КПК_комен_2012_ч.1

Стаття 273

2.За змістом ч. 2 коментованої статті виконання спеціального завдання як неглас­ на слідча (розшукова) дія здійснюється на підставі постанови слідчого, погодженої

зкерівником органу досудового розслідування або постанови прокурора із збережен­ ням у таємниці достовірних відомостей про особу.

Слідчий або прокурор, отримавши відомості про підготовлюваний, вчинюваний або вчинений членами організованого злочинного угруповання тяжкий чи особливо тяжкий злочин з урахуванням наявного часу визначає можливості уведення під леген­ дою прикриття в конкретну організовану групу чи злочинну організацію штатного або нештатного негласного співробітника, особи, що на конфіденційній основі спів­ робітничає з уповноваженими органами. На цьому етапі здійснюється відпрацювання спеціального завдання особі, що виступатиме виконавцем цієї негласної слідчої (розшукової) дії.

3.Згідно з положеннями ч. З цієї статті, постанова складається з дотриманням вимог ст. 251 КПК. З урахуванням специфіки проваджуваної негласної слідчої (розшукової) дії ця постанова повинна містити обгрунтування меж спеціального завдання та використання спеціальних несправжніх (імітаційних) засобів.

Винесенню постанови про виконання спеціального завдання особами, які не є працівниками правоохоронного органу, може передувати укладення угоди про кон­ фіденційне співробітництво між такою особою і уповноваженим органом і відповідне нерозголошення даних. У цій угоді мають бути перелічені права й обов'язки цієї осо­ би і, зокрема, роз'яснення того, у якому випадку і за вчинення яких діянь ця особа підлягає кримінальній відповідальності.

4.Відповідно до ч. 4 коментованої статті виконання спеціального завдання не може перевищувати шести місяців, а в разі необхідності - строк його виконання продовжу­ ється слідчим за погодженням з керівником органу досудового розслідування або прокурором на строк, який не перевищує строку досудового розслідування.

•-У у У • 'у -

Стаття 273

Засоби, що використовуються під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій

1.За рішенням керівника органу досудового розслідування, прокурора під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути використані заздалегідь ідентифіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби. З цією метою допускається виготовлення та використання спеціально виготовлених речей і документів, створення та використання спеціально утворених підпри­ ємств, установ, організацій. Використання заздалегідь ідентифікованих або не­ справжніх (імітаційних) засобів з іншою метою забороняється.

2.Виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів для проведен­ ня конкретних негласних слідчих дій оформлюється відповідним протоколом.

3.У разі необхідності розкриття до завершення досудового розслідування справжніх відомостей щодо спеціально утворених суб'єктів господарювання або щодо особи, яка діє без розкриття достовірних відомостей про неї, про це повідом­ ляється орган, співробітником якого є особа, яка таким способом здійснює

689

Глава 21. Негласні слідчі (розшукові) дії

негласні слідчі (розшукові) дії, та керівник органу досудового розслідування, прокурор, який прийняв рішення про використання таких засобів під час про­ ведення негласних слідчих (розшукових) дій. Рішення про розкриття справжніх відомостей про зазначену особу, обставини виготовлення речей чи документів або спеціального утворення підприємства, установи, організації приймається керівником органу досудового розслідування, прокурором. У разі необхідності щодо особи, відомості про яку підлягають розкриттю, вживаються заходи забез­ печення безпеки, передбачені законом.

4. Несправжні (імітаційні) засоби, застосовані під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії, використовуються у процесі доказування у вигляді первинних засобів чи знарядь вчинення злочину, крім випадків, якщо суд встановить порушення вимог цього Кодексу під час проведення відповідної негласної слідчої (розшукової) дії.

1. Ідентифіковані (помічені) засоби - це об'єкти матеріального світу (речі, пред­ мети, документи), на які при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій зазда­ легідь було нанесено спеціальну позначку, завдяки якій їх можна відрізняти від подібних.

Несправжні (імітаційні) засоби - це спеціально виготовлені речі і документи, що повністю або частково мають ознаки та властивості матеріальних об'єктів, які вони заміщують; спеціально утворені підприємства, установи, організації, що використо­ вуються з метою проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

До несправжніх (імітаційних) засобів можна віднести: спеціально виготовлені речі; спеціально виготовлені документи; спеціально утворені підприємства, установи, організації.

Згідно з ч. 1 коментованої статті використання заздалегідь ідентифікованих або несправжніх (імітаційних) засобів з іншою метою забороняється.

