КПК_комен_2012_ч.1

Стаття 227

могою колізійних правил колізії, яка виникає при тлумаченні ч. 6 ст. 223 та ч. 1 ст. 226 КПК. Оскільки ч. 1 ст. 226 є нормою спеціальною щодо ч. 6 ст. 223 КПК, застосуван­ ню підлягає саме вона.

2. Тривалість допиту неповнолітнього визначається часом, необхідним і достатнім для отримання від нього в розумному режимі відомостей, що мають значення для кримінального провадження. Але оскільки проведення допиту пов'язано із важким психологічним напруженням, діти швидко втомлюються, вони стають неуважними, статтею передбачається час проведення допиту, який не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом - понад дві години на день.

Закон не встановлює тривалості перерви. Слідчий повинен визначити її за своїм внутрішнім переконанням. Допомогу в цьому можуть йому надати законні представ­ ники, педагог, психолог чи лікар, які присутні при допиті. У будь-якому випадку слід ураховувати вік дитини, її процесуальний статус, психічне здоров'я, психологічні особливості, здатність швидко втомлюватися, уміння зосереджувати увагу тощо.

3.Неповнолітні у віці до 16 років не попереджаються про кримінальну відпові­ дальність за відмову від дачі показань і за надання неправдивих показань. Разом із тим слідчий повинен у зрозумілих виразах роз'яснити дитині, що дача правдивих по­ казань - це її громадський обов'язок, про що в протоколі допиту робиться відмітка.

4.До початку допиту законному представнику, педагогу, психологу або лікарю роз'яснюється їхній обов'язок з'явитися на виклик слідчого, бути присутніми при допиті, ставити запитання, а також право заперечувати проти запитань. Слідчий, про­ курор має право відвести поставлене запитання, але відведене запитання повинно бути занесене до протоколу (див. також ч. 2 ст. 491 КПК).

• ::

Участь законного представника, педагога, психолога або лікаря у слідчих (розшукових) діях за участю малолітньої або неповнолітньої особи

1.При проведенні слідчих (розшукових) дій за участю малолітньої або непов­ нолітньої особи забезпечується участь законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря.

2.До початку слідчої (розшукової) дії законному представнику, педагогу, пси­ хологу або лікарю роз'яснюється їхнє право за дозволом ставити уточнюючі за­ питання малолітній або неповнолітній особі.

3.У виняткових випадках, коли участь законного представника може завда­ ти шкоди інтересам малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого, слід­ чий, прокурор за клопотанням малолітнього або неповнолітнього чи з власної ініціативи має право обмежити участь законного представника у виконанні окремих слідчих (розшукових) дій або усунути його від участі у кримінальному провадженні та залучити замість нього іншого законного представника.

1.Відповідно до пп. 11, 12 ч. 1 ст. З КПК малолітня особа - це дитина до досяг­ нення нею чотирнадцяти років. Неповнолітня особа - це малолітня особа, а також дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

569

Глава 20. Слідчі (розшукові) дії

При проведенні будь-яких слідчих (розшукових) дій, передбачених КПК, за учас­ тю малолітньої або неповнолітньої особи слідчим чи прокурором забезпечується обов'язкова участь законного представника, педагога або психолога, а за необхіднос­ ті - лікаря.

Набуття неповнолітнім цивільно-правової дієздатності у повному обсязі до 18 років (у разі реєстрації шлюбу - ст. 34 ЦК, під час роботи за трудовим договором, зайняття підприємницькою діяльністю, у разі запису матір'ю або батьком дитини - ст. 35 ЦК) не є підставою для відмови у виклику до участі у слідчій дії вказаних у ч. 1 ст. 227 осіб.

Як законні представники до участі в допиті можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності - опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім'ї, а також представники органів опіки і піклування, уста­ нов і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній.

Процесуальний порядок залучення законного представника до участі у криміналь­ ному провадженні передбачений ст. 44 КПК.

Стосовно малолітніх поняття «педагог» включає також і вихователів дитячих до­ шкільних установ.

