8. Загальна характеристика правового забезпечення охорони праці в Україні.

Правове забезпечення охорони праці в Україні здійснюється на основі Конституції, Кодексу законів про працю, Законів, підзаконних НПА (правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та ін), а також локальних НПА. Особливістю правового забезпечення охорони праці є те, що поряд з основоположними НПА, які визначають політику України у сфері правового регулювання охорони праці, питання охорони праці регулюються великою кількістю підзаконних НПА.

За напрямками забезпечення охорони праці нормативно-правові акти прийнято групувати на такі види: 1) організаційно-технічні; 2)санітарно-гігієнічні;3) соціально-економічні; 4) лікувально- профілактичні 5) реабілітаційні. В нормативно- правових актах представлені різні види норм права ( охоронні, регулятивні, захисні,дефінітивні та ін.)

Базується законодавство України про охорону праці на конституційному праві всіх громадян України на належні, безпечні і здорові умови праці, гарантовані статтею 43 Конституції України. Законодавство про охорону праці складається з Конституції України, КЗпП, законів України “Про охорону праці”, “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" та ін., та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Правове забезпечення охорони праці також базується, крім НПА України, на міжнародному законодавстві у цій сфері. Слід врахувати: відп. до КУ - якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці, то застосовуються норми міжнародного договору. + ЗУ "Про охорону праці” забезпечує перевагу норм міжнародних договорів, в яких бере участь Україна, над правовими нормами законодавства нашої держави.

Особливості правового забезпечення:

1) З метою усунення причин, які можуть викликати небезпечні для життя і здоров’я працівника ситуації, НПА з охорони праці визначають, що саме роботодавець має виконувати у сфері безпеки праці. Положення цих вимог стосуються усіх компонентів виробничого процесу: якості обладнання, оснащення робочих місць засобами колективного та індивідуального захисту, прийомів безпечного ведення робіт, методів нейтралізації факторів небезпечного та шкідливого впливу на працівника, порядку та розмірів компенсації за несприятливі умови праці та заподіяну здоров’ю шкоду.

2) Особливістю норм, що становлять інститут охорони праці, є включення до їх змісту вимог технічного характеру (виступають або диспозиціями регулятивних норм, або гіпотезою охоронних норм). Вони становлять зміст норм дисципліни праці і норм матеріальної відповідальності. Тому зазначені норми базуються на санкції дисциплінарної та матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності.

3)Розробка та прийняття нових, перегляд і скасування чинних нормативно-правових актів з охорони праці провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці за участю професійних спілок і Фонду соціального страхування від нещасних випадків та за погодженням з органами державного нагляду за охороною праці.

4) Питання стимулювання охорони праці включаються і в акти соціального партнерства, локальні нормативно-правові акти. Соціально-партнерські угоди, колективні договори доповнюють систему джерел трудового права у частині регулювання трудових відносин у сфері охорони праці, відображають погоджені вимоги соціальних партнерів. У колективному договорі (угоді, трудовому договорі) сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у сфері охорони праці на рівні не нижчому за передбачений законодавством, їхні обов’язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійним захворюванням і аваріям. Ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачає, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання на галузевому та регіональному рівнях виробничих, трудових і соціально-еколомічних відносин, зокрема щодо умов і охорони праці.

5) НПА з охорони праці є обов’язковими для виконання у виробничих майстернях, лабораторіях, цехах, на дільницях та в інших місцях трудового і професійного навчання, облаштованих у будь-яких навчальних закладах. До учнів і студентів, які проходять трудове і професійне навчання (виробничу практику) на підприємствах під керівництвом їх персоналу, застосовується законодавство про охорону праці у такому ж порядку, що й до працівників підприємства.

Отже, всі Закони України, які безпосередньо стосуються або мають точки перетину із сферою охорони праці, велика кількість підзаконних нормативних актів, прийнятих у відповідності з Законом “Про охорону праці” для регулювання окремих питань охорони праці, нормативні акти міністерств та інших центральних органів державної влади, локальні акти, які мають обов"язкову силу, а також міжнародні договори, до яких Україна приєдналася у встановленому порядку - всі ці документи створюють єдине правове поле охорони праці в Україні.