Глава 7. Аналіз фінансового стану туристичного підприємства

7.1. Загальна оцінка фінансового стану підприємства

У сучасних умовах туристчине підприємство повинно чітко орієнтуватися у ринкових відносинах, правильно оцінювати виробничий та економічний потенціал, стратегію подальшого розвитку, фінансовий стан як свого підприємства так і підприємств-партнерів.

Під фінансовим станом підприємства розуміють ступінь забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності, а також своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями [50, с. 29].

Фінансовий стан господарюючого суб’єкта – це характеристика його фінансової конкурентоспроможності, (тобто платоспроможності, кредитоспроможності), використання фінансових ресурсів і капіталу, виконання зобов’язань перед державою та іншими господарюючими суб’єктами.

Фінансовий стан туристичного підприємства визначається такими елементами:

прибутковість роботи підприємства;

оптимальність розподілу прибутку, що залишився у розпорядженні туристичного підприємства після сплати податків і обов’язкових платежів;

наявність власних фінансових ресурсів не лише мінімально-необхідного рівня для організації виробничого процесу і процесу реалізації продукції;

раціональне розміщення основних і оборотних фондів;

платоспроможність та ліквідність.

Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим [51, с.19].

Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов’язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність встановлення таких відносин з підприємством. У кожного з партнерів підприємства – акціонерів, банків, податкових адміністрацій – свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.

В об’єктивній оцінці фінансового стану зацікавлені всі користувачі бухгалтерської (фінансово) звітності, які в Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку об’єднані в три основні групи, а саме:

особи, які безпосередньо займаються бізнесом на даному підприємстві;

особи, які не працюють на підприємстві, але мають пряму фінансову зацікавленість у даному бізнесі (наприклад, власники акцій);

особи, які мають не пряму фінансову зацікавленість у даному бізнесі, тобто податкові служби, фондові біржі, що займаються купівлею-продажем цінних паперів, органи, які контролюють ціни, експорт і імпорт, профспілки, преса та інші.

Фінансовий стан підприємства характеризується сукупністю показників, які відображують процес формування та використання його фінансових ресурсів. Саме фінансовий аналіз є одним з методів спостереження за пристосуванням підприємств до змін умов ринку (додаток Д).

Фінансовий аналіз – це процес дослідження й оцінки, головна мета якого – розробка найбільш вірогідних передбачень й прогнозів майбутніх умов функціонування підприємств. Фінансовий аналіз включає питання аналізу фінансового стану, прибутку, реалізації продукції та її собівартості (рис. 7.1).

Рис. 7.1. Класифікація основних видів фінансового аналізу

В залежності від мети, що ставить перед собою фінансовий аналітик, він вибирає ті чи інші види фінансового аналізу.

Такий вид аналізу складається з трьох взаємопов’язаних розділів:

перший – аналіз фінансових результатів;

другий – аналіз фінансового стану (рис. 7.2);

третій – аналіз ділової активності.

Рис. 7.2. Структура аналізу фінансового стану туристичного підприємства

Для вирішення конкретних завдань фінансового аналізу застосовується цілий ряд спеціальних методів, що дозволяють одержати кількісну оцінку окремих аспектів діяльності підприємства. У фінансовій практиці залежно від використовуваних методів розрізняють наступні системи фінансового аналізу туристичного підприємстві: трендовий, структурний, порівняльний і аналіз коефіцієнтів.

1. Трендовий (горизонтальний) фінансовий аналіз базується на вивченні динаміки окремих фінансових показників у часі. У процесі здійснення цього аналізу розраховуються темпи росту (приросту) окремих показників і визначаються загальні тенденції їх зміни (або тренд). Найбільше поширення одержали наступні форми трендового (горизонтального) аналізу:

а) порівняння фінансових показників звітного періоду з показниками попереднього періоду (наприклад, з показниками попередньої декади, місяця, кварталу);

б) порівняння фінансових показників звітного періоду з показниками аналогічного періоду минулого року (наприклад, показників другого кварталу звітного року з аналогічними показниками другого кварталу попереднього року). Ця форма аналізу застосовується на підприємствах з яскраво вираженими сезонними особливостями господарської діяльності;

в) порівняння фінансових показників за ряд попередніх періодів. Метою такого аналізу є виявлення тенденції зміни окремих показників, що характеризують результати фінансової діяльності підприємства. Результати такого аналізу звичайно оформляються графічно у вигляді лінійних графіків або стовбчаті діаграми зміни показника в динаміку.

2. Структурний (вертикальний) фінансовий аналіз базується на структурнім розкладанні окремих показників. У процесі здійснення цього аналізу розраховуються питомі ваги окремих структурних складових фінансових показників. Найбільше поширення одержали наступні форми структурного (вертикального) аналізу:

а) структурний аналіз активів. У процесі цього аналізу визначаються співвідношення ( питомі ваги) оборотних і необоротних активів, склад використовуваних оборотних активів, склад використовуваних необоротних активів, склад активів підприємства по ступеню їх ліквідності, склад інвестиційного портфеля й інші;

б) структурний аналіз капіталу. У процесі цього аналізу визначаються питома вага власного й позикового капіталів, склад використовуваного власного капіталу, склад використовуваного позикового капіталу по видах, склад використовуваного позикового капіталу по терміновості зобов'язань (поверненню) і інші;

в) структурний аналіз грошових потоків. У процесі цього аналізу в складі загального грошового потоку виділяють грошові потоки по оперативній (виробничої) діяльності, по фінансовій і по інвестиційній діяльності. Кожний із цих видів грошових потоків у свою чергу може бути глибоко структурований по окремих складових його елементам.

Результати структурного (вертикального) аналізу також можуть бути оформлені графічно у вигляді стовбчаті або секторної діаграми структури показника.

3. Порівняльний фінансовий аналіз базується на зіставленні значень окремих груп аналогічних фінансових показників між собою В процесі здійснення цього аналізу розраховуються розміри абсолютних і відносних відхилень порівнюваних показників. Найбільше поширення одержали наступні форми порівняльного аналізу: аналіз фінансових показників підприємства й середньогалузевих показників, аналіз фінансових показників даного підприємства й підприємств-конкурентів, аналіз фінансових показників окремих структурних одиниць і підрозділів даного підприємства, аналіз звітних і планових (нормативних) фінансових показників:

4. Аналіз фінансових коефіцієнтів базується на розрахунках співвідношення різних абсолютних показників між собою. Даний аналіз проводиться в кілька етапів а саме: аналіз фінансової стійкості, аналіз платоспроможності, аналіз оборотності активів, аналіз рентабельності.

Показниками та факторами фінансового стану підприємства, зокрема, можуть бути: стійка платоспроможність, ефективне використання капіталу, своєчасна організація розрахунків, наявність стабільних фінансових ресурсів. До найбільш загальних показників оцінки фінансового стану підприємства належать показники доходності та рентабельності. Слід підкреслити, що основу фінансового аналізу, як і фінансового менеджменту в цілому, складає аналіз фінансових звітів.