Стаття 239
Такими відомостями можуть буті дані, що допомагають установити як особу по терпілого, так і особу, яка вчинила злочин, місце, час, спосіб та інші обставини вчи нення кримінального правопорушення, причини смерті.
Закон містить імперативну вимогу про те, що обов'язковим учасником огляду трупа є судово-медичний експерт. Якщо неможливе прибуття судово-медичного експерта для огляду трупа, то запрошується найближчий лікар (найчастіше це хірург або патолого анатом). Окрім лікаря для огляду трупа можуть бути залучені й інші спеціалісти.
Слідчий, прокурор зобов'язаний запросити не менше двох понятих для проведен ня огляду трупа. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення цієї слідчої дії (ч. 7 ст. 223 КПК). Оскільки при проведенні слідчої дії безперервно ведеться відеозапис, участь понятих непотрібна.
2. Огляд трупа може бути самостійною та окремою слідчою дією (якщо прово диться не на місці події, а в лікарні, морзі тощо) чи складовою частиною огляду міс ця події (якщо здійснюється одночасно з оглядом місця події, житла чи іншого воло діння особи). Якщо труп знаходиться в житлі чи іншому володінні особи, його огляд проводиться з додержанням правил КПК про огляд житла чи іншого володіння особи
І (див. ч. 2 ст. 237 КПК).
Огляд трупа не передбачає його розтину, тому при проведенні цієї слідчої дії мова йде тільки про зовнішній огляд.
Огляд трупа відбувається в два етапи. Першим є загальний огляд, потім здійсню ється детальний огляд. Під час загального огляду досліджуються: поза трупа і його положення на місці події; зовнішній вигляд; знаряддя спричинення смерті у випадках, коли вони знаходяться безпосередньо на трупі, механічно сполучені з ним (наприклад, затягнена на шиї петля, ніж, що стирчить із грудей трупа). При детальному огляді обстеженню підлягають: одяг; тіло трупа (стать, вік, зріст, колір волосся, очей помер лого); характер, ступінь і локалізація трупних явищ і ушкоджень (їх походження ви значається лише при судово-медичному дослідженні трупа), стан зубного апарата, наявність виділень; предмети, знайдені в кишенях та інших частинах одягу трупа.
Невпізнані трупи обов'язково повинні бути сфотографовані і дактилоскоповані
іне можуть бути піддані кремації.
3.Участь при огляді трупа судово-медичного експерта або лікаря не може заміни ти судово-медичної експертизи встановлення причин смерті (ч. 2 ст. 242 КПК) і не
виключає можливої участі судово-медичного експерта або лікаря, що брав участь у зовнішньому огляді трупа, у проведенні розтину трупа і встановленні причин смер ті, здійснюваних у експертній установі (ч. 1 ст. 79 КПК).
4. Забрати труп для поховання можна тільки після проведення судово-медичної експертизи та встановлення причини смерті з письмового дозволу прокурора.
Стаття 239
Огляд трупа, пов'язаний з ексгумацією
1.Ексгумація трупа здійснюється за постановою прокурора. Виконання по станови покладається на службових осіб органів місцевого самоврядування.
2.Труп виймається з місця поховання за присутності судово-медичного екс перта та оглядається з додержанням правил статті 238 цього Кодексу. Після про-
Глава 20. Слідчі (розшукові) дії
ведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійснюється в тому само му місці з приведенням могили в попередній стан.
3.Під час ексгумації судово-медичним експертом можуть бути вилучені зраз ки тканини і органів або частини трупа, необхідні для проведення експертних досліджень.
4.У разі необхідності труп може бути доставлений до відповідного експертно го закладу для проведення експертизи.
5.Під час ексгумації трупа з поховання можуть бути вилучені речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
6.Про проведену слідчу (розшукову) дію складається протокол, у якому зазна чається все, що було виявлено, у тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому вигляді, у якому спостерігалося під час проведення слідчої (розшукової) дії. Якщо при ексгумації вилучалися речі та об'єкти для досліджень, про це зазначається
впротоколі. До протоколу додаються матеріали вимірювання, фотографування, звукочи відеозапису, плани і схеми, графічні зображення, відбитки та зліпки.
