КПК_комен_2012_ч.1

Стаття 193

змагальності провадження (давати пояснення щодо будь-яких обставин затримання та тримання під вартою; досліджувати речові докази, документи, показання, на які посилається прокурор, та надавати речі, документи, показання інших осіб на спрос­ тування доводів прокурора; заявляти клопотання про виклик і допит свідків, показан­ ня яких можуть мати значення для вирішення питань цього розгляду).

3. Якщо від підозрюваного, обвинуваченого надходить прохання про залучення до розгляду захисника, відповідно до порядку здійснення такого залучення, передбачено­ го ст. 48 КПК, слідчий суддя, суд повинен забезпечити його захисником. Для цього слідчий суддя та суд постановляє ухвалу, якою доручає відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адво­ ката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені в ухвалі час і місце для участі у кримінальному провадженні. Ухвала про доручення призначити адвоката негайно направляється відповідному органу (установі), уповно­ важеному законом на надання безоплатної правової допомоги, і є обов'язковою для негайного виконання. Невиконання, неналежне або несвоєчасне виконання ухвали про доручення призначити адвоката тягнуть за собою відповідальність, встановлену зако­ нодавством України, у тому числі ЗУ «Про безоплатну правову допомогу».

Без прохання підозрюваного, обвинуваченого законодавцем покладено обов'язок на слідчого суддю, суд залучити захисника до провадження у випадках, коли його участь є обов'язковою. Це, зокрема, стосується кримінального провадження щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з мо­ менту набуття особою статусу підозрюваного. В інших випадках обов'язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні:

1)щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;

2)щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів ви­ ховного характеру, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;

3)щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад;

4)щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, -

змоменту встановлення цього факту;

5)щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, - з моменту вста­ новлення факту наявності в особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності;

6)щодо реабілітації померлої особи - з моменту виникнення права на реабілітацію померлої особи.

Задекларований у ст. 22 КПК принцип свободи у поданні сторонами криміналь­ ного провадження до суду своїх доказів і доведення їх переконливості реалізується під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу шляхом надання за клопотанням сторін права заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матері­ али, що мають значення для вирішення питання щодо його застосування. У будь-якому

489

Глава 18. Запобіжні заходи, затримання особи

разі питання щодо доцільності дослідження показань будь-якого свідка чи будь-яких інших матеріалів, що мають значення для вирішення питання про застосування запо­ біжного заходу, вирішується слідчим суддею, судом.

5.Досить гуманними є положення ч. 5 цієї статті, де чітко передбачено, що твер­ дження та заяви підозрюваного, обвинуваченого, які стали предметом обговорення під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу, не можуть розглядатись як докази під час доведення його винуватості у цьому ж або іншому кримінальному правопорушенні. У даному випадку відображено засаду змагальності сторін та свободи

вподанні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

6.Як вже було зазначено, коментована частина статті містить винятки із загально­ го правила, встановленого ч. 1, відповідно до якого обов'язковою умовою розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу є присутність учасників кримінального провадження - сторони обвинувачення та сторони захисту. Винятком може бути ви­ падок, коли дозволяється провести розгляд клопотання без участі підозрюваного, обвинуваченого, якого оголошено у міжнародний розшук. У такому випадку відразу після встановлення місця перебування та затримання особи проводиться його доставлення до органу досудового розслідування, який здійснює кримінальне провадження. Протягом 48 годин після цього щодо затриманої особи слідчий суддя, суд повинен розглянути питання про застосування раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або вирішити питання про зміну його на більш м'який, напри­ клад заставу.

Стаття 194

Застосування запобіжного заходу

1. Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами криміналь­ ного провадження докази обставини, які свідчать про:

1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, перед­ бачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3)недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобі­ гання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

2.Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в засто­ суванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не до­ веде наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

3.Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передба­ чені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.

4.Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не

490

Стаття 194

доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

5. Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відпо­ відний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:

1)прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4)утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

5)не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;

6)пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

7)докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

8)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з Укра­ їни і в'їзд в Україну;

9)носити електронний засіб контролю.

6. Обов'язки, передбачені частиною п'ятої цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необ­ хідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відпо­ відні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині при­ пиняє свою дію і обов'язки скасовуються.

