60.Ідеї меркантилізму в українській та російській соціально-економічній думці кінця XVII - початку XVIII ст.

Меркантилізм – напрям ек. думки, прибічники якого джерелом багацтва вбачали у зовн. торгівлі, а саме багацтво ототожнювалось з грошима, а гроші – з золотом і сріблом. Меркантилізм – перша в історії ек. думки школа, яка виникла наприк. XV ст. в епоху первісного нагромадж. капіталу в Англії, Італії, Франції та інших європ. країнах і проіснувала до XVIII ст. Це перша система ек. поглядів, на основі якої формувалася ек. політика європ. держав – політика державного протекціонізму. На розвиток М. вплинули: розв. капітал. відносин, формув. світового ринку, вел. географ. відкриття. М.(від італ. “mercante” – торговець, купець) вперше ставить пит. про джерело багатства нації: уособленням багатства вважаються гроші, його джерелом є обмін товарів, насамперед – зовн. торгівля. Тому нагромадж. грошей постає в центрі ек. системи меркантилізму, а предметом аналізу стає сфера обігу. Представники М. розробили дві теорії грошей: металістичну, яка пояснювала сутність грошей їх прир. властивостями та номіналістичну, згідно якої гроші являють собою рахункову одиницю, є умовними знаками, які не мають власної внутр. вартості. два етапи розвитку:ранній М. або монетарна система (кінець XV-XVI ст.) ґрунтувався на теорії грошового балансу; зрілий М. (XVII ст.) ґрунтувався на теорії тор­говельного балансу. Ранній М. теоретично обґрунтовував шляхи розв’язання двох взаємопов’язаних завдань: залучення якомога більшої к-сті грошей з-за кордону та утримання грошей в країні, нагромадження дорогоцінних металів в нац. масштабі. Пропоновані раннім М. заходи держ. контролю не виходили за межі чисто адміністративних: валютна монополія держави, заборона вивезення золота і срібла за кордон, стимулювання видобув. дорогоцінних металів, зменшення вагового вмісту нац. золотих і срібних монет для збільш. їх к-сті, обмеження імпорту іноземних товарів шляхом встановл. високих митних тарифів, зниж. позичкового проценту.

Найбільш відомими представниками М. в Росії були Афанасій Ордін-Нащокін (1605–1680), автор “Новотоговельного статуту” (1667) – законодавчого акту, який регулював торговельні тарифи, та Іван Посошков (1652–1726), автор “Книги про вбогість і багатство” (1724), в якій виклав програму розвитку рос. промисл.(всебічний розвиток продукт. сил, вітчизн. промисл., торгівлі, с/г) В Україні - Феофан Прокопович (1681–1736) – професор Києво-Могилянської академії, захищав політику ек. протекціонізму, активного госп. і торгов. балансу, досягнення якого пов’язував з розвитком промисл., с/г, торгівлі, шляхів сполучення, вдосконаленням держ. управління.

61.Порівняльний аналіз економічних поглядів засновників класичної політичної економії в.Петті та п.Буагільбера.

Уільям Петті (1623 – 1687) – засновник класичної політекономії в Англії.в сім’ї ремісника, 14 років - юнгою на торговий корабель, через рік через перелом ноги був висаджений на берег з корабля на пн Франції, зарахований до Канського колледжу, він вивчає математику, фізику,.. 1640 р. після закінчення коледжу в Лондон, У. Петті залишає Англію для вивчення медицини за кордоном(Фр) Завершив медичну освіту все ж таки на батьківщині У 1950 році одержав ступінь доктора фізики, став професором анатомії одного з англійських коледжів, згодився на посаду лікаря при головному командувачі англійської Армії в Ірландії. У. Петті оформив на своє ім’я скупку землі в різних кінцях острова від імені тих офіцерів та солдатів, хто не зміг або не схотів дочекатися одержання свого земельного паю.

Погляди У. Петті.

В результаті описаних подій він став великим землевласником. у 1661 році, 38-річний У. Петті одержав рицарське звання. В 1658 році У. Петті був обраний до парламенту. Працюючи в законодавчій установі, він висунув ідеї: реформування податкової системи, організації статистичної служби, проектів покращання торгівлі. твори :"Трактат про податки і збори" (1662), "Політична ек.-я Ірландії" (1672), "Різне про гроші" (1682), "Політична арифметика" (1676) та інші.