Уразі виникнення необхідності вирішення завдань кримінального провадження,

зметою забезпечення проведення негласних слідчих (розшукових) дій, органами до­ судового розслідування можуть виготовлятися та використовуватися спеціальні речі і документи, для зашифровки особи та відомчої приналежності слідчих та оперативних працівників, осіб, які співпрацюють з ними на конфіденційній основі, імітування зна­ рядь або предметів вчинення злочину. З метою конспірації організації та проведення негласних слідчих (розшукових) дій органи досудового розслідування можуть викорис­ товувати реєстраційні, товарні та інші відмітні знаки, бланки документів та формалізо­ вані зразки відомостей, обліків, звітності підприємств, організацій, установ, а також здійснювати інші дії щодо конспірації своєї діяльності, особового складу, майна. Окрім виготовлення спеціальних речей і документів, з метою розслідування тяжких та особ­ ливо тяжких злочинів також можуть створюватись та використовуватись імітаційні підприємства, установи, організації. Порядок створення, діяльності, фінансового та матеріального забезпечення підприємства регламентується чинним законодавством України, а також спеціальними нормативними актами уповноважених органів. Такі під­ приємства мають свій бюджет, здійснюють всі ділові операції, що необхідні для під­ тримання «легенди», та функціонують під контролем органу досудового розслідування.

2.Виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів для проведення конкретних негласних слідчих (розшукових) дій оформлюється відповідним протоко-

690

Стаття 273

лом, що складається із дотриманням вимог статей 104, 106, 252 КПК. Факт переда­ вання особі заздалегідь ідентифікованих (помічених) або несправжніх (імітаційних) засобів для використання їх під час проведення конкретної негласної слідчої дії по­ винен підтверджуватися документально.

3.У разі необхідності розкриття до завершення досудового розслідування справжніх відомостей щодо спеціально утворених суб'єктів господарювання або щодо особи, яка діє без розкриття достовірних відомостей про неї, про це повідом­ ляється орган, співробітником якого є особа, яка таким способом здійснює не­ гласні слідчі (розшукові) дії, та керівник органу досудового розслідування, про­ курор, який прийняв рішення про використання таких засобів під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Рішення про розкриття справжніх відомостей про вказану особу, обставини виготовлення речей чи документів або спеціального утворення підприємства, установи, організації приймається керівником органу досудового розслідування, прокурором. У разі необхідності щодо особи, відомос­ ті про яку підлягають розкриттю, вживаються заходи забезпечення безпеки, перед­ бачені ЗУ «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».

4.Несправжні (імітаційні) засоби, застосовані під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії, можуть використовуватися у процесі доказування як пер­ винних засобів чи знарядь вчинення злочину, крім випадків, коли суд встановить порушення вимог КПК під час проведення відповідної негласної слідчої (розшуко­ вої) дії. Несправжні (імітаційні) засоби представляються на розгляд суду як первин­ ні знаряддя чи засоби вчинення злочину. Окрім того, суду повинні бути представле­ ні матеріали, що посвідчують законність використання цих засобів. Такими матері­ алами можуть бути протоколи про виготовлення, утворення імітаційних засобів. Особи, які брали участь у проведенні негласної слідчої (розшукової) дії та викорис­ товували в ході її провадження імітаційні засоби, можуть бути допитані як свідки щодо підстав їх використання, дотримання законності в ході їх застосування для отримання відомостей, що можуть бути основою для формування доказів у кримі­ нальному провадженні.

Якщо суд встановить порушення чи недотримання вимог законодавства у про­ цесі виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів або невідповідного їх застосування в ході негласної слідчої дії, зазначені засоби за рішенням суду не можуть бути використані як докази.

Збереження засобів, що використовувалися під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, забезпечується прокурором та здійснюється в порядку, передбаче­ ному ст. 100 КПК та спільним наказом Генеральної прокуратури України, Державної податкової адміністрації України, ВСУ, МВС, СБУ, Державної судової адміністрації України «Про затвердження та введення в дію Інструкції про порядок вилучення, об­ ліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду» від 27 серпня 2010 р. №51/401/649/471/23/125.

691

Глава 21. Негласні слідчі (розшукові) дії

Стаття 274

Негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження

1.Негласне отримання зразків для порівняльного дослідження може бут здійснене лише у випадку, якщо їх отримання відповідно до статті 245 цього Кодексу неможливе без завдання значної шкоди для кримінального провадження.

2.Негласне отримання зразків здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, постановленої за клопотанням прокурора, або за клопотанням слідчого, погодже­ ного з прокурором, у порядку, передбаченому статтями 246,248,249 цього Кодексу.