Кримінальний процесуальний закон чітко не регламентує права та обов'язки педаго­ га або психолога. Уявляється, що вони виступають у такому випадку як спеціалісти. Пе­ дагог повинен займатися вихованням і навчанням малолітніх або неповнолітніх такого ж віку, що і дитина, яка бере участь у слідчій дії. Психолог має бути фахівцем у галузі дитячої та юнацької психології. Завдання педагога та'психолога допомогти слідчому встановити психологічний контакт із неповнолітнім, виробити правильну тактику про­ ведення слідчої дії, сформулювати, якщо це необхідно, запитання з урахуванням дитячої психіки. Для цього педагог або психолог може бути ознайомлений із деякими обставина­ ми кримінального провадження, даними про особу неповнолітнього, про його ставлення до підозрюваного, потерпілого, про подію кримінального правопорушення тощо.

Педагог може бути викликаний через адміністрацію школи або дитячої дошкільної установи у порядку, передбаченому гл. 11 КПК.

Під необхідними випадками, які потребують участі лікаря при проведенні слідчої (розшукової) дії за участю малолітньої або неповнолітньої особи, слід розуміти ви­ падки, коли є дані про розумову відсталість дитини, психічне захворювання, хворо­ бливий стан тощо.

2.До початку слідчої (розшукової) дії законному представнику, педагогу, психологу або лікарю, окрім їх прав та обов'язків, передбачених статтями 44,71 КПК, роз'яснюється їхнє право за дозволом слідчого чи прокурора ставити уточнюючі запитання малолітній або неповнолітній особі. Також слідчий (прокурор) повинен роз'яснити, що уточнюючі запитання ставляться з метою доповнення відповідей, надання їм точності, виправлен­ ня помилок, перевірки сказаного, тощо. Постановка навідних запитань (які наводять на потрібну відповідь, допомагають зрозуміти бажану відповідь) не допускається.

3.Батьки та інші законні представники, як правило, мають авторитет і довіру не­ повнолітнього, можуть сприяти встановленню контакту з дитиною, а також захисту його прав і законних інтересів. Разом із тим у виняткових випадках, коли участь за­ конного представника може завдати шкоди інтересам малолітнього або неповноліт-

570

Стаття 228

нього свідка, потерпілого, слідчий, прокурор за клопотанням малолітнього або не­ повнолітнього чи з власної ініціативи має право обмежити участь законного пред­ ставника у виконанні окремих слідчих (розшукових) дій або усунути його від участі у кримінальному провадженні взагалі та залучити замість нього іншого законного представника. До таких, зокрема, можна віднести випадки, коли є підстави вважати, що законні представники заінтересовані в неправдивих показаннях неповнолітнього, справляють на нього негативний вплив чи їх інтереси суперечать інтересам особи, яку вони представляють, тощо.

Закон не передбачає фіксування рішення слідчого чи прокурора про обмеження участі законного представника у виконанні окремих слідчих (розшукових) дій або усунення його від участі у кримінальному провадженні. Утім, оскільки таке рішення безпосередньо стосується прав і законних інтересів неповнолітнього та його законно­ го представника, таке рішення повинно бути зафіксовано в постанові з обов'язковим мотивуванням його прийняття. Така постанова має бути складена з додержанням ви­ мог ч. 5 ст. 110 КПК та є обов'язковою для виконання.

С і а м я 228

Пред'явлення особи для впізнання

1.Перед тим, як пред'явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю осо­ бу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прик­ мети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у про­ токолі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. За­ бороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.

2.Особа, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом

зіншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред'явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред'являються.

3.Особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу, яку вона має впізнати, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.

4.3метою забезпечення безпеки особи, яка впізнає, впізнання може проводи­ тися в умовах, коли особа, яку пред'являють для впізнання, не бачить і не чує особи, яка впізнає, тобто поза її візуальним та аудіоспостереженням. Про умови проведення такого впізнання та його результати зазначається в протоколі. Про результати впізнання повідомляється особа, яка пред'являлася для впізнання.

5.При пред'явленні особи для впізнання особі, щодо якої згідно з цим Кодек­ сом вжито заходів безпеки, відомості про особу, взяту під захист, до протоколу не вносяться і зберігаються окремо.

6.За необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї

571

Глава 20. Слідчі (розшукові) дії

статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виклю­ чає можливість у подальшому пред'явленні особи для впізнання.

7. Фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фото­ знімки, що пред'являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зобра­ ження. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

Матеріали відеозапису з зображенням особи, яка підлягає впізнанню, можуть бути пред'явлені лише за умови зображення на них не менше чотирьох осіб, які повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішнос­ ті та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

8.При пред'явленні особи для впізнання можуть бути залучені спеціалісти для фіксування впізнання технічними засобами, психологи, педагоги та інші спеціалісти.

