- •Міністерство охорони здоров’я України
- •Вивчення коефіцієнта в’язкості рідини методами медичного віскозиметра та Стокса.
- •Вивчення залежності коефіцієнта поверхневого натягу рідини від концентрації.
- •Моделювання електрокардіограми в стандартних відведеннях.
- •Вивчення електрокардіографа .
- •Порядок оформлення звіту про лабораторну роботу з біофізики
- •Міністерство охорони здоров'я україни
- •Луганський державний медичний університет
- •Кафедра медичної та біологічної фізики, медінформатики, біостатистики
- •Тема: “ Вивчення коефіцієнта в’язкості рідини методами медичного віскозиметра та Стокса”.
- •Обґрунтування необхідності вивчення теми .
- •І. Визначення коефіцієнта в’язкості рідини методом медичного віскозиметра.
- •Порядок виконання роботи.
- •Визначення коефіцієнта в’язкості рідини методом Стокса.
- •Порядок виконання роботи.
- •Завдання для учбово-дослідної роботи.
- •Завдання для самостійної роботи.
- •Завдання для перевірки знань за темою:
- •Література.
- •Тема: Вивчення залежності коефіцієнта поверхневого натягу рідини від концентрації методом відриву крапель.
- •Обґрунтування необхідності вивчення теми .
- •Теоретичні відомості.
- •Порядок виконання роботи.
- •Завдання по удрс.
- •Завдання до самостійної роботи.
- •Завдання для перевірки знань за темою:
- •Література.
- •Тема: “Вивчення фізичних основ тональної аудіометрії”.
- •Учбово-дослідницька робота.
- •Завдання до самостійної роботи.
- •Завдання для перевірки знань за темою:
- •Література.
- •Тема: Вивчення методики визначення кров’яного тиску (за Коротковим).
- •Обґрунтування необхідності вивчення теми.
- •Теоретичні відомості.
- •Принцип вимірювання кров’яного тиску за методом Короткова.
- •Сфігмоманометр мембранний. (тонометр)
- •Порядок виконання роботи.
- •Завдання для перевірки знань за темою:
- •Література
- •Тема: Вивчення пружних властивостей матеріалів.
- •1.1. Професійне значення теми.
- •1.2 Деформація, її види. Поняття модуля пружності. Закон Гука.
- •1.3.Обґрунтування методу вимірювання модуля пружності кісткової тканини та інших образчиків.
- •3. Порядок виконання роботи.
- •Завдання для перевірки знань за темою:
- •Література:
- •І.4. Механізм первинної дії постійного струму на тканини організму.
- •Іі.1.Техніка безпеки при роботі з апаратом для гальванізації.
- •Ііі Порядок виконання роботи.
- •IV. Питання для самоконтролю.
- •Завдання для перевірки знань за темою:
- •Література.
- •Тема: Вивчення апарата – увч – терапії та теплового ефекту дії змінного електричного поля увч на імітатори біологічних тканин.
- •Завдання для перевірки знань за темою:
- •Література.
- •Тема: Моделювання електрокардіограми в стандартних відведеннях
- •Завдання для перевірки знань за темою:
- •Тема: Вивчення електрокардіографа.
- •Обґрунтування необхідності вивчення теми.
- •Загальна структурна схема електрокардіографа
- •Порядок виконання роботи Робота з електрокардіографом.
- •Обробка (розшифрування) електрокардіограми.
- •Завдання для удрс.
- •Питання дня самостійної підготовки.
- •Завдання для самоконтролю
- •Завдання для перевірки знань за темою:
- •Література:
- •Тема: Вивчення дисперсії електропровідності на моделях тканин.
- •Обґрунтування необхідності вивчення даної теми.
- •Вивчити дисперсію електропровідності на моделях 1, 2, 3.
- •Завдання для самостійної підготовки.
- •Призначення. Електрофункціональна схема апарату «Електросон- 4т»
- •Навчально - дослідницьке завдання.
