КПК_комен_2012_ч.1

Стаття 250

то судді відповідно до ч. 8 ст. 271 КПК відбувається контроль за вчиненням злочину за умови, що його проведення пов'язане з обмеженням конституційних прав особи.

Проведення негласних слідчих (розшукових) дій, закріплених статтями 260 КПК (аудіо-, відеоконтроль особи), 261 КПК (накладення арешту на кореспонденцію), 262 КПК (огляд і виїмка кореспонденції), 263 КПК (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж), 264 КПК (зняття інформації з електронних інформаційних систем), 267 КПК (обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого воло­ діння особи), 269 КПК (спостереження за особою, річчю або місцем), 270 КПК (аудіо-, відеоконтроль місця), 271 КПК (контроль за вчиненням злочину), 274 КПК (негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження), здійснюються у кри­ мінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Частина 1 ст. 11 КК передбачає, що злочином є суспільно небезпечне винне ді­ яння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину, відповідальність за яке перед­ бачена нормами Особливої частини КК. За ст. 12 КК залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на види: невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особ­ ливо тяжкі. У частинах 4 і 5 ст. 12 КК вказується відповідно, що тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлен­ ня волі на строк не більше десяти років; особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п'ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громаДян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі. З урахуванням положень ч. 6 ст. 12 КК ступінь тяжкості злочину, за вчинення якого передбачене одночасно основне покаран­ ня у виді штрафу та позбавлення волі, визначається виходячи зі строку покарання у виді позбавлення волі, передбаченого за відповідний злочин. Отже, відповідно до санкції статті, згідно з якою злочин може бути віднесений до категорії тяжких або особливо тяжких, проведення негласних слідчих (розшукових) дій органами досудового розслідування може здійснюватися з метою запобігання та припинення кримі­ нальних правопорушень, відповідальність за які встановлена розділами: Злочини проти основ національної безпеки (розд. І); Злочини проти життя та здоров'я (розд. II); Злочини проти власності (розд. VI); Злочини у сфері господарської діяльності (розд. VII), а саме ст. 201 (Контрабанда) та ст. 209 (Відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом); Злочини проти громадської безпеки (розд. IX); Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення (розд. XIII); Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації (розд. XIV); Злочини проти авторитету органів державної влади, місцевого самовря­ дування та об'єднань громадян (розд. X V ) ; Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної із наданням публічних послуг (розд. XVII) Особ­ ливої частини КК.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 250 КПК проведення негласних слідчих (розшукових) дій до постановлення ухвали слідчого судді здійснюється у виняткових невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей і запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину. Як виняткові та невідкладні випадки слід розглядати

639

Глава 21. Негласні слідчі (розшукові) дії

настання таких обставин, за яких відвернути загрозу життю людей або ж попередити, запобігти вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину із дотриманням загально­ го порядку організації провадження негласних слідчих (розшукових) дій неможливо. Якщо така інформація отримана не в конкретному кримінальному провадженні, слід­ чий, прокурор у порядку, встановленому ст. 214 КПК, вносять такі відомості до ЄРДР, після чого може розпочатися проведення негласної слідчої (розшукової) дії. Відповід но до змісту ч. З ст. 214 КПК до внесення відомостей до ЄРДР може бути проведен лише невідкладний огляд місця події. Після завершення огляду відомості про кримі­ нальне правопорушення негайно вносяться до ЄРДР.

Проведення негласних слідчих (розшукових) дій у виняткових невідкладних ви­ падках здійснюється за спрощеною процедурою, на підставі постанови слідчого, погодженої з прокурором, або постанови прокурора. Прокурор зобов'язаний невід­ кладно після початку такої негласної слідчої (розшукової) дії звернутися з клопотан ням до слідчого судді. Невідкладність слід розуміти як «терміновість», «негайність) тобто дії прокурора повинні вкладатися в розумні часові межі, з урахуванням положе ст. 28 КПК (Розумні строки).

2.Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання слідчого, узгодженого з про­ курором, або прокурора відповідно до вимог ст. 248 КПК, тобто протягом 6 годин

змоменту його отримання. До клопотання слідчого, прокурора додається витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання.