У. Петті обгрунтовує питання ек.-ої політики, вихваляє торгівлю, розвиває ідею активного торгового балансу, виступає за нагромадження в країні золота і срібла;прихильник втручання держави в економічне життя, яке повинно бути для забезпечення розвитку ринкової ек-ки; виступає як ек-ст перехідного періоду від меркантилізму до класичної політекономії. І хоча в його працях ідеї меркантилізму посідають значне місце, У. Петті – ідеолог промислового перевороту. Він оголошує "священною" і "недоторканною" приватну власність, відмічає особистий внесок власників ресурсів у створенні багатства. Вагомим було слово У. Петті у розвитку ек.-ої теорії, яка виходила за рамки меркантилізму.

У. Петті поклав початок класичної політекономії як науки. Маркс називав У. Петті батьком політекономії. За словами самого У. Петті називав нову науку "політичною арифметикою" або , "політичною анатомією" У. Петті завдання науки визначав як необхідність пояснити "таємничу природу" цілого ряду явищ, з’ясувати сутність ек.-их процесів.

У. Петті

застосував новий метод у дослідженні ек.-их явищ (самостійне значення в ньому (методі) займає статистичний метод), запозичив у філософів Ф. Бекона і Т. Гоббса деякі методологічні положення,  доповнив ці положення математичними формами, є засновником статистики, поставив проблему ек.-го закону.

На відміну від меркантилістів, які використовували емпіричний, описовий метод, У. Петті заклав основи методу абстракцій в політекономії. Застосування цього методу стало для вченого основою наукового дослідження ек.-их явищ.

 Ставлення до ідей меркантилізму- негативне до ідей відносно протекціонізму, на відміну від меркантилістів вважав, що багатство складають не тільки дорогоцінні метали та камені, враховуючи металеві гроші, але й землі країни, будинки, кораблі.

про гроші. - виявляє себе прибічником кількісної теорії грошей. Суть– купівельна сила грошей встановлюється на ринку. В обігу знаходяться усі гроші. Купівельна сила грошей обернено пропорційна кількості грошей, а рівень цін прямо пропорційний кількості грошей. Цим У. Петті демонструє розуміння закономірностей про кількість грошей, необхідних для обігу.

Проблема визначення вартості. - автор теорії трудової вартості. До проблеми визначення вартості він підходить з позицій зв’язування пропорцій при обміні і заявляє, що вони визначаються витратами праці на вир-во товарів і залежать від продуктивності праці в різних галузях. "природна ціна" у У. Петті – це, по суті, вартість. Але він не відділяє вартість від ціни – її грошового виразу.

Вартість у У. Петті створює не всяка праця, а лише та, що витрачається на видобуток золота і срібла, які з самого початку виступають як мінові вартостіі розглядаються ним як "природна ціна". Решта продуктів праці – це споживні вартості, які лише в обміні стають міновими вартостями. У У. Петті немає чіткого розмежування між вартістю і споживною вартістю. Оскільки у виробництві споживної вартості бере участь не лише праця. А й природа, то У. Петті поширює її дію на створення вартості. Земля у нього теж виступає фактором вартості.

Визначення ренти. : рента – це продукт праці. Її величина становить різницю між вартістю сільськогосподарських продуктів і витратами вир-ва, до яких він відносить заробітну плату і витрати на насіння.

Рента у У. Петті – єдина форма додаткової вартості, результат неоплаченої праці робітника.

Теорія процента. Процент У. Петті називає "грошовою рентою" і розглядає його як похідне від ренти. Величина процента залежить від розмірів земельної ренти і кількості грошей в обігу.

Але У. Петті вважає, що величина проценту залежить від попиту на гроші та від пропозиції грошей і не повинна регулюватися законом.заперечує необхідність законодавчого регулювання процента.

Теорія зарплати.По-перше, У. Петті розуміє її як ціну праці. По-друге, на противагу меркантилістам, намагається визначити природну ціну праці через вартість засобів існування. У. Петті визначав, що рівень заробітної плати повинен дорівнювати мінімуму засобів існування, тобто забезпечувати лише фізіологічний прожитковий мінімум.

У. Петті був прихильником низької заробітної плати, вважаючи, що тільки в цьому випадку робітник буде змушений працювати з належним сумлінням.