3.У клопотанні слідчого, прокурора про надання дозволу на негласне отриман­ ня зразків, необхідних для порівняльного дослідження, та в ухвалі слідчого судді додатково зазначаються відомості про конкретні зразки, які планується отримати.

4.Повторне отримання зразків здійснюється відкрито згідно з правилами цього Кодексу, якщо втрачається необхідність зберігати таємницю щодо факту дослідження попередніх зразків, отриманих негласно.

1.Негласне отримання зразків для порівняльного дослідження є негласною слідчою (розшуковою) дією, яка полягає у виявленні, вилученні, фіксації (консервації) мате­ ріальних носіїв юридично значимої інформації як об'єктів подальшого порівняльно­ го дослідження з метою вирішення конкретних завдань досудового розслідування.

Відповідно до ч. 1 коментованої статті негласне отримання зразків для порівняль­ ного дослідження може бути проведене лише у випадку, якщо їх отримання у поряд­ ку, визначеному ст. 245 КПК, може завдати значну шкоду інтересам досудового роз­ слідування. За змістом цієї норми закону збір зразків для порівняльного дослідження може відбуватися тоді, коли проведення експертизи з міркувань забезпечення конспі­ ративності ведення досудового розслідування на цьому етапі його ведення недоціль­ но, оскільки може негативно вплинути на його хід.

Сутність дій із негласного отримання зразків для порівняльного дослідження по­ лягає у виявленні та фіксації необхідних зразків співробітниками уповноважених органів, достатніх для проведення порівняльного дослідження та отримання висновку спеціаліста. Це може бути вилучення відповідних об'єктів матеріального світу, знят­ тя копій документів, їх фотографування, проведення дактилоскопіювання, відокрем­ лення частини предмета тощо.

Зразками для порівняльного дослідження можуть бути матеріальні об'єкти, нада­ ні спеціалісту для порівняння із досліджуваними та діагностованими об'єктами, зо­ крема, різні предмети, документи, речовини, рідини, препарати, виділення організму та ін. Вимоги до зразка, за допомогою якого здійснюватиметься порівняльне дослі­ дження, визначаються залежно від мети та виду дослідження, вчиненого протиправ­ ного діяння, наявності матеріальних слідів вчиненого злочину та ін. Відмітною особ­ ливістю і винятковою вимогою, що встановлюється для таких зразків, є безсумнів­ ність їх походження від конкретного досліджуваного об'єкта. Зразки повинні відоб­ ражати ознаки цього об'єкта, наприклад, у людини це відтиски пальців, потожирові сліди та ін.

692

Стаття 275

Відбір зразків для порівняльного дослідження може здійснюватись слідчим, про­ курором, співробітником оперативного підрозділу, у необхідних випадках для участі у цій негласній слідчій (розшуковій) дії може бути залучений спеціаліст.

За формою проведення збір зразків для порівняльного дослідження є тільки не­ гласним, без розголошення самого факту відбору зразка або мети проведення неглас­ ної слідчої (розшукової) дії.

2.Негласне отримання зразків здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, по­ становленої за клопотанням прокурора, або за клопотанням слідчого, погодженого

зпрокурором, у порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 КПК. У клопотанні слідчого, прокурора про надання дозволу на негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження, та в ухвалі слідчого судді додатково зазначаються відо­ мості про конкретні зразки, які планується отримати. До клопотання додається витяг

зЄРДР щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання.

3.У клопотанні слідчого, прокурора про надання дозволу на негласне отриман­ ня зразків, необхідних для порівняльного дослідження, та в ухвалі слідчого судді додатково зазначаються відомості про конкретні зразки, які планується отримати. Відбір зразків може здійснюватись лише в кількості, необхідній для формулювання висновків щодо закономірності чи випадковості ознак, їх варіативності. Зразки (про­ би) повинні бути належної якості та мати необхідні для мети дослідження ознаки об'єкта, від якого вони отримані. В окремих випадках з метою об'єктивності до­ слідження умови отримання відібраних зразків повинні відповідати умовам утво­ рення досліджуваного об'єкта, а збір зразків здійснюється аналогічними знаряддя­ ми та засобами.

За результатами проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, у якому зазначається кількість та опис певної речовини (рідини, матеріалу), взятої як зразок, умови, в яких відбувався збір зразка, застосовувані технічні засоби та їх характеристики тощо. До протоколу можуть додаватися предмети, документи, звукота відеозаписи, а також інші технічні носії інформації.

4. Якщо втрачається необхідність зберігати таємницю щодо факту дослідження зразків, отриманих негласно, повторне отримання зразків здійснюється відкрито згід­ но з правилами КПК, у порядку, встановленому ст. 245 КПК.