3.Відповідно до ч. З коментованої статті слідчий суддя може постановити ухвалу про відмову в наданні дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії. У та­ кому разі виконання будь-яких дій з проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинно бути негайно припинено. Отримана внаслідок такої негласної слідчої (роз­ шукової) дії інформація повинна бути знищена в порядку, передбаченому ст. 255 КПК. Натомість слід мати на увазі, що згідно із ч. 5 ст. 248 постановлення слідчим суддею ухвали про відмову в наданні дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії не перешкоджає повторному зверненню з новим клопотанням про надання такого дозволу.

Стаття 251

Вимоги до постанови слідчого, прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій

1. Постанова слідчого, прокурора про проведення негласної слідчої (розшу­ кової) дії повинна містити:

1)найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2)правову кваліфікацію злочину із зазначенням статті (частини статті) Кри­ мінального кодексу України;

3)відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких проводитиметься не­ гласна слідча (розшукова) дія;

4)початок, тривалість і мету негласної слідчої (розшукової) дії;

5)відомості про особу (осіб), яка буде проводити негласну слідчу (розшукову) дію;

640

Стаття 251

6)обґрунтування прийнятої постанови, у тому числі обґрунтування немож­ ливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб;

7)вказівку на вид негласної слідчої (розшукової) дії, що проводиться.

1.Відповідно до ч. З ст. 110 (Процесуальні рішення) КПК рішення слідчого, про­ курора приймається у формі постанови, а постанова виноситься у випадках, передба­ чених КПК, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне. Постановою слід­ чого, прокурора є процесуальний документ, у якому викладається мотивоване рішення або розпорядження слідчого, прокурора, прийняте у ході здійснення досудового роз­ слідування кримінального правопорушення. Постанова складається з:

1)вступної частини, яка містить відомості про місце і час прийняття постанови, прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка винесла постанову;

2)мотивувальної частини, яка містить відомості, що обґрунтовують прийняте за постановою рішення із посиланням на норми законодавства України;

3)резолютивної частини, яка відображає відомості щодо суті та змісту прийнято­ го процесуального рішення, місця та часу (строків) його виконання та вказує на ви­ конавців постанови.

Постанова слідчого, прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинна містити:

1)найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер, за яким відомості щодо нього внесені до ЄРДР;

2)правову кваліфікацію злочину із зазначенням статті (частини статті) КК, де під правовою кваліфікацією злочину слід розуміти встановлення (повної) відповідності його ознак ознакам норми КК, яка передбачає відповідальність саме за вчинення цього злочину;

3)відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких проводитиметься негласна слідча (розшукова) дія. Відомостями про особу, місце або річ є відомості, що вказують на окремі ознаки або їх сукупність, за допомогою яких можливо ідентифікувати осо­ бу, місце або річ. Такими відомостями можуть бути:

щодо особи: прізвище, ім'я, по батькові; дата народження; місце народження; місце реєстрації, у разі необхідності, місце фактичного проживання; місце роботи; сімейний стан тощо;

щодо місця: територіальна приналежність (адреса) місця, тобто назва населеного пункту, назва вулиці та її номер. У разі, якщо місце знаходиться у будівлі, окрім на­ званих відомостей зазначається поверх, номер приміщення (у разі потреби);

щодо речі: залежно від самої речі її ідентифікуючими ознаками можуть бути форма; колір; вага; габарити; опис упаковки, у якій знаходиться річ, або ознаки маскування речі; реєстраційний (паспортний) номер; місце розташування (знаходження) речі тощо;

4) інформацію про початок, тривалість і мету негласної слідчої (розшукової) дії. Дата винесення постанови про проведення негласної слідчої (розшукової) дії та дата початку її проведення можуть не збігатися. Це обґрунтовується тим, що постанова про прове­ дення негласної слідчої (розшукової) дії повинна бути винесена завчасно, з урахуванням строків, необхідних для її підготовки. Загальна тривалість негласної слідчої (розшукової) дії визначається слідчим суддею за результатами розгляду клопотання слідчого, пого-