7. До підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину, за який передбачено основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано запобіжний захід лише у вигляді застави або тримання під вартою у випадках та в порядку, передбачених цією главою.

1. Перш ніж прийняти рішення про застосування того чи іншого запобіжного за­ ходу, слідчий суддя, суд повинен дослідити обставини, які є предметом обгрунтуван­ ня сторін кримінального провадження під час внесення клопотання про обрання за­ побіжного заходу.

У першу чергу встановлюється наявність обґрунтованої підозри у вчиненні пі­ дозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. Про це можуть свідчити

491

Глава 18. Запобіжні заходи, затримання особи

оформлені належним чином протоколи слідчих (розшукових) дій, долучені до мате­ ріалів кримінального провадження предмети та документи, які є речовими доказами, висновки експертів тощо. Оскільки згідно зі ст. 177 КПК запобіжний захід застосову­ ється лише до підозрюваного чи обвинуваченого, прокурор, слідчий за згодою про­ курора до звернення з клопотанням до суду про обрання запобіжного заходу повинен повідомити особі про підозру за правилами, передбаченими гл. 22 КПК.

За умови надання та доведення прокурором доказів, які підтверджують причетність до злочину, слідчий суддя має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого при­ бувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, зокрема до слідчого та прокурора.

Обставиною, яка враховується слідчим суддею, судом під час обрання запобіжно­ го заходу, є наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, коли підозрюваний, обвинувачений намагається:

1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваче­ ного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне право­ порушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Для доведення цієї обставини прокурор повинен надати: докази, які засвідчують факти нез'явлення підозрюваного, обвинуваченого за викликом слідчого, прокурора; показання свідків щодо намагання змінити свої показання, експерта та спеціаліста про спроби переглянути результати раніше проведених ними досліджень; виявлення до­ даткових епізодів протиправної діяльності особи щодо того самого або інших кримі­ нальних правопорушень тощо.

За умови доведення прокурором зазначених обставин слідчий суддя вправі при­ йняти рішення про обрання запобіжного заходу, зазначеного у клопотанні.

Однак слід звернути увагу на таку особливість: законодавець наділяє слідчого суддю, суд можливістю застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, що пе­ редбачений у клопотанні, навіть за умови доведення зазначених обставин. Адже, окрім цих обставин, прокурор повинен ще встановити неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу і що саме запропонований захід зможе забезпечити ви­ конання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.

2.Відповідно до ч. 2 коментованої статті слідчий суддя, суд зобов'язаний поста­ новити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність обгрунтованої підозри у вчиненні підозрю­ ваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, на які вказує слідчий, прокурор, а також недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

3.При доведенні прокурором наявності всіх обставин, передбачених у ч. 1 комен­ тованої статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, а також

492

Стаття 194

зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) при­ бувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлуча­ тися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, ви­ значені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або ал­ когольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

9)носити електронний засіб контролю.

Уразі якщо прокурор доведе лише наявність обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом.

4.Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим криміналь­ ного правопорушення та наявність достатніх,, підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, але не доведе недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.

5.На підозрюваного, обвинуваченого може бути покладено також обов'язки, пе­ редбачені ч. 5 ст. 194 КПК, необхідність яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

6.Строк накладення обов'язків узгоджується із процесуальними строками засто­ сування запобіжних заходів: загальним - до двох місяців із можливістю продовження до 12 місяців (тобто в межах максимального строку досудового розслідування). Після закінчення цих строків ухвала слідчого судді, суду про застосування певного запо­ біжного заходу втрачає законну силу і у зв'язку з нею і процесуальні обмеження та обов'язки, покладені на підозрюваного, обвинуваченого через обрання стосовно нього запобіжного заходу. Будь-якого процесуального акта після завершення строку дії ухвали слідчого судді, що свідчитиме про припинення її дії, приймати не потрібно. Дані випадки стосуються стадії досудового розслідування.