Стаття 275

Використання конфіденційного співробітництва

1. Під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробіт­ ництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених цим Кодексом.

2. Забороняється залучати до конфіденційного співробітництва під час про­ ведення негласних слідчих дій адвокатів, нотаріусів, медичних працівників, священнослужителів, журналістів, якщо таке співробітництво буде пов'язане з розкриттям конфіденційної інформації професійного характеру.

693

ГЛАВА 22

ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПІДОЗРУ

Стаття 276

Випадки повідомлення про підозру

1.Повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаче­ ному статтею 278 цього Кодексу, у випадках:

1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;

2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального

правопорушення.

Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.

2.У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здій­ снювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу.

3.Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав.

1.Частина 1 коментованої статті передбачає вичерпний перелік випадків обов'язкового письмового повідомлення особі слідчим або прокурором про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення. Зміст такого повідомлення повинен відповідати вимогам ст. 277 КПК (див. коментар).

Письмове повідомлення про підозру обов'язково вручається особі в разі її затри­ мання без ухвали слідчого судді, суду на місці вчинення кримінального правопору­ шення чи безпосередньо після його вчинення (див. коментар до статей 207-211 КПК). Застосувати таке затримання має право кожен, хто не є уповноваженою особою (ст. 207 КПК), а також уповноважена особа (ст. 208 КПК). Проте відповідно до вимог

ч.1 ст. 278 КПК вручати особі письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримі­ нального правопорушення зобов'язані слідчий або прокурор.

Однією з підстав застосування запобіжного заходу під час кримінального прова­ дження є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального право­ порушення (ч. 2 ст. 177 КПК). У разі обрання щодо особи одного із запобіжних за­ ходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК, уповноважені особи зобов'язані вручити їй письмове повідомлення про підозру.

Зазначене повідомлення вручається також за наявності достатніх доказів для пі­ дозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

У коментованій статті не роз'яснюється, що слід розуміти під «достатніми дока­ зами» для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки зазда-

695

Глава 22. Повідомлення про підозру

легідь визначити вичерпний перелік таких відомостей щодо різних видів криміналь­ них правопорушень та обставин їх вчинення неможливо. «Достатні докази для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення» - це оціночне поняття. їх достат­ ність для підозри особи в кожному випадку повинні встановлювати уповноважені особи, указані у ч. 2 цієї статті, залежно від характеру вчиненого правопорушення, його індивідуальних особливостей та конкретних обставин.

На момент повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопору­ шення повинно бути зібрано достатньо доказів, які вказують на те, що: 1) криміналь­ не правопорушення дійсно мало місце, дані про нього внесені до ЄРДР; 2) вчинене воно особою, стосовно якої вирішується питання щодо вручення їй повідомлення про підозру; 3) суспільно небезпечне діяння містить склад конкретного кримінального правопорушення.

Особливий порядок вручення письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення народному депутату України, судді КСУ, професійному судці, присяжному і народному засідателю під час здійснення ними правосуддя, канди­ дату у Президенти України, Уповноваженому ВР України з прав людини, Голові Рахун кової палати, його першому заступнику, заступнику, головному контролеру та секрета рю Рахункової палати, депутату місцевої ради, адвокату, Генеральному прокурор України, його заступнику визначається ст. 481 КПК (див. коментар).

2.З моменту вручення особі письмового повідомлення про підозру у вчиненн кримінального правопорушення вона набуває процесуального статусу підозрюваного

Узв'язку із цим слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його процесуальні права, передбачені ст. 42 КПК.

3.Слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа зобов'язана на про­ хання підозрюваного детально роз'яснити кожне із його прав, передбачених ст. 42.

Стаття 277

Зміст письмового повідомлення про підозру

1. Письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.

Повідомлення має містити такі відомості:

1)прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;

2)анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце наро­ дження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;

3)найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здій­ снюється повідомлення;

4)зміст підозри;

5)правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

6)стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчи­ ненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення,

атакож інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;

696

Стаття 277

7)права підозрюваного;

8)підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

1.Повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням

зпрокурором у випадках, передбачених ч. 1 ст. 276 КПК. Якщо повідомлення про підозру складає слідчий, то він обов'язково погоджує його з прокурором, який озна­ йомлюється зі змістом повідомлення та доказами, які підтверджують підозру у вчи­ ненні особою кримінального правопорушення. У разі згоди прокурор накладає від­ повідну резолюцію на повідомленні про підозру, указує свою посаду, класний чин, прізвище та ініціали, ставить свій підпис та скріплює його гербовою печаткою відпо­ відного органу прокуратури.