641

Глава 21. Негласні слідчі (розшукові) дії

дженого з прокурором, або прокурора та зазначається в ухвалі, за якою надається дозвіл на її проведення. Строки дії ухвали слідчого судді на проведення негласних слідч (розшукових) дій визначені ст. 249 КПК. Під метою негласних слідчих (розшуков дій слід розуміти викладення у постанові опису бажаного результату, який плануєть одержати внаслідок її проведення, зокрема, отримання відомостей, що можуть викори товуватись у доказуванні, інформації про можливих спільників, місць зберігання пред­ метів і документів, що виступали предметом або знаряддям злочину, встановлення свідків, виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину, тощо;

5)відомості про особу (осіб), яка буде (будуть) проводити негласну слідчу (розшукову) дію. Відповідно до ч. 6 ст. 246 КПК проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, ор­ ганів Державної митної служби України. Частина 4 ст. 263 КПК вказує, що зняття ін­ формації з транспортних телекомунікаційних мереж покладається на уповноважені підрозділи внутрішніх справ та органів безпеки. З урахуванням прийнятого рішення

упостанові про проведення негласної слідчої (розшукової) дії зазначаються відомості про посаду, військове звання, підрозділ співробітника (співробітників), на якого (яких) покладається проведення негласної слідчої (розшукової) дії, а також дані щодо підроз­ ділу, спільно з яким буде проводитись негласна слідча (розшукова) дія;

6)обґрунтування прийнятої постанови, у тому числі обгрунтування неможливос­ ті отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб. Оскільки провадження негласних слідчих (розшукових) дій є винятковим способом отримання інформації у кримінальному провадженні, у постанові слідчого, прокуро­ ра викладаються обставини, що обумовлюють неможливість її отримання відкритим (офіційним) шляхом;

7)вказівку на вид негласної слідчої (розшукової) дії, що проводиться. У постано­ ві на проведення негласної слідчої (розшукової) дії обов'язково зазначається її назва відповідно до статті КПК, що регламентує порядок її проведення. Постанова проку­ рора про провадження контролю за вчиненням злочину (ст. 271 КПК) повинна місти­ ти вказівку з посиланням на норми КПК, у якій формі він проводитиметься (контрольо­ вана поставка, контрольована та оперативна закупка, спеціальний слідчий експери­ мент, імітування обстановки та обставин злочину). Відповідно до ч. 7 ст. 271 КПК прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину зобов'язаний викласти обставини, які свідчать про відсутність під час цієї негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину, а також зазначити застосування спеціальних імітаційних засобів.

Стаття 252

Фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій

1. Фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна від­ повідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цих Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії скла-

642

Стаття 252

дається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Відомості про осіб, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведен­ ня, у разі здійснення щодо них заходів безпеки можуть зазначатися із забезпеченням конфіденційності даних про таких осіб у порядку, визначеному законодавством.

2. Проведення негласних слідчих (розшукових) дій може фіксуватися за до­ помогою технічних та інших засобів.

3.Протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатка­ ми не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазна­ чених негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору.

4.Прокурор вживає заходів щодо збереження отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які планує використову­ вати у кримінальному провадженні.

1.Фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відпо­ відати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим КПК. Зокрема, за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Протокол за результата­ ми проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається суб'єктом, що безпо­ середньо її виконував, тобто слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу, що проводив негласну слідчу (розшукову) дію за дорученням слідчого відповідно до ч. 6 ст. 246 КПК. В окремих випадках, якщо до проведення негласної слідчої (розшукової) дії залучалися співробітники (спеціалісти) оперативних підроз­ ділів, вони також можуть бути залучені до участі у складанні протоколу за результа­ тами проведення негласної слідчої (розшукової) дії з метою надання допомоги та сприяння в експлуатації спеціальних технічних засобів, розшифровки змісту зафіксо­ ваної інформації.

Протокол негласних слідчих (розшукових) дій повинен відповідати загальним вимогам, що закріплені процесуальним законом із урахуванням специфіки й особли­ востей їх провадження. Так, у статтях 103-107 КПК передбачені загальні правила фіксації кримінального провадження. Відповідно до ст. 103 КПК у кримінальному провадженні існує дві форми фіксування ходу та результатів негласних слідчих (роз­ шукових) дій: складання протоколу; закріплення на матеріальних носіях інформації про хід та результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій (кіно-, фото-, аудіо-, відеоматеріали, інші носії інформації, у тому числі й електронні, тощо).

