18. Працівник як суб’єкт трудового права

працівник - це фізична особа, яка вступила в трудові відносини з роботодавцями, тобто він є однією з сторін трудових правовідносин, що володіє відповідною правосуб'єктністю.

правосуб'єктність в будь-якій галузі права, в тому числі і в трудовому праві, включає дві складові - правоздатність та дієздатність. правоздатність означає володіння за законом правами та обов'язками, а дієздатність - здатність своїми діями набувати права і обов'язки.

У трудовому праві це неможливо. тільки з досягненням трудового повноліття (16 років) особа набуває трудові права і обов'язки. працівник як суб'єкт трудового права завжди виступає тільки в особистій якості. у трудовому праві діє принцип "хто працездатний, той і дієздатний", тому трудова правосуб'єктність виступає в якості єдиної категорії трудової праводієздатності. разом з тим зазначений принцип не є всеосяжним і в окремих випадках допускає укладення т\д з особами, які не досягли віку 16 років.

Трудова правоздатність припиняється зі смертю. громадянин вправі працювати в будь-якому віці. правда, в окремих випадках КЗпП встановлює граничний вік для виконання деяких робіт. Трудову правосуб'єктність громадян, крім вікового критерію, характеризує і вольовий, тобто стан вольової здатності громадян до праці та підприємницької діяльності. не можуть бути суб'єктами трудового права громадяни, визнані по суду недієздатними.

Найважливішою трудовою категорією (поряд з правосуб'єктністю), що характеризує громадян як працівників - суб'єктів трудового права, є їх статусні права та обов'язки.

До статусним правам відносяться: забезпечення рівності можливостей працівників без усякої дискримінації на просування по роботі з урахуванням продуктивності праці, кваліфікації і стажу роботи за спеціальністю, а також на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації; забезпечення права працівників і роботодавців на об'єднання для захисту своїх прав та інтересів, включаючи право працівників створювати профспілки та вступати до них; та ін.

крім основних трудових прав, трудова правосуб'єктність працівника включає також основні трудові обов'язки: сторони трудового договору зобов'язані дотримуватися умови укладеного договору, включаючи право роботодавця вимагати від працівників виконання ними трудових обов'язків і дбайливого ставлення до майна роботодавця і право працівників вимагати від роботодавця дотримання його обов'язків по відношенню до працівника.

Працівник зобов'язаний:

1) сумлінно виконувати свої трудові обов'язки, покладені на нього трудовим договором;

2) дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку;

3) дотримуватися трудової дисципліни;

4) виконувати встановлені норми праці;

5) дотримуватися вимог з охорони праці та забезпечення безпеки праці;

6) дбайливо ставитися до майна роботодавця (у тому числі до майну третіх осіб, що знаходиться у роботодавця, якщо роботодавець несе відповідальність за збереження цього майна) і інших працівників;

7) негайно повідомляти роботодавця або безпосередньому керівнику про виникнення ситуації, становить загрозу життю і здоров'ю людей, збереження майна роботодавця (у тому числі майна третіх осіб, що знаходиться у роботодавця, якщо роботодавець несе відповідальність за збереження цього майна).

Наступним елементом, що визначає правовий статус працівників, є гарантії їх прав. - засоби, способи та умови, за допомогою яких забезпечується здійснення наданих працівникам прав у сфері соціально-трудових відносин.

гарантійну функцію охорони трудових прав працівників виконують норми, що передбачають їх можливість звертатися до органів з розгляду трудових спорів, а також в інші органи за захистом і відновленням порушених прав.