9.За правилами цієї статті може здійснюватися пред'явлення особи для впіз­ нання за голосом або ходою, при цьому впізнання за голосом повинно здійсню­ ватися поза візуальним контактом між особою, що впізнає, та особами, які пред'явлені для впізнання.

1.Пред'явлення для впізнання - це самостійна слідча дія, яка полягає в пред'явленні свідку, потерпілому, підозрюваному в передбаченому законом порядку певного об'єкта, для того щоб вони могли встановити його тотожність або відмінність з тим об'єктом, який спостерігали раніше, зберегли в пам'яті і про який давали показання (статті 228-231 КПК).

Залежно від об'єкта розрізняють пред'явлення для впізнання осіб (ст. 228 КПК), речей (ст. 229 КПК), а також трупа (ст. 230 КПК).

Пред'явлення для впізнання проводиться без винесення про це спеціальної по­ станови. У процесі провадження цієї слідчої дії особа, якій пред'являється об'єкт для впізнання, називається впізнаючий. Впізнаючими можуть бути свідки, потерпілі, пі­ дозрювані. Пред'явлення особи для впізнання як слідчу дію необхідно відрізняти від пред'явлення осіб, здійснюваного при провадженні інших слідчих дій, наприклад пред'явлення фотографії в ході допиту (узнавання).

Обов'язковою умовою проведення цієї слідчої дії є попереднє опитування слідчим, прокурором впізнаючого про обставини, за яких той бачив особу, що підлягає впіз­ нанню, про її зовнішній вигляд, прикмети, особливості тощо. З'ясувавши обставини, при яких впізнаючий спостерігав особу, що підлягає впізнанню, необхідно встанови­ ти об'єктивні і суб'єктивні чинники, що впливають на повноту і правильність сприй­ няття: у якому стані був допитуваний перед початком і після події, у процесі спосте­ реження; якими були спрямованість уваги, тривалість сприйняття; чи немає у впізна­ ючого дефектів слуху, зору, чи добре він запам'ятовує обличчя людей; чому впізнаю­ чий запам'ятав саме ці ознаки особи, що підлягає впізнанню.

За результатами опитування складається протокол із дотриманням вимог статей 104, 231 КПК. У коментованій статті чітко не вказано, що перед безпосереднім пред'явленням особи для впізнання проводиться допит, мова йде про «попереднє

572

Стаття 228

з'ясування» та «опитування». Утім уявляється, що відомості, які надаються в ході опи­ тування, є таким процесуальним джерелом доказів, як показання, що надаються, як це зазначено в ч. 1 ст. 95 КПК, під час допиту. Саме тому попередньо з'ясування обставин перед пред'явленням для впізнання повинно відбуватися за правилами допиту (ст. 224 КПК) з обов'язковим роз'ясненням учасникам слідчої дії їх процесуальних прав, обов'язків та можливої відповідальності свідків та потерпілих за дачу завідомо неправ­ дивих показань, а свідків ще й за відмову давати показання. Саме такий порядок уявля­ ється більш прийнятним, оскільки під час опитування можуть бути надані неправдиві відомості, за дачу яких особа не буде нести жодної відповідальності.

Якщо в процесі з'ясування обставин свідок, потерпілий, підозрюваний у своїх показаннях указують на наявність в особи, яку впізнають, будь-якої чітко вираженої або такої, що рідко зустрічається, неповторної ознаки (відсутність ноги, руки, ока, наявність татуювання, родимої плями, шраму характерної конфігурації і т. ін.), пред'явлення для впізнання у такому разі є необов'язковим. Наявність у особи таких особливих, неповторних ознак і ототожнення цієї особи можна здійснити шляхом проведення її допиту або освідування.

Пред'явлення особи для впізнання можливе і тоді, коли одна з осіб, що беруть участь у кримінальному провадженні, заявляє про особисте знайомство з іншою, а остання це заперечує. У таких випадках у протоколі допиту впізнаючого, що заявив про особисте знайомство, необхідно також відобразити основні ознаки зовнішності, прикмети особи, яку він може впізнати.