Відповідно до ст. 99 КПК документом є спеціально створений з метою збережен­ ня інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, що можуть бути використані як доказ фак­ ту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Згідно із ч. 2 ст. 99 КПК протоколи, складені за результатами негласних слідчих (розшукових) дій, та додатки до них є документами, що підлягають використанню у кримінальному провадженні. Матеріали документування результатів негласних слідчих (розшукових) дій закріплюють відомості про факти (події, явища, процеси), виявлені під час їх про­ ведення, що мають значення для досудового розслідування. З урахуванням мети про-

643

Глава 21. Негласні слідчі (розшукові) дії

ведення негласних слідчих (розшукових) дій, головне призначення документів, сфор­ мованих за їх результатами, полягає у фіксації та збереженні:

1) фактичних даних про злочинні дії окремих осіб і груп з метою своєчасного ви­ явлення, розкриття та розслідування злочинів, а також для використання цих даних як доказів у кримінальному судочинстві;

2) інформації про місцеперебування осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду.

З урахуванням вимог ст. 104 КПК протокол негласної слідчої (розшукової) дії складається із вступної, описової та заключної частини, яка повинна містити відо­ мості про вилучені речі й документи та спосіб їх ідентифікації, спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу, зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.

Особливості протоколу, складеного за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, полягають у тому, що він містить певні атрибути: найменування до­ кумента (наприклад, протокол зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж); дата, час і місце його складання; посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, що склала протокол; зміст заходу; місце і час проведення заходу (наприклад, час по­ чатку і час закінчення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж); дані про осіб, що брали участь у проведенні заходу; осіб, що були присутні при огля­ ді й відтворенні носія (спеціаліст); відмітка про роз'яснення спеціалісту його прав, попередження про відповідальність; опис носія із зафіксованою інформацією, його індивідуальні ознаки; відомості, що мають відношення до досліджуваної події, отри­ мані під час заходу; технічні засоби, використовувані для відтворення інформації; відмітки про опечатування носія; зауваження, що надходять від осіб, які беруть участь у складанні протоколу; підписи осіб, які беруть участь у складанні протоколу; визна­ чення додатків тощо.

Перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії надається можливість ознайомитися із текстом протоколу.

Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії. Якщо осо­ ба, яка брала участь у проведенні процесуальної дії, відмовилася підписати протокол, це зазначається у протоколі та надається такій особі право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу.

Особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки (ст. 105 КПК). Додатками до протоколу можуть бути:

-спеціально виготовлені копії, зразки об'єктів, речей і документів;

-письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії;

-стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії;

-фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп'ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.

Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні таких додатків.

644

Стаття 253

2.Проведення негласних слідчих (розшукових) дій може фіксуватися за допомогою технічних і інших засобів. Процесуальний порядок такого фіксування встановлений ст. 107 КПК.

3.Частина 3 коментованої статті зазначає, що протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з відповідними додатками передаються прокурору не пізні­ ше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних (розшукових) дій.

4.Прокурор вживає заходів для збереження отриманих у ході проведення неглас­ них слідчих (розшукових) дій речей і документів, які планує використовувати у кри­ мінальному провадженні. Зберігання зазначених предметів забезпечується прокурором

здотриманням вимог ст. 100 КПК.

Додатки до протоколу формуються особами, які проводять відповідну негласну слідчу (розшукову) дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ст. 98 КПК у випадках, коли документи негласних слідчих (розшу­ кових) дій виявилися знаряддям вчинення злочинів, предметом злочинних посягань або їх продуктом, зберегли на собі сліди злочину та придатні для з'ясування обстави­ ни, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, вони можуть розгля­ датися у кримінальному судочинстві як речові докази.

Відповідно ч. 2 с. 99 КПК матеріали оперативно-розшукової діяльності, на яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, зібрані опе­ ративними підрозділами з дотриманням вимог ЗУ «Про оперативно-розшукову ді­ яльність», за умови відповідності їх форми ст. 99 КПК, є документами та можуть використовуватися у кримінальному провадженні як докази.

Повідомлення осіб, щодо яких проводилися негласні слідчі (розшукові) дії

1. Особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час прове­ дення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про таке обмеження.

