16. Перехід творів у суспільне надбання

1. Закінчення строку дії авторського права на твори означає їх перехід у суспільне надбання.

2. Твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно, без виплати авторської винагороди, використовуватися будь-якою особою, за умови дотримання особистих немайнових прав автора, передбачених статтею 14 цього Закону.

3. Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватися спеціальні відрахування до фондів творчих спілок України за використання на території України творів, які стали суспільним надбанням.

17. Особливості набуття та здійснення авторських прав на окремі об’єкти.

18. Авторське право на службовий твір

Службовий твір - це твір, створений автором у порядку виконання службових обов'язків у відповідності зі службовим завданням або трудовим договором (контрактом) між ним і роботодавцем (ст. 1 Закону). Службовим вважається твір, створений:

автором у порядку виконання службових обов’язків;

відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту) між автором і роботодавцем;

2.2. Автор може бути штатним або позаштатним працівником. Виконання роботи може бути здійснено як протягом робочого часу, так й у позаробочий час, незалежно від місця створення службового твору; як із застосуванням засобів і матеріалів, що належать роботодавцю, так і без застосування таких засобів та матеріалів.

У випадку авторсько-трудових відносин суб’єктами права інтелектуальної власності на службові твори є роботодавець (юридична або фізична особа, де або в якої працює автор) і найманий працівник (автор).

Роботодавець - особа, яка найняла працівника за трудовим договором (контрактом) (ст. 1 Кодексу законів про працю України).

Автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір (ст. 1 Закону).

3.2. Відповідно до статті 429 Кодексу використовується термін „юридична або фізична особи, де або у якої працює працівник”, статті 16 Закону - „роботодавець”. Під „фізичною особою, де або у якої працює працівник” мається на увазі фізична особа, зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, оскільки фізична особа - не підприємець не може виконувати функції роботодавця у відносинах із автором.

3.3. Службові твори можуть бути створені спільною творчею працею авторів (колективом авторів). У такому випадку виникає співавторство.

Твір, створений у співавторстві, належить всім співавторам незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення. Відносини між співавторами можуть бути визначені договором. У разі відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно. Винагорода за використання твору належить співавторам у рівних частках, якщо в договорі між ними не передбачається інше (ст. 436 Кодексу, ст. 13 Закону).

У разі створення службового твору співавторами, слід враховувати, що стороною договору, укладеного з роботодавцем, може бути не окремий автор, а співавтори (колектив авторів).

3.4. Особливості трудових прав та обов’язків працівників щодо створення певних творів у галузі науки, літератури і мистецтва визначені спеціальними законами, зокрема:

ст. 30 Закону України „Про архітектурну діяльність” (щодо прав та обов’язків творчих працівників у сфері архітектурної діяльності);

ст. 60 Закону України „Про телебачення і радіомовлення” (щодо прав та обов’язків творчих працівників телерадіоорганізацій);

ст. 49, 50 Закону України „Про вищу освіту” (щодо прав та обов’язків педагогічних та науково-педагогічних працівників);

ст. 11, 16 Закону України „Про кінематографію” (щодо прав та обов’язків авторів, виконавців та виробників фільму);

ст. 6, 32 Закону України „Про інформаційні агентства” (щодо прав та обов’язків творчих працівників інформаційних агентств). Відповідно до статті 6 bis Бернської конвенції передбачено, що незалежно від майнових прав автора і навіть після уступки прав він має право вимагати визнання свого авторства на твір і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні цього твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, здатному завдати шкоди честі або репутації автора. Зазначені права, визнані за автором, зберігають силу після його смерті принаймні до припинення майнових прав і здійснюються особами або установами, уповноваженими на це законодавством країни, в якій вимагається охорона.

4.2. Особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт (ч. 1 ст. 429 Кодексу, ст. 16 Закону).

Особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам (ст. 423 Кодексу, ч. 2 ст. 14 Закону).

4.3. Автор має право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню або іншій зміні твору чи будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора, а також супроводженню твору без його згоди ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо. У разі смерті автора недоторканність твору охороняється особою, уповноваженою на це автором. За відсутності такого уповноваження недоторканність твору охороняється спадкоємцями автора, а також іншими заінтересованими особами (ст. 439 Кодексу).

4.4. Частиною першою статті 429 Кодексу встановлено, що у випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, можуть належати юридичній або фізичній особі, де або у якої працює працівник. Однак, норми спеціального закону (Закону України „Про авторське право і суміжні права”) не встановлюють таких випадків належності осо¬бистих немайнових прав іншим особам, у тому числі роботодавцю.

Майновими правами інтелектуальної власності на твір є:

право на використання твору;

виключне право дозволяти використання твору;

право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;

інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом (ст. 440 Кодексу).

5.2. Майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору, належать працівнику, що його створив, і юридичній або фізичній особі, де або в якого працює працівник, спільно, якщо інше не встановлено договором (ст. 429 Кодексу). Поряд з тим, частиною другою статті 16 Закону передбачено, що виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.

Зважаючи на розбіжності норм щодо належності майнових прав, передбачених Кодексом і Законом, до службових творів застосуються зазначені положення ст. 429 Кодексу.

5.3. Якщо інше не передбачене договором, майнові права належать автору і роботодавцю спільно.

Положення „якщо інше не встановлено договором” дає можливість працівнику і роботодавцю за домовленістю сторін встановити у договорі інші умови розподілу майнових прав на твір.

Порядок здійснення майнових прав на такий об’єкт може бути врегульований трудовим договором (контрактом) і (або) цивільно-правовим договором.

5.4. Право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам спільно, може здійснюватися за договором між ними. У разі відсутності такого договору право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам, здійснюється спільно (ст. 428 Кодексу).

У випадку, коли такого договору не укладено, зазначені особи можуть спільно у будь-який спосіб використовувати службовий твір. Для використання службового твору третіми особами, необхідним є отримання дозволу від роботодавця і автора - працівника, оскільки, якщо між ними не укладено договір, в якому узгоджено умови, кожна із сторін фактично не матиме права розпоряджатися цими правами без погодження з іншою стороною.

5.5. Під спільними майновими правами, з врахуванням статті 440 Кодексу, розуміється право автора і роботодавця спільно:

використовувати твір;

дозволяти використання твору іншим особам;

перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання.

Таким чином, якщо в трудовому договорі (контракті) і (або) цивільно-правовому договорі між працівником і роботодавцем не передбачений інший порядок здійснення майнових прав на твір, то вони мають спільні права на використання такого твору. За відсутності договору між роботодавцем і автором-працівником про розподіл майнових прав або зазначенні в договорі положення про належність сторонам спільних майнових прав, жодна із сторін немає права розпоряджатися майновими правами на службовий твір без згоди іншої сторони.