Разом з тим відповідно до ст. 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасу­ вати заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. За відсутності зазначених клопотань сторін кримі­ нального провадження застосування заходів забезпечення кримінального проваджен­ ня, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

7. Частиною 7 коментованої статті визначається імперативне правило щодо об­ рання запобіжного заходу при вчиненні злочинів, за які передбачено основне пока-

493

Глава 18. Запобіжні заходи, затримання особи

рання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (до них належать переважно злочини у сфері господарської діяльності). Так, до пі­ дозрюваного, обвинуваченого у вчиненні такого злочину може бути застосовано за­ побіжний захід лише у вигляді застави або тримання під вартою у випадках та в по­ рядку, передбачених гл. 18 КПК.

Ідеться про те, що відповідно до ст. 183 КПК запобіжний захід у вигляді три­ мання під вартою до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні зло­ чину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, застосовується виключ­ но у разі якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов'язків, покладених на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання до­ кумента, що це підтверджує. Тобто у такому випадку до підозрюваного, обвинува­ ченого в будь-якому разі першочергово повинен обиратися запобіжний захід у ви­ гляді застави.

Стаття 195

Застосування електронних засобів контролю

1.Застосування електронних засобів контролю полягає у закріпленні на тілі підозрюваного, обвинуваченого пристрою, який дає змогу відслідковувати та фіксувати його місцезнаходження. Такий пристрій має бути захищений від само­ стійного знімання, пошкодження або іншого втручання в його роботу з метою ухилення від контролю та сигналізувати про спроби особи здійснити такі дії.

2.Електронні засоби контролю можуть застосовуватися:

1)слідчим на підставі ухвали слідчого судді, суду, про обрання стосовно пі­ дозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, якою на останнього покладено відповідний обов'язок;

2)працівниками органу внутрішніх справ на підставі ухвали слідчого судді, суду, якою щодо підозрюваного, обвинуваченого обрано запобіжний захід у ви­ гляді домашнього арешту.

3.Електронні засоби контролю застосовуються в порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ України.

4.Не допускається застосування електронних засобів контролю, які суттєво порушують нормальний уклад життя особи, спричиняють значні незручності у їх носінні або можуть становити небезпеку для життя та здоров'я особи, яка їх використовує.

5.Слідчий, працівник органу внутрішніх справ перед застосуванням електрон­ ного засобу контролю зобов'язаний під розпис роз'яснити підозрюваному, обви­ нуваченому правила користування пристроєм, техніку безпеки поводження з ним та наслідки його зняття або неправомірного втручання в його роботу з метою ухилення від контролю.

494

Стаття 195

6. Відмова від носіння засобу електронного контролю, умисне зняття, пошко­ дження або інше втручання в його роботу з метою ухилення від контролю, а рівно намагання вчинити зазначені дії є невиконанням обов'язків, покладених судом на підозрюваного, обвинуваченого при обранні запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі або у вигляді домашнього арешту.

1.Застосування електронних засобів контролю полягає у закріпленні на тілі пі­ дозрюваного, обвинуваченого пристрою, який за своїми технічними характеристиками та функціональними можливості дає змогу відслідковувати його місцезнаходження.

Метою застосування електронних засобів контролю є забезпечення виконання зобов'язань, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого ухвалою слідчого судді, суду, про застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, або у вигляді домашнього арешту.

2.Відповідно до ч. 2 коментованої статті електронні засоби контролю можуть за­ стосовуватися лише на підставі ухвали слідчого судді, суду: слідчим (при обранні стосовно підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, застави, якщо на останнього покладено відповідний обов'язок) та працівниками органу внутрішніх справ, якщо щодо підозрюваного, об­ винуваченого обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту).

Таким чином, уповноваженими службовими особами на безпосереднє застосування відповідно до ухвали слідчого судді електронних засобів контролю є слідчий та уповно­ важені працівники органів внутрішніх справ. Відмінністю цих суб'єктів є те, що за­ стосування електронного засобу контролю слідчим можливе не лише за умови обрання домашнього арешту, а й інших запобіжних заходів, не пов'язаних із позбавленням волі.

3.Порядок застосування електронного засобу контролю встановлює МВС. Основни­ ми вимогами до цих засобів є захищеність від самостійного знімання, пошкодження або іншого втручання в його роботу.

4.Ухвалюючи рішення про застосування електронного засобу контролю, слідчий суддя, суд повинен з'ясувати можливі негативні аспекти його використання, що сут­ тєво порушують нормальний уклад життя особи, спричиняють незручності в його носінні або можуть становити небезпеку для життя і здоров'я особи, та врахувати можливість непокладання обов'язку на підозрюваного, обвинуваченого щодо носіння електронного засобу контролю.

