18. Система підзаконних нормативно-правових актів України з охорони праці: поняття, ознаки та види.

Державні нпа про охорону праці (ДНАОП) — це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання. Ознаки:-опрацювання та прийняття нових, перегляд і скасування чинних нпа з ОП провадяться спеціально уповноваженим цовв з нагляду за ОП за участю професійних спілок і Фонду соц. страх від нещасних випадків та за погодженням з органами державного нагляду за ОП ..-процес прийняття НПАОП має плановий характер, оскільки здійснюється на основі перспективного (п'ятирічного) та поточного (річного) зведених планів….-НПАОП переглядаються в міру необхідності, але не рідше одного разу в десять років, а роботи по їх перегляду включаються до плану опрацювання НПАОП….-законодавством Укр. передбачає два самостійних поняття щодо зупинення дії НПАОП у часі — скасування і тимчасове припинення…-значна частина питань з ОП регулюється нормативними актами, прийнятими на конкретному підприємстві, в установі, організації. Порядок їх прийняття встановлюється централізованим законодавством

Види:--залежно від сфери дії можуть бути: міжгалузевими або галузевими:

Державний міжгалузевий нормативний акт про охорону праці — це ДНАОП загальнодержавного користування, дія якого поширюється на всі підприємства, установи, організації господарської діяльності Укр. незалежно від їх відомчої (галузевої) приналежності та форм власності.

Державний галузевий нормативний акт про охорону праці — це ДНАОП, дія якого поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що належать до певної галузі.--за напрямками забезпечення: організаційно-технічні; санітарно-гігієнічні; соціально-економічні; лікувально-профілактичні; реабілітаційні

19. Нормативно-правові акти з охорони праці: поняття, види, порядок опрацювання, прийняття, скасування та обліку.

Нормативно-правові акти з охорони праці1. Підсистема джерел трудового права з охорони праці у цілому відповідає структурі та ха­рактеристикам усієї системи джерел трудового права України. Про­те вона має певні особливості. Так, поряд з основоположними норма­тивно-правовими актами, які визначають політику України у сфері правового регулювання охорони праці, питання охорони праці регу­люються великою кількістю підзаконних нормативно-правових актів. Підзаконні нормативно-правові акти у сфері охорони праці різняться видами і мають певну специфіку щодо змісту відображених у них вимог. За напрямками забезпечення охорони праці норматив­но-правові акти прийнято групувати на такі види: організаційно-технічні; санітарно-гігієнічні; соціально-економічні; лікувально-профілактичні; реабілітаційні.

Нормативно-правові акти з охорони праці охоплюють правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання. В нормативно-правових актах представлені різні види норм права (охоронні, регулятивні, захисні, дефінітивні та ін.).

З метою усунення причин, які можуть викликати небезпечні для життя і здоров'я працівника ситуації, нормативно-правові акти з охорони праці визначають, що саме роботодавець має виконувати у сфері безпеки праці. Положення цих вимог стосуються усіх компо­нентів виробничого процесу: якості обладнання, оснащення робочих місць засобами колективного та індивідуального захисту, прийомів безпечного ведення робіт, методів нейтралізації факторів небезпеч­ного та шкідливого впливу на працівника, порядку та розмірів ком­пенсації за несприятливі умови праці та заподіяну здоров'ю шкоду.

Особливістю норм, що становлять інститут охорони праці, є включення до їх змісту вимог технічного характеру (виступають або диспозиціями регулятивних норм, або гіпотезою охоронних норм). Вони становлять зміст норм дисципліни праці і норм матеріальної відповідальності. Тому зазначені норми спираються на санкції дис­циплінарної та матеріальної відповідальності, а також на санкції ад­міністративної та кримінальної відповідальності.

Розробка та прийняття нових, перегляд і скасування чинних нор­мативно-правових актів з охорони праці провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці за участю професійних спілок і Фонду соціального страхування від нещасних випадків та за погодженням з органами державного нагляду за охороною праці.

Санітарні правила та норми затверджуються спеціально уповно­важеним центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

Нормативно-правові акти з охорони праці переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше одно­го разу на десять років.

Стандарти, технічні умови та інші документи на засоби праці і технологічні процеси повинні містити вимоги щодо охорони праці і погоджуватися з органами державного нагляду за охороною праці.

Слід враховувати, що кожний орган виконавчої влади, що має право нормотворчості з охорони праці, затверджує і запроваджує установлені ним види правових актів. Наприклад, до підзаконних актів, що регулюють безпеку праці, належать стандарти, норми та правила пожежної безпеки, інструкції тощо.

Окремим блоком нормативних актів, які регулюють питання без­пеки праці, є норми і правила у галузі використання атомної енергії.

У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я умов праці роботодавець зобов'язаний повідомити про це відповідний орган державного нагляду за охороною праці. Він може звернутися до зазначеного органу з клопотанням про встанов­лення необхідного строку для виконання заходів щодо приведення умов праці на конкретному виробництві чи робочому місці до нор­мативних вимог.

Відповідний орган державного нагляду за охороною праці роз­глядає клопотання роботодавця, здійснює у разі потреби експертизу запланованих заходів, визначає їх достатність і за наявності підстав може, як виняток, прийняти рішення про встановлення іншого стро­ку застосування вимог нормативних актів з охорони праці. Робото­давець зобов'язаний невідкладно повідомити заінтересованих праці­вників про рішення зазначеного органу державного нагляду за охо­роною праці.

Роботодавець стосовно конкретних виробничих умов розробляє інструкції з техніки безпеки на підставі, як правило, Типових інструкцій. В інструкціях міститься комплекс вимог, виконання яких обов'язкове для конкретної організації.

Питання стимулювання охорони праці включаються і в акти со­ціального партнерства, локальні нормативно-правові акти. Соціаль­но-партнерські угоди, колективні договори доповнюють систему дже­рел трудового права у частині регулювання трудових відносин у сфері охорони праці, відображають погоджені вимоги соціальних партнерів. У колективному договорі (угоді, трудовому договорі) сторони перед­бачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у сфері охоро­ни праці на рівні не нижчому за передбачений законодавством, їхні обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підви­щення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам вироб­ничого травматизму, професійним захворюванням і аваріям.