2. Конкретний час повідомлення визначається із урахуванням наявності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, суспільної без­ пеки, життя або здоров'я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної слід­ чої (розшукової) дії повинне бути здійснене протягом дванадцяти місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом.

1. Закріплення положення, що міститься у ч. 1 коментованої статті, забезпечує функ­ ціонування реального механізму гарантування державою прав людини на недоторкан­ ність житла, таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспон­ денції, а також сприяє підвищенню відповідальності суб'єктів, уповноважених при­ ймати рішення щодо необхідності проведення негласних слідчих (розшуковик) дій.

645

Глава 21. Негласні слідчі (розшукові) дії

2. Визначення моменту повідомлення особи, щодо якої провадилась негласна слідча (розшукова) дія, обґрунтоване вимогами, що сформовані практикою ЄСПЛ. Зокрема, у ч. 1 коментованої статті враховано позицію, викладену ЄСПЛ у рішенні у справі «Класе та інші проти Німеччини», у резолютивній частині якого зазначаєть­ ся, що «повідомлення кожної особи одразу після припинення за нею таємного стежен­ ня про такий захід може становити суттєву перешкоду реалізації довготривалої мети, для якої із самого початку і встановлювалося стеження». Проте суд погодився із по­ зицією Федерального конституційного суду Німеччини, що відповідна особа має бути сповіщена одразу з появою такої можливості, але без ризику для забезпечення мети такого втручання. Викладена позиція знайшла відображення і в коментованій частині статті, яка закріплює, що конкретний час повідомлення визначається із урахуванням наявності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, сус­ пільної безпеки, життя або здоров'я осіб, які причетні до проведення негласних слід­ чих (розшукових) дій. Таким чином законодавець забезпечує органам досудового розслідування при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій, що тимчасово обмежують права і свободи людини, можливість у повному обсязі здійснювати до­ кументування протиправної діяльності, після чого особам, з приводу дій та контактів яких проводились негласні слідчі (розшукові) дії, виникає можливість скористатися своїм правом на оскарження правомірності дій органів досудового розслідування.

Згідно з вимогами ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. № 3477-ІУ положення ко­ ментованої статті Закону також враховують рішення ЄСПЛ у справі «Волохи проти України» від 02.11.2006 р. У цьому рішенні Суд констатував порушення ст. 13 Кон­ венції з тієї підстави, що «законодавство України не забезпечує особу, щодо якої вживаються заходи спостереження, належними гарантіями захисту, оскільки воно не передбачає обов'язку повідомляти особу про заходи спостереження, які було засто­ совано щодо неї. Навіть якщо особи, до яких вживаються такі заходи, дізнаються про втручання в їх право на повагу до їх кореспонденції, як це сталось у цій справі, право оскаржити законність такого рішення, гарантоване національним законодавством, на практиці виявилось обмеженим».

Враховуючи норми законодавства у сфері захисту прав людини та практику ЄСПЛ, норми коментованої статті закріплюють, що прокурор особисто або через слідчого, надавши йому відповідне письмове доручення, повідомляє особу письмово про тим­ часове обмеження її конституційних прав лише у тому випадку, коли відсутні загрози для досягнення мети досудового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров'я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій, протягом два­ надцяти місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з об­ винувальним актом.

Статтею не передбачено, що доручення прокурора слідчому про повідомлення осіб, стосовно яких здійснювались заходи, що тимчасово обмежують права людини, має бути викладене у письмовій формі. Проте, розглядаючи положення цієї статті, слід враховувати норми, закріплені у ч. 4 ст. 40 КПК, у якій зазначається, що слідчий зобов'язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі.

646

Стаття 254

Рішення про конкретний час такого повідомлення визначається із урахуванням наявності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, сус­ пільної безпеки, життя або здоров'я осіб, які причетні до проведення негласних слід­ чих (розшукових) дій, та повинно бути здійснено протягом дванадцяти місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом. Якщо такі загрози існують, прокурором або за його дорученням слідчим, оперативним під­ розділом вживаються відповідні заходи щодо їх усунення.

Стаття 254

Заходи щодо захисту інформації, отриманої в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій

1. Відомості про факт та методи проведення негласних слідчих (розшукових) дій, осіб, які їх проводять, а також інформація, отримана в результаті їх проведен­ ня, не підлягають розголошенню особами, яким це стало відомо в результаті озна­ йомлення з матеріалами в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу.