1.Ексгумація трупа не є слідчою дією. Вона є лише засобом забезпечення наступ ного огляду трупа.
Необхідність у проведенні ексгумації трупа може виникнути, не тільки якщо по трібно провести огляд трупа. Підставами для неї також можуть бути випадки, коли необхідно пред'явити труп для впізнання, піддати його повторній або додатковій су дово-медичній експертизі, отримати зразки для експертизи, переконатися в тому, що труп, ексгумація якого проводиться, насправді знаходиться в місці поховання, вилу чити із могили речі чи документи, поховані разом із трупом. Але в будь-якому випад ку, для того щоб вчинити іншу слідчу чи процесуальну дію, необхідно попередньо труп оглянути. Саме тому коментована стаття має назву «Огляд трупа, пов'язаний
зексгумацією».
2.Провести ексгумацію можна тільки на підставі постанови про це прокурора. Якщо під час досудового розслідування виникла необхідність проведення ексгумації трупа, слідчий може звернутися до прокурора з відповідним клопотанням. Прокурор зобов'язаний розглянути це клопотання та у разі, якщо це необхідно, винести поста нову про проведення ексгумації трупа.
Слід пам'ятати, що ексгумація трупа організаційно та технічно належить до склад них заходів, який може завдати моральної травми близьким покійного, тому виноси ти постанову про її проведення можна тільки при наявності достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення мети цієї слідчої дії, якщо слідчий добре підго тувався до проведення цієї дії.
У постанові має бути зазначено: чий труп підлягає вийняттю із місця поховання, де саме він похований; для яких цілей необхідна дана дія, на кого покладається ви конання ексгумації, день та час її проведення.
Постанова прокурора про ексгумацію трупа обов'язкова для виконання службо вими особами органів місцевого самоврядування.
Оскільки відповідно до закону слідчий, прокурор повинні вживати належних за ходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб,
Стаття 239
чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені (ч. З ст. 223 КПК), перед проведенням ексгумації слідчий, прокурор зобов'язані повідомити згідно із ст. 11 КПК про проведення огляду, пов'язаного з ексгумацією, близьких родичів та членів сім'ї померлого.
2.Відповідно до ЗУ «Про поховання та похоронну справу» місцем поховання
єкладовище, тобто відведена в установленому законом порядку земельна ділянка
зоблаштованими могилами чи іншими будівлями та спорудами, призначеними для організації поховання померлих та утримання місць поховань. Отже, не є ексгумацією виймання тіла особи з інших місць поховання, зокрема із землі, якщо тіло було за копано з метою приховування злочину, знайдено під час проведення будівельних робіт, пошуково-рятувальних операцій тощо.
Обов'язковим учасником слідчої дії, яка пов'язана з ексгумацією, є судово-медич ний експерт.
Слідчий, прокурор зобов'язаний також запросити не менше двох понятих для проведення цього виду огляду трупа. Винятками є випадки застосування безперерв ного відеозапису ходу проведення цієї слідчої дії.
Перед проведенням слідчої дії особам, які беруть у ній участь, роз'яснюються їх права та обов'язки, передбачені КПК, відповідно до їх процесуального статусу, а також порядок проведення слідчої дії.
Труп виймається з місця поховання, після чого оглядається з додержанням про цесуального порядку, установленого ст. 238 КПК. Якщо це необхідно, з дотриманням вимог ст. 230 КПК близьким родичам або членам сім'ї труп пред'являється для впіз нання.
3.Під час ексгумації судово-медичним експертом можуть бути вилучені зразки, необхідні для дослідження. Це можуть бути зразки тканини та органів або частини трупа.
4.Згідно з Правилами проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи, затвердженими наказом МОЗ від 17.01.1995 р. № 6, експертиза трупа виконується у судово-медичних моргах або в мор гах лікувально-профілактичних установ. Як виняток, за погодженням із судово-ме дичним експертом допускається проведення експертизи трупа після його ексгумації за теплої пори року, сухої погоди і при створюванні особою, що призначила експер тизу, придатних для роботи умов, на відкритому повітрі.