Якщо особа, що впізнає, заявляє, що не пам'ятає ніяких зовнішніх ознак, за якими вона могла би впізнати певну особу, або не може назвати прикмети, за якими впізнає іншу особу, необхідно з'ясувати причину цього. Можливо, допитуваний має хорошу зорову пам'ять, але йому важко описати зовнішність особи. Для людини, що не має таких навичок, опис зовнішності іншої особи - завдання психологічно більш важке, ніж саме візуальне впізнання. У цій ситуації, можливо, доцільно відкласти слідчу дію, перенісши її проведення на пізніший час. Відпочивши, нервові клітини відновлять свою нормальну роботу, порушену в результаті стресу, перенапруження, і тимчасово забуте може бути відтворене знов (така властивість пам'яті у психології називається ремінісценцією).

Якщо впізнаючий заявляє, що не може назвати прикмети, за якими впізнає іншу особу, але впевнений, що може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі обов'язково слід зазначити ці ознаки.

При проведенні пред'явлення для впізнання слід ураховувати правильність ви­ бору моменту проведення цієї слідчої дії. Загальновідомо, що впізнаючий із часом забуває образ раніше сприйнятої особи або об'єкта, що є процесом, який цілком мож­ на пояснити з погляду психології. Таким чином, зволікання з провадженням указаної слідчої дії містить небезпеку того, що після певного часу особа, що раніше сприйма­ лася, або об'єкт можуть узагалі бути невпізнані, або впізнаючий не зможе аргументу­ вати свій висновок про впізнання, або забування призведе до заміни того, що запам'яталося чимось схожим із ним, що спричинить помилкове впізнавання, поста­ вить під сумнів доказове значення слідчої дії. Якщо ж особа, яка впізнає, категорично заявляє, що не пам'ятає особу або річ, які передбачається пред'явити для впізнання,

573

Глава 20. Слідчі (розшукові) дії

необхідності у провадженні такої слідчої дії немає. Тому питання про пред'явлення до впізнання у вищеописаних ситуаціях повинне вирішуватися у кожному окремому випадку з огляду на особливості обставини кримінального провадження, впізнаючого і внутрішнє переконання слідчого чи прокурора.

При пред'явленні для впізнання участь понятих є обов'язковою. Слідчий, про­ курор зобов'язані запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих). Ви­ нятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення цієї слідчої дії. Але і в цьому випадку поняті можуть бути запрошені, якщо слідчий, про­ курор вважатиме це за доцільне (ч. 7 ст. 223 КПК).

Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання. Тому слідчий чи прокурор зобов'язані вжити заходів, що виключають зустріч цих осіб і будь-які способи впливу на впізнаючого. Така вимога закону пояснюється врахуванням властивостей людської психіки, оскільки краще запам'ятовується і відтворюється той образ людини, що сприйнятий пізніше. Отже, необхідно, щоб між сприйняттям впізнаючим особи, яка пред'являється для впізнан­ ня, під час вчинення злочину чи при інших обставинах та моментом пред'явлення для впізнання не було опосередкованої ланки, тобто вони не повинні більше зустрічатися. Цим же пояснюється заборона на проведення пред'явлення особи для впізнання піс­ ля впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису, що міститься у ч. 6 цієї стат­ ті. Неприпустимо також проводити повторне пред'явлення особи для впізнання тим самим впізнаючим та за тими самими ознаками.

Забороняється також надавати особі, що впізнає, будь-які відомості про прикмети особи, яка підлягає впізнанню. Інакше можна ставити питання про недотримання ви­ мог закону при проведенні слідчої дії та визнання її результатів недопустимими.

Недоцільно пред'являти для впізнання одну особу іншій, якщо: а) жодна з них не заперечує факту знайомства; б) у особи, що впізнає, є фізичні або психічні недоліки, що беруть під сумнів можливість впізнання; в) особа, що впізнає, раніше брала участь у слідчих діях, у ході яких уже бачила особу, що пред'являється для впізнання. Недо­ цільно також пред'являти особу для впізнання, якщо суттєво змінилася її зовнішність. У цьому випадку можна пред'явити особу для впізнання за фотознімком чи відеозаписом.

2. Починаючи проведення слідчої дії, особа, яка її проводить, повинна роз'яснити права й обов'язки особам, які беруть у ній участь, а також процесуальний порядок її проведення.

