2. Показники, що характеризують туристичні потоки.

Статистика міжнародного туризму включає два основні розділи: статистику туристських потоків і статистику туристських прибутків і витрат. Для кожного з них ВТО розробила перелік основних показників, інформативних і відносно легко вимірюваних.

Найважливішими показниками туристських потоків є кількість прибуттів (відбуттів) і тривалість перебування.

Під кількістю прибуттів (відбуттів)розуміється число зареєстрованих туристів, що прибули до тієї або іншої країни (вибули з неї) за певний період часу, зазвичай календарний рік.

Оскільки турист може відвідати декілька країн впродовж року і навіть в ході однієї поїздки побувати в різних державах, фактична чисельність туристів менше кількості прибуттів.

Статистика прибуттів (відбуттів) містить кількісний опис туристських потоків у світі. До кінця 90-х років XX ст. число міжнародних туристських поїздок перевищило 650 млн. Незважаючи на короткочасні коливання і спади в окремі роки, в розвитку туризму простежується стійка тенденція до підвищення. Середні щорічні темпи приросту туристських прибуттів за період з 1950 по 1999 р. складають 7%.

Статистичні дані про прибуття групуються по цілях подорожі, видах використовуваного транспорту, місяцях заїздів, регіонах і країнах походження туристів.

Проаналізуємо динаміку в’їзного туризму за період з 1980 року до 2009 років в розрізі п’яти туристичних макрорегіонів. Кількість міжнародних туристичних прибуттів в динаміці наведені в таблиці 1 та зображені на діаграмі (див. рис. 1). З таблиці видно, що починаючи з 1980 року, міжнародний туризм набуває значного розвитку, з кожним роком підвищуючи темпи свого зростання. Така позитивна тенденція спостерігалась до 2008 року. 2008 рік був досить суперечливим з точки зору зниження темпів розвитку міжнародного туризму. Дослідники ВТО виділили 3 головні причини таких негативних тенденцій:

– глобальна фінансова криза;

• зростання цін на споживчі товари та паливо;

різкі коливання валютних курсів.

Таблиця 1

 

Динаміка в’їзного туризму за період з 1980 р. До 2009 р. За макрорегіонами

Міжнародні туристичні прибуття, млн.
Роки	Африка	Америка	АТР	Європа	Близький Схід	Світовий ринок
1980	7,2	62,3	23,0	178,5	7,1	222,3
1981	8,1	62,5	24,9	175,5	7,6	278,6
1982	7,6	59,7	26,0	175,3	8,3	276,9
1983	8,2	59,9	26,6	179,6	7,5	281,8
1984	8,9	67,4	29,5	193,4	7,7	306,9
1985	9,7	65,1	32,9	204,3	8,1	320,1
1986	9,4	70,9	36,8	206,2	6,9	330,2
1987	9,9	76,6	42,1	223,9	7,2	359,7
1988	12,6	83,0	48,7	231,6	9,1	385,0
1989	13,9	86,9	49,4	250,7	9,2	410,1
1990	15,2	92,8	56,2	265,6	9,6	439,4
1991	16,3	95,3	58,0	263,9	8,9	442,4
1992	18,3	102,2	65,8	282,2	11,3	479,8
1993	18,9	102,2	72,3	290,8	11,4	495,6
1994	19,3	105,1	80,1	303,1	12,1	519,7
1995	20,4	109,0	82,4	315,0	13,7	540,5
1996	22,2	114,5	90,4	332,1	15,8	575,0
1997	23,2	116,2	89,7	352,9	16,7	598,7
1998	25,6	119,1	89,4	364,6	18,0	616,7
1999	27,0	121,9	98,7	370,5	21,5	639,6
2000	28,3	128,1	110,5	395,9	24,2	687,0
2001	29,1	122,1	115,7	295,2	24,5	586,6
2002	30,0	116,7	124,9	407,0	28,5	707,1
2003	31,6	113,1	113,3	407,1	29,5	694,6
2004	34,5	125,7	144,2	424,4	36,3	765,1
2005	37,3	133,5	155,4	441,5	39,0	806,7
2006	40,9	135,7	167,8	460,8	41,0	846,2
2007	44,2	142,1	184,9	480,1	46,4	897,7
2008	45,7	147,1	184,1	487,1	55,6	919,6
2009	48,0	139,6	180,5	459,7	52,5	880,3

Примітка. Складено на основі даних ВТО

Рис. 1. Міжнародні туристичні прибуття в динаміці за субрегіонами

Так у 2009 році міжнародні туристичні прибуття скоротились на 4 % в порівнянні з 2008 роком до 880 млн., що перевищило їх зниження у 2008 році в порівнянні із 2007 роком, яке становило 1 % на той час. Але зважаючи на динаміку в розвитку міжнародного туризму до дії вищенаведених трьох причин, можна переконливо стверджувати, що спад викликаний не внутрішніми факторами його розвитку, а зовнішніми. І саме подолання глобальної фінансової кризи дасть змогу вивести галузь туризму на зростаючі темпи його розвитку.

Регіональний розподіл міжнародних туристських потоків в головних рисах склався давно. З початку масових туристських обмінів по теперішній час на світовому ринку туризму помітно виділяється Європа (386 млн. прибуттів в 1999 р.). Цей регіон користується великою популярністю у самих європейців, а також жителів США і Канади. Другу позицію довгі роки міцно утримує Америка (127 млн. прибуттів в 1999 р.). Європа і Америка, передусім Північна, є ключовими туристськими регіонами. На них доводиться 4/5 усіх прибуттів у світі.