Саме тому ч. 4 коментованої статті не містить імперативної вимоги щодо доставлення трупа до відповідного експертного закладу для проведення експертизи, а перед бачає це у разі необхідності.
5.При огляді після ексгумації можуть бути вилучені лише речі, які мають зна чення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Якщо оглянуті речі мають ознаки речового доказу (ст. 98 КПК), вони визнаються речовими доказами і залучаються до матеріалів кримінального провадження постановою слідчого або прокурора.
Усі вилучені речі підлягають огляду, упаковці та опечатуванню із завіренням під писами осіб, які брали участь у проведенні огляду.
6.Про виймання трупа з місця поховання із дотриманням вимог ст. 104 КПК скла дається протокол (див. коментар до ч. 7 ст. 237 КПК). Серед інших відомостей, які
Глава 20. Слідчі (розшукові) дії
мають міститися в описовій частині протоколу, повинні бути зафіксовані також: міс розташування могили, її зовнішній вигляд і стан, характер поверхні грунту і рослин ного покриву; наявність або відсутність огорожі, земляного пагорба і надмогильно споруди (хреста, надгробної плити, пам'ятника, обеліска, стели тощо); надписи н надгробку або реєстраційному знаку; особливості грунту на рівні труни (колір, вол гість, зернистість тощо); глибина захоронення; стан труни; спосіб кріплення криш (положення фіксаторів); детально описується труп, що знаходиться в труні.
У заключній частині повинні міститися відомості про виявлені, вилучені речі перераховані їх ознаки, зазначено, які зразки відібрані.
Додатками до протоколу огляду трупа, пов'язаного з ексгумацією, можуть бути спеціально виготовлені фототаблиці, аудіочи відеозапис, плани, схеми, графічні зо браження, відбитки, зліпки та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу (ст. 105 КПК).
Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійснюється в тому самому місці з приведенням могили в попередній стан. До матеріалів кримі нального провадження доцільно долучити довідку щодо того, де, ким та коли прове дено поховання трупа, що піддавався ексгумації.
Слідчий експеримент
1.З метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для вста новлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, об ставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
2.За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціа ліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірю вання, фотографування, звукочи відеозапис, складатися плани і схеми, виго товлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.
3.До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.
4.Проведення слідчого експерименту допускається за умови, що при цьому не створюється небезпека для життя і здоров'я осіб, які беруть у ньому участь, чи оточуючих, не принижуються їхні честь і гідність, не завдається шкода.
5.Слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на під ставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку, передбаченому цим Кодексом, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи.
6.Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.
Стаття 240
1. Слідчий експеримент - це слідча дія, яка полягає в тому, що слідчий та/або про курор у присутності понятих, а в необхідних випадках за участю спеціаліста, підозрю ваного, потерпілого, свідка, захисника, представника, з метою перевірки та уточнен ня відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального право порушення, проводить відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проводить інші необхідні досліди чи випробування.
Метою слідчого експерименту є перевірка та уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Закон не вимагає винесення постанови про проведення слідчого експерименту. Він може бути проведений як за ініціативою слідчого чи прокурора, так і за клопо танням підозрюваного, його захисника, потерпілого, свідка, інших учасників процесу.
Якщо клопотання про проведення слідчого експерименту заявила сторона захис ту чи потерпілий, участь особи, яка його ініціювала, та (або) його захисника чи пред ставника є обов'язковою, крім випадків, коли через специфіку слідчої дії це немож ливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній (ч. 6 ст. 223 КПК).
Важливою умовою проведення слідчого експерименту є його проведення в умовах, максимально наближених до тих, у яких у минулому відбувалася досліджувана дія чи подія. Тому, перш ніж проводити дослідницькі дії, необхідно відтворити (реконструювати) обстановку, у якій вони проводитимуться. Ступінь реконструкції залежить від характеру експерименту, обстановки, у якій він здійснюватиметься, від можливостей реконструювання. Недотримання цієї умови розцінюється як порушення вимог кримінального про цесуального закону, що спричиняє втрату доказового значення одержаних даних.
Слідчий експеримент проводиться, якщо у слідчого чи прокурора вже є певні відо мості, які необхідно уточнити та перевірити. Саме тому він не може належати до невідкладних чи первинних слідчих дій.