Особа, що підлягає впізнанню, пред'являється впізнаючому разом з іншими осо­ бами в кількості не менше трьох. Понятий не може бути одночасно особою, що пред'являється для впізнання. Особи, серед яких пред'являється той, що підлягає впізнанню, повинні бути однієї статі і по можливості схожі з ним за зовнішністю (вік, зріст, вага, статура, форма і колір обличчя, довжина і колір волосся, колір очей) і одя­ гом. Така вимога закону спрямована на те, щоб виключити помилки при впізнанні. Наявність в особи, що підлягає впізнанню, ознак, що різко відрізняють її від решти осіб, серед яких вона пред'являється (це можуть бути, наприклад, наручники на пі­ дозрюваному, його неохайний зовнішній вигляд: неголеність, нечесане волосся, пом'ятий одяг, відсутність ременя на брюках і шнурків на взутті, наявність особливої

574

Стаття 228

прикмети), мимовільно привертає увагу впізнаючого, наштовхує його на думку, що саме ця особа є тим, кого потрібно впізнати. Слід ураховувати расову і національну приналежність особи. Неприпустимо пред'явлення для впізнання осіб різних націо­ нальностей, коли явно виявляються національні особливості зовнішності.

Виконуючи вимоги процесуального закону, необхідно у відсутності впізнаючого запропонувати особі, що пред'являється для впізнання, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, що пред'являються для впізнання. Цей прийом спрямований на посилен­ ня гарантій прав того, хто підлягає впізнанню.

У законі не вирішене питання про процесуальне становище осіб, що пред'являються для впізнання. Запрошувані для участі у провадженні цієї слідчої дії громадяни, як правило, охоче йдуть назустріч проханню слідчого чи прокурора, але разом із тим вони можуть і відмовитися. Таким чином, для участі у провадженні слідчої дії як осо­ би, що пред'являється для впізнання, потрібна особиста згода такої особи. Громадянин повинен бути ознайомлений із процедурою пред'явлення для впізнання, щоб сприяти успішному проведенню цієї слідчої дії відповідно до закону. Особа, що провадить впізнання, має право попередити осіб, що беруть участь у проведенні слідчої дії, про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування, що стали їм відомі, та про кримінальну відповідальність за це, установлену законом (ст. 222 КПК).

3. Після того, як особа, яка підлягає впізнанню, займе місце серед осіб, що пред'являються, запрошується впізнаючий і йому після роз'яснення суті слідчої дії, що проводиться, пропонується уважно оглянути громадян, які пред'являються для впізнання, і вказати особу, яку він впізнає. Підганяти впізнаючого не можна. На його прохання з дозволу слідчого чи прокурора всі особи, що пред'являються для впізнан­ ня, або ті, на кого вкаже впізнаючий, можуть змінити своє положення: встати, пройти деяку відстань, зробити певні рухи, жести, сказати фрази. У такому випадку непри­ пустимими є прийоми, що скеровують увагу впізнаючого на особу, яка підлягає впіз­ нанню, що містять підказку і програмують результат впізнання.

Результатом пред'явлення для впізнання може бути ототожнення (впізнання кон­ кретної особи), установлення схожості, невпізнання.

Якщо впізнаючий впізнав кого-небудь із пред'явлених осіб, то на прохання проку­ рора або слідчого він указує рукою на цю людину, щоб всім присутнім було зрозуміло, про кого саме йде мова. Потім необхідно запропонувати впізнаючому назвати прикме­ ти, за якими він впізнав указаного ним громадянина, з'ясувати, чи не бачить він якихнебудь змін у зовнішньому вигляді особи, що впізнана, якщо такі спостерігаються, та в чому вони конкретно виражені. Слід також уточнити, скільки разів раніше і за яких обставин бачив впізнаючий цю особу, навести короткі відомості про характер злочину і про конкретні дії особи, що впізнана. Впізнаючий не повинен повторювати свої ко­ лишні показання у повному обсязі, оскільки все вже зафіксовано в протоколі.

При заяві впізнаючого про те, що він нікого з пред'явлених осіб не впізнав, необ­ хідно з'ясувати, на чому заснований висновок впізнаючого: або він не пам'ятає образ людини, що раніше спостерігалася ним, або добре пам'ятає його й абсолютно пере­ конаний, що серед пред'явлених осіб немає того, якого він бачив раніше.

Якщо при провадженні слідчої дії впізнаючий укаже як на особу, ним впізнану, на кого-небудь із громадян, серед яких знаходиться той, що підлягає впізнанню, або на

575

Глава 20. Слідчі (розшукові) дії

понятого, слідчий повинен вислухати всі доводи впізнаючого і зазначити цей фаиі

упротоколі.

Услідчій практиці може виникнути необхідність пред'явлення декількох осіб одному впізнаючому. У таких випадках провадиться пред'явлення для впізнання кожної особи окремо.