Динаміка міжнародного туризму по регіонах світу в останні 45 років виявляє істотні відмінності. При загальному 20-кратному збільшенні туристських потоків на планеті в Європі і Америці вони росли темпами, близькими до середньосвітових (6,6 і 5,9% в рік відповідно). Молоді туристські регіони - Азіатсько-тихоокеанський, Ближній - Східний і Африканський - розвиваються швидше. У окремі роки темпи приросту туристських прибуттів в них виражаються двозначними цифрами. Проте вони менш стійкі до дії, часто негативної, політичних і економічних чинників. Періоди прискореного зростання туризму в них змінюються стагнацією і спадами.

За минулі десятиліття найбільш динамічним був Азіатсько-тихоокеанський регіон (АТР), в якому середні багаторічні темпи зростання числа прибуттів в 9 разів випереджали середньосвітові. Деяке скорочення туристської активності в країнах АТР в 1997-1998 рр. було пов'язане зі світовою фінансовою кризою. Але вже в 1999 р. регіон здолав його наслідки, поставивши новий рекорд з туристських прибуттів - 94 млн. поїздок.

Африканський континент і Близький Схід, відвідуваність яких збільшується порівняно швидко, при низьких абсолютних значеннях показника прибуттів чинять слабкий вплив на світову динаміку туризму.

Нерівномірність темпів зростання міжнародного туризму в територіальному розрізі привела до зміни його регіональної структури в 90-х роках в порівнянні з 1950-1970 рр. Доля Європи і Америки знизилася при одночасному підвищенні питомої ваги Азіатсько-тихоокеанського регіону і деякої стабілізації положення інших регіонів світу.

У XXI ст. територіальна структура міжнародного туризму продовжуватиме мінятися при збереженні колишніх тенденцій розвитку.

За прогнозами ВТО на 2020 р., Європа утримає домінуючі, хоча дуже ослабілі, позиції на ринку туризму (717 млн. прибуттів). Азіатсько-тихоокеанський регіон вийде на друге місце (438 млн. прибуттів). Америка, перемістившись на ступінь нижче, замикатиме трійку лідерів (284 млн. прибуттів).

Кількість прибуттів (відбуттів) служить основним показником, що характеризує туристський рух. Прибуття (від'їзду) враховуються в абсолютному вираженні у вигляді числа поїздок за той або інший відрізок часу. Проте абсолютні показники туристських потоків не дозволяють судити про рівень туристської активності, оскільки вони залежать від загальної чисельності населення. Тому для оцінки інтенсивності туристських обмінів кількість прибуттів (відбуттів) розраховується на 100 чоловік населення, тобто виражається у вигляді відносної величини.

За даними ВТО, на 100 чоловік доводиться в середньому 10 поїздок. По окремих регіонах і субрегіонах значення показника істотно відхиляються від середньосвітового рівня. Якщо в Центральній Африці і Південній Азії в 1995 р. реєструвалося 0,5 прибуттів на 100 чоловік населення, то в Карибському басейні і Океанії не менше 40.

Найвища туристська активність відзначається в Європі. У усіх субрегіонах - Західній, Північній, Південній, Центральній і Східній Європі - кількість прибуттів, а також поїздок за кордон з розрахунку на 100 чоловік більше середньосвітового рівня. Для прибуттів максимальних значень показник набуває в Південній і Західній Європі - понад 60 прибуттів на 100 чоловік, для поїздок за кордон в Північній і Західній Європі - більше 70 відбуттів на 100 чоловік.

Разом з кількістю прибуттів (відбуттів) в статистиці туристських потоків використовується інший показник - тривалість перебування. Вона вимірюється в годинах для одноденних поїздок і ночівлях для відвідувань-перебувань.

Під ночівлеюрозуміється одна доба, проведена одним туристом у цій країні (місці призначення).

Тривалість перебування усіх туристів в країні протягом певного тимчасового періоду, тобто загальна кількість ночівель, розраховується як произведение числа туристських прибуттів на середню тривалість перебування одного туриста в країні.

Облік ночівель лише на перший погляд здається простою і легкою справою. Між тим можна навести немало прикладів з життя, що ставлять в безвихідь навіть найдосвідченіших фахівців. Чи здійснює ночівлю автомобіліст, що здійснює подорож і що зупиняється в мотелі на декілька годин, щоб прийняти душ, відпочити і того ж дня знову відправитися в дорогу? А що можна сказати про людину, яка відвідує родичів (за межами свого звичайного середовища) і повертається додому після півночі? Для відповіді на ці і інші аналогічні питання ВТО рекомендує керуватися двома критеріями: дати прибуття в місце призначення і вибуття з нього повинні розрізнятися, а подорожуюча особа фактично ночувати під час відсутності на постійному місці проживання.

Залежно від тривалості перебування (числа ночівель) виділяють декілька сегментів ринку подорожей (див. табл. 2). Короткострокові поїздки (1-3 ночівлі) робляться для відпочинку і розваг у вихідні і святкові дні, а також з діловими цілями. До другої групи (4-7 ночівель) входять поїздки з різними мотивами, здійснювані переважно під час додаткової відпустки. Цей сегмент ринку розвивається випереджаючими темпами. Середньострокові поїздки (8-28 ночівель) відвідувачі здійснюють, знаходячись в тривалій відпустці, головним чином для відпочинку. Нарешті, поїздки тривалістю 29-91 і 92-365 ночівель відносяться до довгострокового туризму. Частина осіб, передусім економічно неактивних, роблять їх для відпочинку, розваг і лікування, інша - з діловими і професійними цілями (монтаж устаткування і ін.).

Таблиця 2.