5.Отримавши ухвалу слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, якою на підозрюваного, обвинуваченого покладено зобов'язання носити електронні засоби контролю, слідчий, працівник органу внутріш­ ніх справ за його дорученням зобов'язаний негайно передати таку ухвалу для вико­ нання до уповноваженого підрозділу за місцем реєстрації або проживання підозрю­ ваного, обвинуваченого. Представник уповноваженого підрозділу повинен зареєстру­ вати таку ухвалу, про що письмово повідомити слідчого суддю, суд, що її виніс. На письмову вимогу уповноваженого підрозділу слідчий або співробітник оперативного підрозділу за його дорученням зобов'язаний забезпечити явку підозрюваного, обви­ нуваченого до уповноваженого підрозділу у призначений день та час.

Упризначений час слідчий або працівник органу внутрішніх справ за його до­ рученням зобов'язаний прибути до уповноваженого підрозділу, де за участю пред-

495

Глава 18. Запобіжні заходи, затримання особи

ставника органу внутрішніх справ під розпис оголошує підозрюваному, обвинуваче­ ному ухвалу слідчого судді, суду, а також про застосування електронних засобів контролю, правила користування пристроєм, техніку безпеки поводження з ним та наслідки його зняття або неправомірного втручання в його роботу з метою ухилення від контролю, що оформлюється протоколом про оголошення підозрюваному, обви­ нуваченому ухвали слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу та вручення її копії та протоколом про роз'яснення підозрюваному, обвинуваченому правил користування електронними засобами контролю. Протоколи складаються в трьох примірниках (перший залишається в слідчого, другий надається представнику уповноваженого підрозділу, який брав участь у слідчій дії, третій надається особі, щодо якої обрано застосування електронних засобів контролю). Про встановлення електронних засобів контролю уповноважений підрозділ негайно письмово повідомляє слідчого суддю або суд, що виніс ухвалу про застосування запобіжного заходу.

Працівники органу внутрішніх справ при отриманні ухвали слідчого судді, суду про обрання підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та поставленні на облік такої особи з метою здійснення контролю за її поведін­ кою застосовують електронні засоби контролю, якщо такий обов'язок було покладено на підозрюваного, обвинуваченого відповідною ухвалою, а також повідомляють про це слідчого або суд, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.

На виконання ухвали слідчого судді, суду працівник органу внутрішніх справ:

-негайно ознайомлює підозрюваного, обвинуваченого з ухвалою слідчого судді, суду та вручає йому копію ухвали про застосування стосовно нього запобіжного за­ ходу у вигляді домашнього арешту. Роз'яснює підозрюваному, обвинуваченому сут­ ність запобіжного заходу, обмеження, які визначені в ухвалі. Складає протокол оголо­ шення підозрюваному, обвинуваченому ухвали слідчого судді, суду щодо застосуван­ ня запобіжного заходу та вручення її копії;

-роз'яснює підозрюваному, обвинуваченому вимоги, які пов'язані із застосуван­ ням електронних засобів контролю, що визначені в ухвалі слідчого судді, суду. Роз'яснює йому також, що його відмова від носіння електронних засобів контролю, умисне зняття, пошкодження або інше втручання в роботу електронних засобів конт­ ролю з метою ухилення від контролю, а рівно намагання вчинити зазначені дії є не­ виконанням обов'язків, покладених на нього судом при обранні запобіжного заходу

увигляді домашнього арешту, і тягне за собою наслідки, передбачені ст. 179 КПК. Складає протокол про роз'яснення підозрюваному, обвинуваченому обов'язків, перед­ бачених ч. 5 ст. 194 КПК;

-за участю представника уповноваженого підрозділу, якому працівник органу внутрішніх справ вручає копію ухвали слідчого судді, суду, роз'яснює підозрюваному, обвинуваченому правила користування електронним засобом контролю, техніку без­ пеки поводження з ним. Складає протокол про роз'яснення підозрюваному, обвину­ ваченому правил користування електронними засобами контролю;