Експериментальні дії, що можуть проводитися в рамках слідчого експерименту, можна поділити на дві групи: 1) ті, що пов'язані із відтворенням дій; 2) ті, що пов'язані з реконструкцією обстановки та обставин події.
До експериментальних дій першої групи можна віднести ті, що проводяться з ме тою: а) установлення можливості сприйняття якого-небудь явища, факту, перевірки наявних даних і припущень про можливість у певних умовах чути або спостерігати що-небудь; б) установлення можливості виконати ті або інші дії і часу, необхідного на їх виконання (зокрема, наявність або відсутність професійних або кримінальних навичок, можливість виготовлення предмета з певного матеріалу, у певний проміжок часу, за допомогою використання тих або інших засобів, тією або іншою особою; проникнути у певне приміщення даним способом або даною особою); в) з'ясування можливості і часу подолання певних відстаней за допомогою технічних засобів (авто мобіля, велосипеда, мотоцикла, літака, моторного човна тощо) або без таких.
До експериментальних дій другої групи, пов'язаних із реконструкцією, можна віднести дії, що проводяться з метою: а) з'ясування механізму подій, що відбувалися, в цілому або окремих їх деталей; б) підтвердження (або спростування) можливості існування якогось явища; в) з'ясування механізму утворення слідів.
Слідчий експеримент може бути проведений для перевірки виниклих у слідчого різного роду припущень, версій з метою перевірки фактичних даних, отриманих у ре-
Глава 20. Слідчі (розшукові) дії
зультаті допиту підозрюваного, свідка, потерпілого, проведення інших слідчих дій (огляду, пред'явлення для впізнання тощо).
Для забезпечення достовірності висновків, які отримуються під час проведення дослідницьких дій, необхідно, щоб умови, у яких проводиться слідчий експеримент, були максимально наближені до тих, у яких відбувалася подія, що перевірялася. Крім того, необхідно забезпечити належну повноту і точність відтворення самих експери ментальних дій, які іноді необхідно виконати багато разів, а також із відповідними варіаціями.
2. За необхідності слідчий може запросити до участі у слідчому експерименті спеціаліста, який надасть допомогу у проведенні самих експериментальних дій, для визначення місця розташування учасників експерименту, для проведення фіксації результатів слідчого експерименту.
Значно підвищує інформаційну цінність слідчого експерименту застосування при його проведенні технічних засобів фіксації. При проведенні цієї слідчої дії закон надає право слідчому, прокурору або за їх дорученням залученому спеціалісту проводити вимірювання, фотографування, звукочи відеозапис, складати плани і схеми, виготов ляти графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.
Оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії зберігаються у матеріалах кримінального провадження. їх резервні копії зберіга ються окремо (ч. З ст. 107 КПК).
Якщо клопотання про застосування технічних засобів фіксування заявляють учас ники слідчої дії - таке фіксування є не правом, а обов'язком слідчого, прокурора (ч. 1 ст. 107 КПК).
3. До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потер пілий, свідок, захисник, представник. Разом із тим слід ураховувати, що Конституція України (ст. 63) і КПК надають підозрюваному право не свідчити проти самого себе і своїх близьких родичів. Таким чином, згода на участь у слідчому експерименті, а також надання показань під час нього є правом підозрюваного, а не обов'язком. Його відмова брати участь у проведенні слідчого експерименту, давати які-небудь пояснен ня, пов'язані з проведенням слідчого експерименту, виключає можливість проведення цієї слідчої дії.
Для проведення слідчого експерименту необхідно залучити не менш двох понятих. Більше двох понятих доцільно запрошувати у випадках проведення складного, багато епізодного експериментального дослідження, дослідження, що проводиться на вели кій території, при перевірці наявних даних і припущень про можливість у певних умовах чути що-небудь (наприклад, постріл у різних кімнатах) тощо.