4. Закон установлює ряд заходів, спрямованих на забезпечення безпеки особи впізнаючого. З цією метою впізнання може проводитися за умов, коли особа, яку пред'являють для впізнання, не бачить і не чує особи, яка впізнає, тобто поза її візу­ альним та аудіоспостереженням.

Підстави для провадження такого виду пізнання повинні тлумачитися особою, що провадить дану слідчу дію, поширювально. Тобто таке впізнання може бути проведе­ не не лише для забезпечення фізичної безпеки впізнаючого, але і з метою попере­ дження можливих процесуальних порушень із боку особи, яку впізнають. Слід ура­ ховувати цілий ряд чинників. Наприклад, особисті якості впізнаючого суб'єкта (стан здоров'я, стать, вік, залежність від підозрюваного тощо), особисті якості особи, що пред'являється для впізнання (схильність до застосування насильства, минулі суди­ мості, наявність злочинного оточення і невиявлених співучасників, вчинення проти­ правної дії по попередніх справах, обізнаність про хід розслідування), обставини, пов'язані із самим кримінальним провадженням (тяжкість злочину, спосіб його вчи­ нення тощо).

У ході проведення впізнання поза візуальним та аудіоспостереженням також мають бути дотримані вимоги частин 1-3 статті, що коментується. Для об'єктивного і за­ конного провадження слідчої дії в такому порядку необхідна участь не менше 4 по­ нятих,, оскільки впізнаючий і той, кого впізнають, перебувають поза візуальним та аудіоконтактом, у різних приміщеннях.

Практикою розроблені декілька способів пред'явлення для впізнання поза візу­ альним та аудіоспостереженням. Суб'єкту може бути запропоновано спостерігати осіб, що пред'являються, через ширму або із затемненої частини приміщення, де прово­ диться впізнання, із суміжної кімнати при відкритих дверях, а також у спеціально обладнаному приміщенні, поділеному надвоє перегородкою із спеціального скла.

При проведенні цієї слідчої дії у приміщенні, де перебуває особа, взята під захист, обов'язковою є присутність осіб, які здійснюють заходи безпеки, про що зазначаєть­ ся у протоколі.

Про умови проведення такого впізнання та його результати зазначається у про­ токолі. Про результати впізнання повідомляється особа, яка пред'являлася для впіз­ нання.

5.При пред'явленні особи для впізнання особі, щодо якої згідно з КПК та ЗУ «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23.12.1993 р. вжито заходів безпеки, відомості про особу, взяту під захист, до прото­ колу пред'явлення для впізнання не вносяться і зберігаються окремо.

6.Якщо саму особу пред'явити для впізнання неможливо, закон допускає впізнан­ ня її за фотознімками або матеріалами відеозапису. Таке впізнання можна провести, якщо особа, що підлягає впізнанню, померла, місцезнаходження її невідоме, пере­ буває у розшуку, тривалому відрядженні або відмовляється взяти участь у впізнанні.

576

Стаття 228

Впізнання за фотографією або відеозаписом провадиться в тому ж процесуаль­ ному порядку, що і впізнання особи, передбачене частинами 1-2 цієї статті, але з деякими особливостями. У матеріалах кримінального провадження має бути вка­ зано, де і за яких обставин були знайдені фотографії чи відеозапис, які необхідно пред'явити.

7. Фотографії кількістю не менше чотирьох (фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, та інші фотознімки, яких має бути не менше трьох), однакові за форматом, наклеюються на бланк протоколу пред'явлення для впізнання або на чистий аркуш паперу, нумеруються, скріпляються печаткою і у такому вигляді пред'являються впіз­ наючому в присутності не менше двох понятих. Черговість розміщення знімків узго­ джується із понятими. У протоколі вказуються прізвища, імена, по батькові осіб, чиї фотографії представлені для впізнання. Вимоги закону щодо процесуального порядку пред'явлення для впізнання за зовнішніми ознаками особи виконуються і при впіз­ нанні за фотографією. Тобто особи на інших фотознімках мають бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

У тому випадку, якщо об'єкт впізнання (особа) відбито на кіноабо відеоплівці, матеріали відеозапису можуть бути пред'явлені лише за умови зображення на них не менше чотирьох осіб, які повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відміннос­ тей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню. Інакше необхідний монтаж із фрагментів, що забезпечують додаткові кадри з участю інших осіб, разом з якими буде пред'явлена особа для впізнання. Такий відеозапис долучається до ма­ теріалів кримінальної справи.