- •Завдання для самопідготовки.
- •Завдання для перевірки знань за темою.
- •Інтегратор
- •Блок живлення
- •Блок вимірювача
- •Література
- •Професійне значення теми.
- •Теоретичне обґрунтування теми.
- •Призначення, будова та принцип роботи поляриметра.
- •Алгоритм виконання роботи.
- •Задачі.
- •Завдання для перевірки знань за темою:
- •Література:
- •Тема: Визначення показника заломлення й концентрації розчину рефрактометром.
- •Професійне значення теми.
- •І. Теоретичне обгрунтування теми.
- •2. Будова і принцип роботи рефрактометра.
- •3. Підготовка до роботи
- •4. Хід роботи.
- •Відліки за лімбом компенсатора :
- •Завдання для самопідготовки.
- •Задачі.
- •Завдання для перевірки знань за темою.
- •І.2. Будова концентраційного фотоелектроколориметра кфк-2.
- •Тема: Визначення коефіцієнта пропускання світла і концентрації речовини в розчині за допомогою фотоелектроколориметра кфк-2.
- •І. Теоретичне обґрунтування роботи. І.1. Призначення кфк-2
- •І.3. Принцип роботи кфк-2
- •І.4. Фізичні основи методу фотоелектроколориметрії.
- •Іі. Техніка безпеки при роботі з кфк – 2.
- •Ііі. Порядок виконання роботи.
- •3.1. Підготовка кфк-2 до роботи.
- •3.2. Вимірювання коефіцієнта пропущення.
- •3.3. Визначення концентрації речовини в розчині.
- •1. Вибір фільтра світла.
- •2. Вибір кювети.
- •3. Побудова градуйованої кривої для даної речовини.
- •4. Визначення концентрації речовини в розчині.
- •IV. Завдання для самопідготовки та самоконтролю.
- •Завдання для перевірки знань за темою.
- •Література:
- •Тема: Визначення чисельної апертури та корисного збільшення мікроскопа.
- •I Теоретичне обґрунтування роботи.
- •I.1. Призначення мікроскопа.
- •І.2. Будова та принцип дії мікроскопа.
- •І.3. Теоретичне обґрунтування методу.
- •Іі. Порядок виконання роботи.
- •1. Визначення чисельної апертури об’єктива.
- •2. Визначення корисного збільшення мікроскопа.
- •Ііі. Питання для самостійної підготовки.
- •Ііі.2. Задачі.
- •Завдання для перевірки знань за темою.
- •Тема: Визначення розмірів формених елементів крові за допомогою лазерного випромінювання.
- •1. Теоретичне обґрунтування теми.
- •1.1. Професійна значимість теми.
- •1.3. Вимоги, необхідні для створення оптичного квантового генератора.
- •2. 2. Правила роботи з приладом і техніка безпеки.
- •3. Порядок виконання роботи.
- •3.1. Визначення положення площини поляризації лазерного випромінювання та вивчення виконання закону Малюса.
- •Експериментальне визначення розміру еритроцитів.
- •3.4. Написати реферат.
- •5. Завдання до самоконтролю:
- •6. Завдання для перевірки знань за темою.
Література:
1. Ремизов А.Н. Медицинская и биологическая физика. М, 1976, с. 191-194.
2. Ливенцев Н.М. Курс физики, М, 1978, с 263-241.
Методична розробка для студентів.
Конспект лекцій.
Тема: Визначення чисельної апертури та корисного збільшення мікроскопа.
Мета роботи: Засвоїти методи оцінки дозволяючої здатності та корисного збільшення
мікроскопу.
Прилади та матеріали: Мікроскоп, фольга з отвором d=0,5мм., міліметровий папір,
вказівні стрілки, лінійка.
I Теоретичне обґрунтування роботи.
I.1. Призначення мікроскопа.