-може бути присутнім під час закріплення на тілі підозрюваного, обвинувачено­ го електронного браслета або персонального трекера та приведення їх у дію;

-негайно повідомляє слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про закріплення на тілі підозрюваного, обвинуваченого електронного браслета або персонального трекера;

496

Стаття 196

-співпрацює з уповноваженим підрозділом з приводу виконання підозрюваним, бвинуваченим обов'язків, покладених на нього ухвалою слідчого судді, суду;

-має право приходити до житла підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває ід домашнім арештом, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань,

пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, у тому числі використан­ ням електронних засобів контролю;

- про поведінку підозрюваного, обвинуваченого, а також порушення цією особою зобов'язань, зазначених в ухвалі, негайно інформує слідчого, прокурора та суд.

6. Невиконання цього обов'язку, яке може виражатися у відмові від носіння засобу електронного контролю, умисному знятті, пошкодженні або іншому втручанні в його роботу з метою ухилення від контролю, може зумовити настання наслідків у вигляді зміни запобіжного заходу на більш тяжкий та накладення грошового стягнення.

Стаття 196

Ухвала про застосування запобіжних заходів

1.В ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зазначає

відомості про:

1)кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазна­ ченням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідаль­ ність), у якому підозрюється, обвинувачується особа;

2)обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177

цього Кодексу;

3)обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запо­ біжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу;

4)посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини;

5)запобіжний захід, який застосовується.

2.В ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням

під вартою, зазначаються конкретні обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого,

та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на який їх покладено.

3.В ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту

зазначається точна адреса житла, яке підозрюваному, обвинуваченому забороня­ ється залишати.

4.Слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіж­ ного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закін­ чення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.

5.Копія ухвали про застосування запобіжного заходу вручається підозрюва­ ному, обвинуваченому негайно після її оголошення.

1.Постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу має свої особли­ вості стосовно змісту та відомостей, які у ній зазначаються. Загальні вимоги до цих відомостей закріплено у ч. 1 коментованої статті. Зокрема у такій ухвалі зазначають­ ся відомості про: 1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію

497

Глава 18. Запобіжні заходи, затримання особи

із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідаль­ ність), у якому підозрюється, обвинувачується особа; 2) обставини, які свідчать про існування ризиків; 3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам; 4) посилання на докази, які об­ ґрунтовують ці обставини; 5) запобіжний захід, який застосовується.

2.У випадку обрання будь-якого запобіжного заходу, окрім застосування запо­ біжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, суд обов'язково вирішує питання про покладання на підозрюваного, обвинуваченого одного або кількох обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, необхідність застосування яких була до­ ведена прокурором, та визначає, які саме з них повинні виконуватись останнім. При застосуванні запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, застави визначення цих обов'язків є необхідним. При цьому при застосуванні запо­ біжного заходу у вигляді домашнього арешту слідчим суддею, судом повинно бути вирішено питання про накладення на підозрюваного, обвинуваченого обов'язку но­ сити електронний засіб контролю.

3.Застосування домашнього арешту супроводжується зазначенням в ухвалі про обрання даного запобіжного заходу відомостей про точну адресу житла, яке заборо­ няється залишати підозрюваному, обвинуваченому.

4.Стосовно таких запобіжних заходів, як тримання під вартою та домашній арешт, законодавець, окрім закріплення загальних строків їх застосування, передбачає мож­ ливість встановлення конкретного строку їх дії. Однак цей строк не повинен переви­ щувати загальний строк - два місяці та максимально можливі строки продовження домашнього арешту і тримання під вартою - до 6 місяців та 12 місяців відповідно.

5.Одержання копії ухвали про обрання запобіжного заходу є не тільки процесу­ альним правом підозрюваного, обвинуваченого, а й обов'язком слідчого судді, суду щодо її вручення у залі судового засідання після оголошення її змісту. При цьому у випадках обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного, обвинуваченого (якщо він оголошений у міжнародний розшук) копія ухвали про застосування запо­ біжного заходу вручається йому при найпершій можливості.

Стаття 197

Строк дії ухвали про тримання під вартою, продовження строку тримання під вартою

1. Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продов­ ження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

2. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого,- з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебу­ вання особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримі­ нальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

498