23. Управління майновими правами суб’єктів авторського права і суміжних прав.

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про авторське право і суміжні права» [1] суб’єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми майновими правами: 1) особисто; 2) через свого повіреного; 3) через організацію колективного управління. Особисте здійснення авторських прав передбачає можливість реалізації будь- яких повноважень, що становлять зміст суб’єктивного авторського права у межах, встановлених законом. У певних випадках суб’єкт авторсько- го права може доручити управління своїми майновими правами повіреному на підста- ві укладеного з ним договору доручення (ст. 46 Закону). Повіреним може бути будь- яка особа з повним обсягом цивільної ді- єздатності, оскільки вона вчинятиме юри- дичні дії від імені та за рахунок довірителя. Повіреним може бути і спеціальна особа у сфері інтелектуальної власності – патент- ний повірений. Законом передбачена можливість управ- ління майновими правами ОКУ. У ст. 1 За- кону ОКУ визначена як організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержан- ня прибутку. Такі організації створюються суб’єктами авторського права та (або) суміж- них прав і мають статус юридичної особи. ОКУ можуть управляти певними категорі- ями майнових прав або різними майновими правами. Вони можуть діяти в інтересах пев- них суб’єктів авторського та (або) суміжних прав або в інтересах різних категорій таких суб’єктів. У Законі не визначено організаційно- правової форми ОКУ. Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону такі організації не мають права займатися комерційною діяльністю. Про за- борону на зайняття комерційною діяльніс- тю йдеться і в Порядку обліку організацій колективного управління [2]. Таким чином, це некомерційна організація, засновниками якої є суб’єкти авторського права та (або) суміжних прав. У Постанові Пленуму ВГС України від 17 жовтня 2012 року «Про де- які питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності» [3] щодо вирішенні питання щодо звільнення від сплати судового збору зазна- чено, що організації колективного управлін- ня не належать до державних чи громадських організацій. Отже, у частині організаційно-правової форми зазначених організацій законодавчі положення відсутні. Такий стан негативно позначається на організаційних процедурах їх утворення. Не зовсім ясно, в якому по- рядку має реєструватися така організація, на підставі яких локальних актів провадить свою діяльність, які органи вправі утворю- вати тощо. Які взаємовідносини організації та суб’єктів авторського права: це відносини постійного чи тимчасового членства, врахо- вуючи строковий характер майнових прав ін- телектуальної власності? Якщо це відносини участі, тоді на яких засадах? Такі питання не можуть належати виключно до рівня локаль- ного регулювання, тому статус організацій колективного управління майновими права- ми інтелектуальної власності має чіткіше ви- значатися на законодавчому рівні. Порядок обліку організацій колектив- ного управління та здійснення нагляду за їхньою діяльністю визначає процедуру їх обліку та обліку державних організацій, що здійснюють управління на колективній осно- ві майновими правами. Проте у цьому акті не зазначено ні порядок утворення, ні статус та- ких організацій. ОКУ може розцінюватися як специфічне професійне статутне об’єднання. Однак воно створюється не лише для пред- ставництва чи відстоювання професійних інтересів його членів. ОКУ мають особли- ву мету свого функціонування – сприяння суб’єктам авторського та суміжних прав у ефективному управлінні їхніми майновими правами інтелектуальної власності та отри- манні ними винагороди за використання творів. Облік та нагляд за їхньою діяльністю здійснює Державна служба інтелектуальної власності. ОКУ зобов’язана стати на облік у Дер- жавній службі протягом 30 днів після її державної реєстрації. Про взяття на облік Державна служба видає свідоцтво про об- лік установленого зразка. Право займатися діяльністю організації колективного управ- ління виникає з моменту видачі їй свідоцтва про облік. Відповідно до п. 4 Порядку умова- ми взяття на облік організації колективного управління є: 1) організація є юридичною особою; 2) вона не має на меті прямо або опосе- редковано одержувати прибуток; 3) ставить за мету діяльності управління на колективній основі майновими правами суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав; 4) не має права займатися господарською комерційною діяльністю чи використову- вати будь-яким чином об’єкти авторського права і (або) суміжних прав, доручені їй для управління; 5) поширює свою діяльність на територію всієї України і має місцеві осередки або пред- ставництва в більшості областей України; 6) створена засновниками, об’єднує чле- нів (учасників) організації, які є суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав і передали на підставі договорів власні май- нові права в колективне управління цій ор- ганізації; 7) має статут, що відповідає вимогам за- конодавства, зокрема, у сфері авторського права і суміжних прав. Варто зауважити, що окремі вимоги не можуть розглядатися у такому підзаконному акті, зокрема умови взяття на облік відповід- ної організації. Організація має стати на облік у тридцятиденний строк із моменту її реєстра- ції. А умовою взяття на облік є, зокрема, на- явність місцевих осередків та представництв у більшості областей України. Яким чином щойно зареєстрована організація на момент взяття її на облік може мати місцеві осеред- ки або представництва в більшості