На місці проведення слідчої дії слідчий чи прокурор має дати роз'яснення її учас никам щодо мети і порядку виконання експериментальних дій, роз'яснити права і обов'язки кожної з присутніх осіб; запитати особу, чиї показання будуть перевіряти ся, чи підозрюваного, чи згодні вони взяти участь у слідчій дії; роз'яснити їх консти туційне право не свідчити проти самого себе і своїх близьких родичів (ст. 63 Консти туції України, ст. 18 КПК). Свідок та потерпілий, які досягли віку кримінальної від повідальності, попереджаються про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а свідок - також за відмову від дачі показань.
Стаття 240
Закон містить вимогу про те, що перед проведенням слідчої дії особам, які беруть в ній участь, роз'яснюються їх права та обов'язки, передбачені КПК (ч. З ст. 223). Іноді роз'яснення обов'язків особі, показання якої повинні перевірятися експеримен тальним шляхом, тісно пов'язане із роз'ясненням суті експериментальних дій, що будуть проводитися, їх метою та завданнями самого експерименту. Утім уявляється, що в деяких випадках слідчий чи прокурор повинні вирішити на власний розсуд, чи доцільне таке детальне роз'яснення, оскільки повідомлення про мету слідчої дії може вплинути на особу, яка побажає приховати певні обставини, змінить швидкість пере сування, темп роботи, послідовність маніпуляцій тощо, що призведе до необ'єктивних результатів перевірочних дій та не буде досягнута мета слідчої дії.
Після отримання згоди особи на участь у слідчому експерименті їй пропонується дати показання про обставини певної події. Іншим учасникам слідчої дії не можна втручатися у розповідь особи, допускати підказки у виборі напрямку руху, щоб ви ключити будь-які сумніви в достовірності результатів перевірки.
Слідчий має право надати особі змогу супроводжувати свої показання демонстра цією якихось дій, навичок, указати місця знаходження схованок, слідів, окремих прикмет або позначок, які сприяють орієнтації, тощо. Разом із тим слідчий повинен присікати спроби знищити сліди, об'єкти, приховати які-небудь обставини та ін.
З метою уточнення окремих важливих деталей, заповнення прогалин, усунення суперечностей після вільної розповіді і демонстрації слідчий має право поставити запитання особі, яка дає показання про обставини певної події. Не допускається при цьому постановка навідних запитань.
Якщо досліди чи випробування не пов'язані із перевіркою показань, які були дані особами раніше, слідчий після роз'яснення присутнім прав та обов'язків, мети слід чого експерименту приступає до проведення експериментальних дій.
Якщо в ході слідчого експерименту будуть знайдені речі та документи, інші сліди злочину, вони повинні бути оглянуті на місці провадження слідчої дії з відповідною фіксацією в порядку ст. 237 КПК.
Якщо виникла необхідність перевірити й уточнити експериментальним шляхом відомості, що містяться в показаннях декількох осіб, така перевірка провадиться окремо щодо кожної особи в присутності різних понятих. Неприпустимо перевіряти й уточнювати показання групи осіб, оскільки втрачається сама суть даної слідчої дії,
аїї результати не матимуть доказового значення.
4.Слідчий експеримент допускається тільки за умови, якщо в процесі його про вадження не принижуються честь і гідність осіб, що беруть у ньому участь, не ство рюється небезпека для їх життя і здоров'я, не завдається шкода майну, не порушують ся норми моралі.
5.Слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійсню ється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку, передбаченому КПК, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи (див. коментар до статей 233,234 КПК).
6.При проведенні слідчого експерименту безпосередньо або після його закінчен ня з урахуванням вимог статей 104-107 КПК складається протокол, який підписуєть-
Глава 20. Слідчі (розшукові) дії
ся всіма особами, що брали в ньому участь, а також понятими і слідчим та/або про курором. У протоколі, крім звичайних відомостей, потрібно вказати: з чиєю участю і в чиїй присутності проводився слідчий експеримент; його мету; відомості про особу, показання якої перевірятимуться; відомості, що перевіряються; умови провадження слідчої дії (стан погоди, освітлення і т. ін.); хід експерименту, тобто дії, виконані його учасниками при підготовці і відтворенні обставин події, що перевіряється; при вчи ненні дослідницьких дій особливо докладно описуються одержані результати; фіксу ється маршрут руху учасників слідчої дії, указується початкова точка, звідки почало ся просування учасників, порядок їх розташування. Якщо в процесі перевірки й уточ нення відомостей вилучалися предмети, документи, то все це також повинне знайти відображення в протоколі. Якщо дослідницькі дії проведені повторно або неоднора зово, кожна дія та отриманий результат мають бути відображені в протоколі.