8. При пред'явленні особи для впізнання слідчий чи прокурор можуть залучити для участі у слідчій дії спеціалістів для фіксування впізнання технічними засобами та інших спеціалістів. Якщо у слідчій дії бере участь неповнолітній, то обов'язково запрошуються його законний представник, педагог, психолог або у разі необхіднос­ ті - лікар.

Психолог може залучатися до участі у слідчій дії не тільки у випадках, коли в ній бере участь неповнолітній. Він може надати психологічну допомогу потерпілому чи свідку, які знаходяться у стані сильного душевного хвилювання після вчиненого зло­ чину, спостерігання відповідної події тощо.

Процесуальний порядок залучення вказаних осіб передбачений статтями 44, 71,491 КПК.

9. Пред'явлення для впізнання може бути проведене за динамічними (функціо­ нальними) ознаками: особливостями голосу, мови (у тому числі і за фонограмою), ходи. Таке впізнання проводиться за правилами коментованої статті. Особливостями є те, що впізнання за голосом повинно здійснюватися поза візуальним контактом між особою, що впізнає, та особами, які пред'явлені для впізнання. Для об'єктивного і за­ конного провадження слідчої дії в такому порядку необхідна участь не менше чотирьох понятих, оскільки впізнаючий і той, кого впізнають, повинні перебувати поза візуаль­ ним контактом, але у присутності понятих.

577

Глава 20. Слідчі (розшукові) дії

Стаття 229

Пред'явлення речей для впізнання

1.Перед тим, як пред'явити для впізнання річ, слідчий, прокурор або захисник спочатку запитує в особи, яка впізнає, чи може вона впізнати цю річ, опитує про озна­ ки цієї речі і обставини, за яких вона цю річ бачила, про що складається протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати ознаки, за якими впвнає річ, проте може впізнати її за сукупністю ознак, особа, яка проводить процесуальну дію, зазначає це

упротоколі Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, річ, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про її прикмети.

2.Річ, що підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, в числі інших однорідних речей одного виду, якості і без різких відмінностей у зовнішньому вигляді, у кількості не менше трьох. Особі, яка впізнає, пропонується вказати на річ, яку вона впізнає, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.

3.Якщо інших однорідних речей не існує, особі, яка впізнає, пропонується поясни­ ти, за якими ознаками вона впізнала річ, яка їй пред'являється в одному екземплярі.

1.Усвідомлюючи зміст статті, уявляється доцільним звернутися до загальноприй­ нятого в цивільному законодавстві поняття речі. Відповідно до ЦК річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179).

Таким чином, для впізнання можуть пред'являтися рухомі речі, які легко перемі­ щувати в просторі і що можуть бути доставлені до місця проведення досудового роз­ слідування (картини, автомобілі, знаряддя злочину, частини предметів тощо), і не­ рухомі (земельні ділянки та все, що розташовано на них і міцно з ними пов'язано, жилі будинки, насадження, підприємства, майнові комплекси, повітряні і морські судна внутрішнього плавання тощо).

Тварини є особливим об'єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, установлених законом (ст. 180 ЦК), отже, пред'явлення для впізнання тварин здійснюється також за правилами цієї статті.

Процесуальний порядок пред'явлення речей для впізнання схожий із процесуаль­ ним порядком пред'явлення для впізнання осіб.

Особа, якій пред'являється річ для впізнання, називається впізнаючий (або той, хто впізнає). Впізнаючими можуть бути свідки, потерпілі, підозрювані.

Пред'явлення для впізнання речі проводиться без винесення про це спеціальної постанови. Пред'явлення речі для впізнання як слідчу дію необхідно відрізняти від пред'явлення матеріальних об'єктів, які є речовими доказами, під час проведення інших слідчих дій, наприклад пред'явлення знаряддя вчиненого злочину підозрюва­ ному в ході допиту.

Обов'язковою умовою проведення цієї слідчої дії є попереднє опитування слідчим, прокурором або захисником впізнаючого про те, чи може особа впізнати річ, та про ознаки цієї речі й обставини, за яких вона цю річ бачила. За результатами опитування складається протокол з дотриманням вимог статей 104, 231 КПК.

Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, річ, що повинна бути пред'явлена для впізнання. Така вимога закону пояснюється врахуванням властивос-

578