областей України? У переліку умов взяття на облік за- значена й умова про те, що суб’єкти авторсько- го і (або) суміжних прав передали на підставі договорів власні майнові права в колективне управління цій організації. Тобто укладення договорів про управління майновими пра- вами мало би відбутися виключно протягом тридцяти днів з моменту державної реєстрації такої організації. Але, поки не отримано свідо- цтво про взяття на облік, організація не може діяти як така. У такому разі наскільки право- мірним є укладення відповідних договорів із суб’єктами авторського права на управління майновими правами, якщо організація не взя- та на облік як така? Треба зважити і на ту об- ставину, що організація і створюється з метою укладати такі договори не тільки до моменту взяття її на облік, а й упродовж усієї своєї ді- яльності. Тому зазначена умова штучно сти- мулює до укладення відповідних договорів та утруднює роботу організації з огляду на вста- новлені строки. Такі суперечливі нормативні підходи свідчать про необхідність чіткого врегулю- вання статусу ОКУ. Насамперед варто визна- читися з організаційно-правовою формою та вимогами щодо статутних документів. Адже неприбутковий характер діяльності має бути відображеним саме у статуті. На законодав- чому рівні варто закріпити і вимоги щодо формування, функціонування та компетенції органів такої юридичної особи, вимоги щодо забезпечення публічності та інформованості про власну діяльність. Оскільки такі організації не можуть мати на меті одержання прибутку, то на законодав- чому рівні з метою уникнення зловживань має бути зазначене джерело формування ре- сурсів на функціонування організації. Адже вона буде виконувати різні дії, спрямовані на управління майновими правами. Їх виконан- ня забезпечуватимуть відповідні фахівці, які мають право на винагороду на підставі тру- дового чи цивільно-правового договору. Вар- то окреслити і загальні правові вимоги щодо взаємовідносин організації колективного управління та її членів, організації та інших осіб, з якими вона вступатиме у правовідно- сини щодо управління майновими правами. Належне правове забезпечення створення, функціонування та припинення організацій колективного управління забезпечить ефек- тивну та прозору їх роботу. Механізм функціонування організацій колективного управління полягає: – в укладенні договорів з правоволоділь- цями про передання в управління майнових прав інтелектуальної власності; – в укладенні договорів з користувачами (телеканалами, радіостанціями, провайдера- ми інтернет-послуг, публічними закладами тощо) про використання творів, за умовами яких ті зобов’язуються щомісячно перера- ховувати авторську винагороду на рахунки організації; – у розподілі зібраних коштів між автора- ми, які передали свої майнові права у колек- тивне управління. Функції організацій колективного управління визначені у ст. 49 Закону «Про авторське право і суміжні права». Отже, на виконання статутних завдань організації ви- конують такі функції: – погоджують з особами, які викорис- товують об’єкти авторського права і (або) суміжних прав, розмір винагороди під час укладання договору; – укладають договори про використання прав, переданих в управління; – збирають, розподіляють і виплачують зібрану винагороду за використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав від- повідним суб’єктам; – вчиняють інші дії, передбачені чин- ним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснюється, в тому числі звертаються до суду за захистом прав суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та їх доручення. Організація має право вимагати від осіб, які використовують об’єкти авторського пра- ва і суміжних прав, надання їм документів, що містять точні відомості про використання зазначених об’єктів, необхідні для збиран- ня і розподілу винагороди. Відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, при- мірники фонограм (відеограм), зобов’язані надавати ОКУ точний перелік використа- них творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм мовлення разом із до- кументально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колектив- ного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі. За відсут- ності будь-яких правових наслідків у разі не- виконання користувачами таких обов’язків застосування такої норми є проблематичним. ОКУ зобов’язана розподіляти і випла- чувати зібрану винагороду безпосередньо правоволодільцям або перераховувати її для розподілу іншим організаціям, що пред- ставляють інтереси відповідних категорій правоволодільців, на підставі взаємних угод, укладених між цими організаціями. Зібрана винагорода використовується виключно для її розподілу та виплати правоволодільцям. Незапитана винагорода зберігається органі- зацією. Із цією метою вона резервує на сво- єму рахунку суми незапитаної винагороди, що надійшли від осіб, які використовують 29 ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО І ПРОЦЕС 7/2016 об’єкти авторського права і (або) суміжних прав. Після трьох років від дня надходження на рахунок відповідних коштів суми незапи- таної винагороди можуть бути використані для чергових виплат суб’єктам авторського права і (або) суміжних прав або спрямовані на інші цілі, передбачені статутом, в інтер- есах суб’єктів авторського права і суміжних прав. У порядку, встановленому статутом, ор- ганізація вправі відраховувати із зібраної винагороди суми на покриття своїх витрат, а також робити спеціальні відрахування для використання в інтересах організації та пра- воволодільців. Організація з метою виконання