Якщо під час проведення слідчого експерименту застосовувалися технічні засоби фіксації, це також повинно знайти своє відображення в протоколі.
Стаття 241
Освідування особи
1.Слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпіло го для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або осо бливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу.
2.Освідування здійснюється на підставі постанови прокурора та, за необхід ності, за участю судово-медичного експерта або лікаря. Освідування, яке супро воджується оголенням освічуваної особи, здійснюється особами тієї ж статі, за винятком його проведення лікарем і за згодою особи, яка освідується. Слідчий, прокурор не вправі бути присутнім при освідуванні особи іншої статі, коли це пов'язано з необхідністю оголювати особу, що підлягає освідуванню.
3.Перед початком освідування особі, яка підлягає освідуванню, пред'являється постанова прокурора. Після цього особі пропонується добровільно пройти осві дування, а в разі її відмови освідування проводиться примусово.
4.При освідуванні не допускаються дії, які принижують честь і гідність осо би або небезпечні для її здоров'я. За необхідності здійснюється фіксування на явності чи відсутності на тілі особи, яка підлягає освідуванню, слідів криміналь ного правопорушення або особливих прикмет шляхом фотографування, відеозапису чи інших технічних засобів. Зображення, демонстрація яких може розгля датись як образлива для освічуваної особи, зберігаються в опечатаному вигляді
іможуть надаватися лише суду під час судового розгляду.
5.Про проведення освідування складається протокол згідно з вимогами цьо го Кодексу. Особі, освідування якої проводилося примусово, надається копія протоколу освідування.
1.Освідування - це слідча дія, що полягає в огляді підозрюваного, свідка чи потер пілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або осо бливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу.
Стаття 241
Метою освідування є виявлення на тілі підозрюваного, свідка чи потерпілого слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет.
Освідування як слідчу дію необхідно відрізняти від освідування судово-медично го. Для провадження слідчого освідування не вимагається спеціальних медичних пізнань. При провадженні ж судово-медичного освідування необхідні спеціальні знан ня в галузі медицини, оскільки вирішенню підлягають спеціальні питання: про при чини і давність спричинення тілесних ушкоджень, ступінь їх тяжкості, ступінь сп'яніння, з'ясування природи анатомічних або фізіологічних аномалій та ін. Такий судово-медичний огляд обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого або свідка слід чий доручає керівнику медичної установи, судово-медичному експерту або лікарю. За його результатами складається акт або видається довідка. У свою чергу, судовомедичне освідування не слід ототожнювати із судово-медичною експертизою, яка призначається і проводиться у порядку ст. 242 КПК, результати якої оформляються висновком експерта.
2. Фактичною підставою для прийняття рішення про освідування є наявність за фіксованих у матеріалах кримінального провадження даних про те, що на тілі певної особи є особливі прикмети чи сліди злочину, виявлення чи засвідчення наявності яких має значення для кримінального провадження, передусім для встановлення осіб, які вчинили кримінальне правопорушення.
Ці фактичні дані можуть бути одержані від учасників провадження (свідків, по терпілих та ін.), міститися в протоколах слідчих дій (обшуку, огляду тощо), матеріалах оперативно-розшукової діяльності, повідомлені медичними установами тощо.
За необхідності проведення освідування особи слідчий звертається до прокурора, який виносить про це постанову. Отже, юридичною підставою проведення освідуван ня є тільки постанова про це прокурора.
Постанова прокурора складається із трьох частин. У вступній частині зазначають ся відомості про місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посада прокурора, який прийняв постанову, найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер.
У мотивувальній частині повинні міститися відомості про: обставини криміналь ного провадження та мотиви прийняття рішення про проведення освідування, їх об ґрунтування; мету слідчої дії; особу, яка має бути піддана освідуванню та посилання на положення КПК, які є юридичною підставою для проведення освідування.
