіть тощо).

Висока тональність: Дозвольте висловити вдячність; Ми дуже вдячні тощо;

Нейтральна тональність: Дякую; Спасибі; Щиро вдячний; Велика подяка;

Дружня тональність: Вік не забуду! Красно дякую; Велике спасибі; Щиро дякую.

• Вибачення

Ситуація вибачення – передусім усвідомлення своєї вини й спроба її спокутувати за допомогою спеціальних висловів. Найбільш уживаними є вислови Вибачте й Пробачте; у розмовній сфері часто використовуються Перепрошую, Даруйте; як вибачення за серйозну провину уживається вислів Простіть (прости). Уживання цього вислову пов’язане з релігійною традицією: коли ченці йшли на прощу, то зверталися до тих, хто залишався, з проханням вибачити їхні гріхи.

Висока тональність: Прошу вибачити;

Нейтральна тональність: Вибачте; Пробачте; Даруйте; Прошу вибачити;

Дружня тональність: Даруйте; Перепрошую; Вибачай; Більше не буду;

• Запрошення

Запрошення – це одна з форм спілкування, що підкреслює повагу до людей, яких хочуть бачити серед друзів, однодумців. На офіційному рівні це може бути запрошення на конференцію, симпозіум, засідання, зустріч на державному рівні тощо. Запросити можна й на співбесіду чи бесіду, в гості чи на прогулянку. Позалінгвістична ситуація визначає вибір етикетних формул.

Висока тональність: Ласкаво просимо; Люб’язно запрошую;

Нейтральна тональність: Заходьте, будь ласка; Прошу;

Дружня тональність: Дуже просимо; Погостіть у нас; Приходьте, будь ласка.

• Комплімент

Слово комплімент походить із французької мови й означає приємний, люб’язний вислів з похвалою, схваленням. У побуті комплімент – це найчастіше схвалення зовнішнього вигляду, інтелекту, ерудиції, вчинків. Компліменти вживаються не лише в побуті, а й у ділових стосунках, їх говорять як жінкам, так і чоловікам, не лише керівникам, а й підлеглим.

Висока тональність: Висловлюємо своє захоплення; Із задоволенням висловлюю на вашу адресу; З приводу результатів висловлюємо своє задоволення;

Нейтральна тональність: Ви, поза всяким сумнівом, впоралися з завданням; Раді висловити своє захоплення вашою роботою;

Дружня тональність: У вас талант до цього; Ви чарівні; Цей одяг вам пасує.

• Скарга

Скарга – це форма вербального висловлення незадоволення, нарікання на неприємності, біль, горе. У діловому мовленні частіше трапляється офіційна письмова чи усна заява про незаконні або неправомірні дії особи чи установи.

Висока тональність: Змушений потурбувати вас; На превеликий жаль, змушений повідомити;

Звичайна тональність: Вислухайте, будь ласка; Дозвольте викласти свою проблему; Вибачте, що турбую;

Дружня тональність: Послухай, які у мене неприємності; Я маю проблему…;

• Втішання, співчуття

Втішання є способом полегшення горя, суму, неспокою, хвилювання кого-небудь; це вияв чуйного ставлення до чийого-небудь неспокою, чиїхось переживань; почуття жалю, викликане людським нещастям чи бідою. Співчуття особі може бути висловлене усно або письмо і свідчить про прихильне ставлення до когось, підтримку в скрутну хвилину.

Висока тональність: Прийміть наші щирі співчуття; Щиро сумуємо з приводу…;

Звичайна тональність: Щиро співчуваємо; Поділяємо ваше горе;

Дружня тональність: Мені жаль, що так сталося; Яке горе! Не занепадай духом; Усе перемелеться.

• Несхвалення

Несхвалення виражає осуд чи заперечення чого-небудь. Треба вміти у делікатній формі передати своє несприйнятливе ставлення до подій, фактів чи певних осіб, не викликаючи образи у присутніх. Варто іноді скористатися короткою паузою у відповідь на неправильне запитання, ніж категорично, різко висловитися. Однією з виправданих форм вираження несхвалення може бути спочатку схвальна оцінка словом так, а потім але … .

Висока тональність: На жаль, така пропозиція нам не прийнятна; Дякую, але …;

Нейтральна тональність: На жаль, це не можливо; З цим не можна погодитися;

Дружня тональність: Ні, не так; Ні і ще раз ні! Це не серйозно; Як вам не соромно!

• Прощання

Прощання, як і вітання, може супроводжуватися спеціальними жестами: уклін голови, рукостискання, обійми. Єдиний специфічний прощальний жест – це помах рукою вслід тому, хто йде або від’їжджає. До усталених українських прощальних фраз належать такі: до побачення, прощай, прощавайте,бувай здоровий, до завтра. Найбільш нейтральним є до побачення, а от вислів прощай має ще й відтінок прощатися назавжди.

Висока тональність: До побачення; Прощайте;

Нейтральна тональність: До побачення; На все добре; До нових зустрічей;

Дружня тональність: До завтра; Щасливо; Бувай; Кланяюсь.

• Запрошення, прохання, наказ

Цей вид етикетного спілкування спонукає співрозмовника до дії й виражений на шкалі від добровільності до примусовості: Будь ласка; Будьте ласкаві; Якщо ваша ласка; Чи не могли б ви зробити.

Окрім зазначених основних різновидів мовленнєвого етикету, сюди можна віднести формули згоди й підтвердження: Згоден; Так; Чудово; Авжеж;Ви маєте рацію; заперечення чи відмови: Ні; Ні, це не так; Я не згоден; Не треба; Нізащо та інші.

У наші дні серйозного значення не надається церемонії представлення, але при цьому варто пам’ятати певні правила: молодші завжди представляються старшим; чоловік представляється першим; знайомлячи двох людей, першим називаєте молодшого, а якщо особи одного віку, то першою називаєте більш близьку людину.

Талант кожного мовця полягає в умінні вибрати із традиційного мовного етикету доречну формулу залежно від ситуації, у якій перебуває людина, враховуючи специфіку адресата, умови спілкування, регіональні особливості, жанр мови тощо.

Однією з найпоширеніших форм сучасного спілкування є телефонна розмова, що як особлива форма ділового й побутового мовлення може бути офіційною й неофіційною. Основні вимоги до мовця, що говорить по телефону:

1. Чіткість, чистота артикуляції, правильність дикції;

2. Середній за силою голос мовлення;

3. Лаконізм висловлення, чіткість фрази;

4. Середній темп мовлення;

5. Спокійний,ввічливий тон.

Незалежно від того, хто телефонує:

• Будьте доброзичливими, у жодному разі не виказуйте свого невдоволення чимось;

• Ставте питання чітко та уважно вислуховуйте відповіді на них;

• Намагайтеся залишатися тактовним і стриманим, навіть якщо розмова стає вельми неприємною для вас;

• Симпатія до вас зросте, якщо ви кілька разів впродовж розмови назвете співбесідника на ім’я та по батькові.

У будь-яких стандартних етикетних ситуаціях вибір стереотипних інформативних чи неінформативних мовних виразів виконує дуже важливі етикетні функції. При цьому культурні й соціальні норми життя, тонкощі стосунків між людьми вимагають від адресанта й адресата створення сприятливої атмосфери, яка забезпечить успішне вирішення всіх питань, що обговорюються. Важливою складовою спілкування є обов’язкове дотримання учасниками комунікації вимог мовного етикету.