покла- дених на неї функцій має право формувати відповідні бази даних, що містять відомості про твори та інші об’єкти авторського чи су- міжних прав, а також про їх авторів чи інших суб’єктів авторського права. Специфікою колективного управління майновими правами є те, що ОКУ можуть управляти правами суб’єктів, які не пере- дали їм повноважень на управління своїми правами. Відповідно до висловленої у Поста- нові Пленуму ВГС України позиції, надавши організаціям колективного управління мож- ливість дозволяти використання об’єктів ав- торського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в уста- новленому порядку, законодавець урахував специфіку діяльності суб’єктів господарю- вання, які здійснюють постійне використан- ня великої кількості різноманітних об’єктів авторського права, завчасне визначення пе- реліку яких (із встановленням правовлас- ників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телера- діопрограм; власники закладів, де відбува- ється публічне виконання творів тощо). Та- кий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб’єктів авторського права як щодо до- зволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди та дозволяє суб’єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушен- ня майнових авторських прав, уклавши від- повідний договір з однією організацією ко- лективного управління (п. 49-1 Постанови). Такий стан з управлінням майновими правами, що не передані в управління, але і не вилучені з нього, не може вважатися задо- вільним. З одного боку, фактичні користувачі справді можуть користуватися необмеженим переліком творів, але уклавши договір з ОКУ та перераховуючи їй відповідні суми за ко- ристування творами. Але з іншого – за відсут- ності механізмів забезпечення обов’язковості відрахувань користувачами фактично одер- жаних сум за використання об’єктів автор- ського і (або) суміжних прав на користь ОКУ суб’єкти авторського права можуть нічого і не отримати. Навіть якщо укладені відповід- ні договори, то суб’єкти авторського права не мають можливості отримання відповід- ної інформації про те, хто отримує платежі за користування належними їм правами та в якому розмірі. Адже чинним законодавством не передбачено обов’язку організації, що управляє такими правами, вживати заходів щодо розшуку таких суб’єктів авторського права для вручення їм отриманих винагород від користування належними їм правами. Не передбачено також обов’язку щодо публіч- ного інформування про управління правами, які не передавалися суб’єктами авторського права в управління. Такий стан може при- звести до зловживань з боку організації су- мами виплат, що надійшли за користування правами суб’єктів, які не передали свої права в управління. Фактичне узаконення управління пра- вами без правової підстави, якщо права не вилучені з управління, є виходом із ситуа- ції. Адже у такому разі організація, хоч і без уповноваження з боку суб’єктів авторського права, зможе отримувати від користувачів належні авторам суми за використання їх творів. Але це спрацьовує, якщо між користу- вачем та організацією укладено відповідний договір. Такий стан може бути допустимим за умови максимальної прозорості діяльнос- ті ОКУ та через законодавче встановлення вимог щодо публічності та інформованості щодо прав, якими вони управляють. Суб’єкти авторського права і (або) суміж- них прав, які не передали ОКУ повноважень на управління своїми правами у тому числі щодо збирання винагороди, мають право ви- магати від них виплати зібраних сум, якщо такі суми фактично зібрані. Такі особи впра- ві також вимагати вилучення своїх творів і об’єктів суміжних прав із дозволів на ви- користання, які надаються організаціями шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об’єкти. Зазначені права є здійсненними за умови, що суб’єкт володіє належною інформацією про організацію, що управляє його правами без уповноваження. Відповідно до норми ч. 7 ст. 48 Закону «Про авторське право і суміжні права» ОКУ зобов’язана надавати державному органу, який здійснює нагляд за її діяльністю, ін- формацію: про укладання двосторонніх чи багатосторонніх договорів з іншими ОКУ, в тому числі іноземними; про управління май- новими правами осіб, які не передали органі- 30 7/2016 ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО І ПРОЦЕС зації повноважень; про укладання договорів управління майновими правами суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав; про річний баланс, річний звіт, результати аудиторських перевірок; про осіб, уповнова- жених представляти організацію. Видається, що така інформація мала би надаватися не тільки державному органу, а й доводитися до публічного відома усіх зацікавлених осіб (насамперед, суб’єктів авторського і (або) суміжних прав) у законодавчо визначений спосіб, наприклад шляхом її розміщення на офіційному сайті організації. Висновки Враховуючи важливість функціонуван- ня ОКУ для суб’єктів авторського права, доцільним видається ухвалення окремого Закону «Про колективне управління автор- ськими та суміжними правами». У такому Законі варто чітко окреслити організаційно- правову форму їх функціонування, локальні акти ОКУ, умови та порядок утворення, пра- вові форми взаємовідносин ОКУ та суб’єктів авторського і суміжних прав, джерела фор- мування власної майнової основи діяльності, фондів незапитаної винагороди та порядок її використання, публічність діяльності, відпо- відальність ОКУ та її посадових осіб у разі порушення прав суб’єктів.( Олександра Яворська УПРАВЛІННЯ МАЙНОВИМИ ПРАВАМИ СУБ’ЄКТІВ АВТОРСЬКОГО ПРАВА І СУМІЖНИХ ПРАВ)