Особа, яка провадить освідування, за необхідності вправі залучити до участі у слідчій дії судово-медичного експерта або лікаря.
Закон передбачає цілий ряд гарантій, які спрямовані на захист честі і гідності осіб, що піддаються освідуванню. Зокрема, слідчому чи прокурору забороняється бути присутніми при освідуванні особи іншої статі, якщо це пов'язано з необхідністю оголення останньої. У такому разі за дорученням слідчого освідування може прово дитися судово-медичним експертом або лікарем (які можуть бути будь-якої статі), а його результати заносяться до протоколу зі слів лікаря чи експерта. Або слідчий має право звернутися до прокурора або керівника органу досудового розслідування з кло потанням про доручення провадження освідування слідчому тієї ж статі, що і освідуваний.
Глава 20. Слідчі (розшукові) дії
Для участі в освідуванні слідчий чи прокурор зобов'язані запросити не менше двох понятих. Закон допускає проведення освідування без участі понятих у випадку застосування безперервного відеозапису ходу проведення цієї слідчої дії. Але й у ви падку, якщо здійснюється відеозапис ходу освідування, поняті також можуть бути запрошені, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне (ч. 7 ст. 223 КПК).
Якщо клопотання про проведення освідування заявляла сторона захисту чи по терпілий, особа, яка ініціювала проведення цієї слідчої дії, має право взяти в ній участь, крім випадків, коли через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній (ч. 6 ст. 223 КПК).
3. Перед початком освідування особі, яка підлягає освідуванню, пред'являється постанова прокурора. Після цього особі пропонується добровільно пройти освідуван ня, а в разі її відмови освідування проводиться примусово.
Шляхом слідчого освідування може бути з'ясовано, чи є на тілі даної особи: а) особливі прикмети, які саме і їх локалізація (шрами, татуювання, дефекти статури, родимі плями, рубці, бородавки, відсутність певних частин тіла, сліди колишніх хво роб); б) які-небудь пошкодження, сліди злочину та їх локалізація (подряпини, синці, укуси, інші тілесні пошкодження); в) частинки тих або інших речовин (крові, хімічних речовин, слини тощо); г) ознаки професійної приналежності.
4. При освідуванні не допускаються дії, які принижують гідність освідуваної осо би або є небезпечними для її здоров'я.
Освідування може супроводжуватися фіксуванням наявності чи відсутності на тілі особи, яка підлягає освідуванню, слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет шляхом фотографування, відеозапису чи інших технічних засобів. Зображення, демонстрація яких може розглядатись як образлива для освідуваної особи, зберігають ся в опечатаному вигляді і можуть надаватися лише суду під час судового розгляду.
5. Про проведення освідування складається протокол, у якому повинні фіксувати ся факти, що мають доказове значення. У протоколі не дається пояснень, інтерпрета ції знайдених фактів, явищ, не висловлюються думки слідчого про механізм утворен ня тих або інших слідів, їх походження. У протоколі лише фіксуються знайдені на тілі сліди кримінального правопорушення або особливі прикмети.
У вступній частині протоколу повинно бути вказано: час і місце його складання, час початку і закінчення слідчої дії, дані про особу, що провадить слідчу дію (посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові), і осіб, що беруть у ній участь (прізвище, ім'я, по батькові, а в необхідних випадках і їх адреси); посаду, звання, прізвище, ім'я, по бать кові судово-медичного експерта чи лікаря, що брав участь у провадженні освідування. Повинно бути зазначено, що понятим та іншим учасникам слідчої дії роз'яснені їх права й обов'язки.
В описовій частині протоколу зазначаються умови провадження слідчої дії; усі дії слідчого в тій послідовності, як вони проводилися, а також фіксується все виявлене під час провадження слідчої дії. У ньому також зазначаються, чи мало місце оголення тіла оглянутого, чи заперечував він проти цього чи ні, а також указуються результати освідування, що, в якому вигляді і в якому місці тіла виявлено.
Оскільки в процесі освідування можуть бути виявлені сліди, що швидко зміню ються, то їх необхідно описати в протоколі максимально детально й точно. Якщо