2. Якщо протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій міс­ тять інформацію щодо приватного (особистого чи сімейного) життя інших осіб, захисник, а також інші особи, які мають право на ознайомлення з протоколами, попереджаються про кримінальну відповідальність за розголошення отриманої інформації щодо інших осіб.

3. Виготовлення копій протоколів про проведення негласних слідчих (роз­ шукових) дій та додатків до них не допускається.

1. Відповідно змісту частин 1,2, та 7 ст. 290 КПК після завершення досудового роз­ слідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, а також потерпілому надається право ознайомлення з матеріалами кримінального про­ вадження, у яких можуть міститися документи, складені за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Слід зазначити, що згідно з вимогами ч. 8 ст. 290 КПК із матеріалами кримінального провадження мають право знайомитися також ци­ вільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, але тільки в частині, що стосується цивільного позову.

Учасники процесу, які мають право ознайомлюватися із документами, складеними за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, попереджаються про необхідність нерозголошення таких відомостей. Пункт 4 ст. 8 ЗУ «Про державну таєм­ ницю» закріплює, що інформація про засоби, зміст, плани, організацію, фінансування та матеріально-технічне забезпечення, форми, методи і результати оперативно-розшу- кової, розвідувальної і контррозвідувальної діяльності, про склад і конкретних осіб, що є негласними штатними працівниками органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, є державною таємницею. Оскільки проведення переважної більшості не­ гласних слідчих (розшукових) дій здійснюється із застосуванням сил та засобів опера- тивно-розшукової діяльності, кримінальним процесуальним законодавством встанов­ лено заборону на розголошення відомостей щодо факту та методів проведення неглас-

647

Глава 21. Негласні слідчі (розшукові) дії

них слідчих (розшукових) дій. Заборона розголошення даних досудового розслідування також обумовлюється необхідністю дотримання таємниці досудового розслідування, адже передчасне розголошення відомостей, отриманих унаслідок його проведення, може порушити законні права й інтереси учасників кримінального провадження, інших осіб та негативно вплинути на хід і результати вирішення справи.

2.Якщо протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій містять інформацію щодо приватного (особистого чи сімейного) життя інших осіб, захисник,

атакож інші учасники процесу, які мають право на ознайомлення із цими протокола­ ми (підозрюваний, його захисник, законний представник; захисник особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру; потерпі­ лий), попереджаються про кримінальну відповідальність за розголошення отриманої інформації щодо інших осіб. Про попередження учасника кримінального проваджен­ ня, який ознайомлюється із матеріалами документування негласних слідчих (розшу­ кових) дій, щодо обов'язку нерозголошення іншим особам відомостей про факт та методи їх проведення, а також про здобуту інформацію слідчий, прокурор виносить постанову, яка підписується особою, щодо якої вона винесена.

Особи, винні у розголошенні даних досудового розслідування, несуть відповідаль­ ність за ст. 387 КК, яка вказує, що розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила оперативно-розшукову діяльність, даних оперативно-розшукової діяльності або досудового розслідування особою, попередженою в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані, карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

3.Відповідно до ч. З коментованої статті забороняється виготовлення копій про­ токолів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та додатків до них. Ця норма встановлює виняток із загального порядку ознайомлення з матеріалами кримі­ нального провадження, що визначений ст. 290 КПК. Уведення цієї норми до коменто­ ваної статті закону обумовлюється тим, що форми та методи провадження негласних слідчих (розшукових) дій та відомості, отримані в ході їх провадження, розголошен­ ню не підлягають, гарантії їх нерозповсюдження забезпечуються засобами криміналь­ но-правового захисту.

Стаття 255

Заходи щодо захисту інформації, яка не використовується

укримінальному провадженні

1.Відомості, речі та документи, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які прокурор не визнає необхідними для подальшого проведення досудового розслідування, повинні бути невідкладно знищені на під­ ставі його рішення, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті та статтею 256 цього Кодексу.

2.Забороняється використання зазначених у частині першій цієї статті ма­ теріалів для цілей, не пов'язаних з кримінальним провадженням, або ознайом­ лення з ними учасників кримінального провадження чи будь-яких інших осіб.

648