Око людини розмежує об'єкти, розміри яких більше 0,1 - 0,2 мм. В медичній практиці часто необхідно вивчати об'єкти (клітина, ії елементи, формені елементи крові і т.п.), розміри яких значно менші. Спостерігання за такими мікрооб'єктами виконується за допомогою мікроскопів, роздільна здатність яких обмежена аберацією лінз оптичної системи та дифракцією світла на деталях препарата, менших за 0,1 мкм. Тому часто, раніш ніж користуватися мікроскопом для вивчення об'єкта, необхідно оцінити його роздільну здатність та корисне збільшення.
І.2. Будова та принцип дії мікроскопа.
Мікроскоп - це центрирована оптична система, яка складається із об'єктива та окуляра, що розташовані на відстані один від одного. Оптична система мікроскопа і хід променів в ньому представлені на мал. 1.
У мікроскопі предмет АВ, розташований на відстані більшій, ніж передній головний фокус об'єктива Об. При цьому, площина проміжного зображення А¹В¹ знаходиться за подвійною фокусною відстанню об'єктива. Окуляр ОК розташований так, щоб ця площина знаходилась на відстані ближче до лінзи, ніж ії передній фокус. Хід променів через об'єктив будуємо за загальними правилами. Хід променів через окуляр і око будуємо аналогічно, як в першому випадку (через об'єктив), розглядаючи зображення А¹В¹ як предмет, розташований перед окуляром. Для цього промені, які утворюють точку В¹ проміжного зображення, треба продовжити до перетину з головною площиною окуляра в точках l і l¹. Через оптичний центр О¹ окуляра проводяться побічні вісі, паралельні цим променям, до перетину в точках m і n з фокальною площиною MN окуляра, яка в цьому випадку співпадає з головною площиною ока.
Промені, які розглядаються, повинні пройти через ці точки, як через фокуси для променів такого ж напрямку.
Аналогічна будова виконується і для знаходження точок перетину цих променів з фокальною площиною ока на перетині їх з фокальною площиною уl знаходиться точка Б''' зображення на сітківці. Точка ''Б'' уявного зображення знайдеться як точка перетину продовження відрізків lm і l'n променів, які роздивляємося.
І.3. Теоретичне обґрунтування методу.
Межою роздільної здатності мікроскопа (або відстань роздільної здатності) зветься найменша відстань між двома точками препарату, при якій їх зображення ще видно окремо.
Із теоретичного курсу відомо, що це відстань
X
Ζ=
[1],
де λ - довжина хвилі, що падає на препарат;
n- показник заломлення імерсійного середовища між препаратом і об'єктивом
мікроскопа;
θ- апертурний кут об’єктива мікроскопа, який утворений променями, один з
яких іде вздовж оптичної осі, а другий - із центру препарату до краю отвору
об'єктива.
В приведеному виразі [1] - 2n sinθ=А,
де А - чисельна апертура об'єктива.
При освітленні препарату паралельним пучком світла і при відсутності спеціального інверсійного середовища вираз для межі роздільної здатності має вигляд:
![]()
.
Знання чисельної апертури дозволяє правильно підібрати об'єктив для розглядання об'єктів бажаного розміру. Для нормального ока середня відстань найкращого зору дорівнює 25 см., при цьому око розрізняє дві точки, які знаходяться на відстані 0,1мм як окремі, тобто роздільні, якість ока оцінюється як 0,1мм.
Корисне збільшення мікроскопа - це величина, значення якої дозволяє оку розрізняти деталі препарату, величина якого дорівнює роздільної відстані від об'єктива мікроскопа, тобто корисне максимальне збільшення мікроскопа можна одержати із формули:
.
Наприклад,
К об'єктива дорівнює 20, числова апертура
0,60 при середній довжині хвилі освітлення
λ=0,6
мкм. роздільна здатність буде дорівнювати:
.
Корисне збільшення мікроскопа визначається:
.
Тобто до об'єктива з К=20x необхідно додати окуляр із збільшенням, яке приблизно дорівнює:
.
