5. Охорона праці як функція трудового права.

Поява трудового права на історичній арені була викликана передусім соціальними чинниками — вимогами найманих працівників захистити свої трудові права, знизити рівень експлуатації їхньої праці. Трудове право традиційно характеризувалося як право охорони праці, яка стала свого роду його головним соціальним призначенням. Інтереси людини праці зумовлюють власне і характер впливу на формування норм трудового права. За понад столітню історію трудового права в охороні праці вбачали і продовжують вбачати його головну соціальну функцію.^[3].

Ця функція є настільки специфічною і притаманною саме трудовому праву, що її можна поставити в один ряд з такими ознаками галузі права, як метод правового регулювання, принципи права тощо при характеристиці трудового права.

Не дивно, що навіть у радянський період про трудове право писали як про право охорони праці. І саму охорону праці розглядали в широкому розумінні цього слова, тобто як трудове право в цілому. Вважалося, що все трудове законодавство служить цілям охорони праці. Його норми встановлені в інтересах трудящих і направлені на створення сприятливих для здоров'я умов праці.^[4].

Сучасний стан розвитку трудового права, особливо в країнах з розвиненою ринковою економікою, свідчить про подальше розширення соціальної функції трудового права, яка вже не може обмежуватися тільки охороною праці. Чимраз більше західних юристів вважають, що трудовому праву належить місія бути гарантом реалізації широкого комплексу соціально-економічних прав і свобод, якими наділено людину — учасника процесу праці. Ці права і свободи разом з політичними, громадянськими та іншими визнані світовим товариством основою цивілізованості будь-якої держави.^[5].

6. Охорона праці як елемент трудових правовідносин.

Сторони трудового договору наділені комплексом взаємних прав і обов'язків щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці. Тому охорону праці розглядають як елемент трудових правовідносин. Працівники мають право на безпечні та нешкідливі умови праці та охорону здоров'я в процесі професійної діяльності. Роботодавець зобов'язаний створити у кожному структурному підрозділі і на кожному робочому місці умови праці, що відповідають вимогам нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці (ст..21 КЗпП). Цей обов'язок роботодавця є комплексом зобов'язань, встановлених чинним законодавством, колективними та трудовими договорами і угодами. Законодавством також і на працівника покладаються зобов'язання з охорони праці. Він зобов'язаний знати і виконувати нормативно-правові акти з охорони праці, дотримуватись зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним та трудовим договорами, проходити обов'язкові медичні огляди і співпрацювати з роботодавцем в організації безпечних і нешкідливих умов праці. Порушення працівниками зазначених обов'язків вважається дисциплінарним проступком, відповідно роботодавець має право застосувати до працівника заходи дисцип­лінарної відповідальності. Аналогічно має вирішуватися і зворотна ситуація, коли шкоду заподіяно майну працівника внаслідок порушення його прав, внаслідок чого йому заподіяно матеріальну чи моральну шкоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону “Про охорону праці” умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Більшість положень Закону України “Про охорону праці” щодо її організації роботодавцем об’єктивно не можуть бути виконані фізичною особою. Так, фізична особа навряд чи зможе організувати службу охорони праці, організувати атестацію умов виробництва на відповідність вимогам нормативних актів з охорони праці, розробляти нормативні акти з охорони праці тощо. Тому заслуговують на підтримку положення проекту Трудового кодексу, які передбачають можливість залучати для здійснення основних зобов’язань з охорони праці суб’єктами малого підприємництва – юридичними особами, а також фізичними особами сторонні підприємства, які надаватимуть платні послуги з проведення інструктажу з охорони праці, пожежної безпеки, обстеження умов охорони праці і пожежної безпеки (ст. 309, 320 проекту). Бажано розширити коло послуг, які можуть надаватися вказаним роботодавцям, а також розробити спеціальний порядок надання послуг у галузі охорони праці Важливим серед прав працівників у трудових правовідносинах є право на участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні як застрахована особа. Роботодавець – фізична особа має забезпечити здійснення цього права через виконання обов’язку здійснювати загальнообов’язкове державне соціальне страхування працівників.

Одним із основних принципів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених ст. 5 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування є принцип обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян – суб'єктів підприємницької діяльності. Стаття 7 Основ до застрахованих осіб відносить тих, хто працює на умовах трудового договору (контракту) у фізичних осіб