Коментована стаття вказує лише на письмову форму повідомлення про підозру, але не визначає його складові частини. Письмове повідомлення про підозру повинно складатися із вступної та описової частин.

У вступній частині зазначаються: назва документа, місце та дата його складення; посада, спеціальне звання (класний чин), прізвище та ініціали слідчого чи прокурора, який повідомляє про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється таке повідомлення; точний час та дата повідомлення про підозру; особи (захисник, законний представник, перекладач тощо), у присутності яких здійснюється повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батько­ ві, дата та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; кримінальне правопорушення (стаття (пункт, частина) закону України про кримінальну відповідальність), у вчиненні якого підозрюється особа.

В описовій частині вказуються, у зв'язку з яким випадком, передбаченим ч. 1 ст. 276 КПК, особі повідомляється про підозру; зміст підозри, тобто стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі - час, місце його вчинення, а також інші суттєві обставини, відо­ мі на момент повідомлення про підозру; правова кваліфікація кримінального право­ порушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (пункту, час­ тини) закону України про кримінальну відповідальність. Ця складова частина повідом­ лення повинна містити відмітку, засвідчену особистим підписом підозрюваного, щодо факту оголошення йому про підозру у вчиненні конкретного кримінального право­ порушення, роз'яснення суті підозри, а також точного часу і дати виконання зазна­ чених дій слідчим чи прокурором. Крім того, у ній повинні бути перераховані про­ цесуальні права підозрюваного, передбачені ст. 42 КПК, а також вказано, що про ці права повідомлено особі та роз'яснено їх зміст. Факт повідомлення про процесуальні права, роз'яснення їх змісту, час та дата виконання зазначених дій слідчим чи про­ курором повинні бути засвідчені особистим підписом підозрюваного. Письмове по­ відомлення про підозру підписується слідчим чи прокурором, які здійснюють повідом­ лення.

У разі вчинення однією особою декількох кримінальних правопорушень, що під­ падають під ознаки різних статей закону України про кримінальну відповідальність, в описовій частині повідомлення про підозру повинно бути вказано, які саме дії став­ ляться цій особі у вину по кожній із цих статей.

697

Глава 22. Повідомлення про підозру

Повідомлення про підозру має складатися у двох примірниках. Один із них при­ єднується до матеріалів кримінального провадження, а другий - вручається підозрю­ ваному в порядку, визначеному ст. 278 КПК. Якщо повідомлення про підозру здійснює слідчий, то копію такого повідомлення він повинен надіслати прокуророві. До мате­ ріалів кримінального провадження повинна приєднуватися розписка підозрюваного щодо отримання письмового повідомлення про підозру із зазначенням часу та дати його вручення слідчим чи прокурором.

Стаття 278

Вручення письмового повідомлення про підозру

1.Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

2.Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.

3.У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чо­ тирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.

4.Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінально­ го правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

1.Коментована стаття регламентує процесуальний порядок та строки вручення особі слідчим чи прокурором письмового повідомлення про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення. Із змісту ч. 1 цієї статті випливає, що письмове повід'омлення про підозру слідчий або прокурор повинні вручати безпосередньо тій особі, яка зазначена в повідомленні. Якщо в матеріалах кримінального провадження

єдані про те, що кримінальне правопорушення вчинене декількома особами, то по­ відомлення про підозру має вручатися кожній із них окремо.

Унормах КПК не роз'яснюється значення терміна «вручення». У контексті статті, що коментується, це поняття охоплює низку процесуальних дій, які мають бути виконані слідчим або прокурором, а саме: 1) виклик особи відповідно до вимог статей 133,135-143 КПК (див. коментар); 2) установлення особи, якій повинно бути вручено повідомлення про підозру; 3) усне оголошення їй повідомлення про підозру у вчиненні конкретного кримінального правопорушення, роз'яснення суті підозри, відібрання в особи розписки про виконання зазначених дій слідчим або прокурором; 4) повідомлення особі про її про­ цесуальні права, передбачені ст. 42 КПК, роз'яснення їх суті, відібрання в особи відповід­ ної розписки; 5) фактична передача письмового повідомлення про підозру особі; 6) віді­ брання в особи розписки про те, що їй вручено письмове повідомлення про підозру, із зазначенням часу та дати виконання такої дії слідчим або прокурором.

У разі неможливості безпосереднього вручення письмового повідомлення про підозру зазначеній у ньому особі слідчий або прокурор повинні використовувати інші способи, передбачені КПК для вручення повідомлень (див. коментар до гл. 6 КПК, статей 135-136 КПК).

698