95.Історичні та соціально-економічні передумови виникнення та еволюції кейнсіанства.

Передумови виникнення кейнсіанства.

Перш за все слід відмітити, що розвиток товарно-грошових відносин спростували твердження неокласиків про здатність автоматично забезпечувати рівновагу ринку.

Ек.-а ситуація у 20-30 роки свідчила, що рівень безробіття у Західному світі перевищував 10%. В США безробіття вимірювалось в 1933 в 24,9%, в 1937 – 14,3% та в 1938 р. – 19%. У промисловості США виробничі потужності функціонували лише на 50%, а в Англії – ще менше. До 1933 року промислове вир-во та національний дохід США знизилися більш ніж наполовину. Інвестиційна діяльність у деякі роки кризи повністю припинилась. Вихід з кризи був тривалим та болісним. Навіть у 1938 році рівень вир-ва в багатьох країнах не досяг показників 1929 року.

Факти реального життя суперечили існуючим теоріям класиків. Ек.-а думка того періоду шукала і намагалась дати будь-яке пояснення кризовим явищам в ек-ці, та рекомендувати заходи по їх подоланню. Були спроби пояснити ситуацію, спираючись на еволюційний стан бізнесменів. Існувала теорія, ніби кризи є наслідком порушення пропорцій між галузями вир-ва. Ряд ек-стів пояснювали циклічний хар-р розвитку ек-ки банківською політикою величини банківського процента. Більшість економістів вважали, що безробіття викликане недостатнім споживанням та низьким рівнем попиту. В якості рятувального заходу пропонували використовувати суспільні роботи. Держава повинна “запустити ек.-ий двигун” , даючи людям роботу на будівництві доріг та таке інше. Витрачені гроші, крім прямого впливу на рівень зайнятості, будуть слугувати створенню інших робочих місць, пов’язаних з вир-вом товарів та послуг для тих, хто вже одержав роботу. Таким чином ек-ка, як Мюнхаузен, сама себе витягне із кризи.

Ці пропозиції не отримали підтримки держави. Але ек.-а криза 1929–1933 років продемонструвала очевидну невідповідність між високим рівнем усуспільнення ек. ресурсів та ірраціональністю стихійних ринкових процесів. Виникала необхідність регулювання ек-ки в загальнонаціональних масштабах. Усе це призводить до зростання ролі держави, посилення її економічних функцій. Перші кроки у цьому напрямку були зроблені у США і пов’язані були з реалізацією “нового курсу” – президента Ф.Рузвельта. Економічні реалії, що змінились, вимагали аналізу, узагальнень, теоретичних обгрунтувань.

Ідеологом нової теорії, що відповідала запитам тогодення став Дж. Кейнс. Свою працю Дж. Кейнс замислив як систематизоване обгрунтування тези про необхідність системи суспільних робіт, урядових субсидій та позик на житлове будівництво в умовах масового безробіття. В "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей" Кейнс довів, що в ринковій ек-ці відсутній механізм, що здатний привести до повної зайнятості. Ек-ка може довго знаходитись у стані депресії та бідності. Держава повинна збільшити витрати, щоб зросли вир-во та зайнятість, та проводити активну інвестиційну політику.

96.Макроекономічна модель та економічна програма Дж.М.Кейнса.

Джон Мейнард Кейнс (1883–1946) – англ. ек-ст, державний діяч.Кейнс народився в сім’ї професора ек-ки. книга Кейнса "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей" (1936) здійснила революцію в аналізі ек-ки і зробила Кейнса одним з найблискучих та найвпливовіших економістів усіх часів. В своїх книгах Кейнс розглядав проблеми теорії ймовірності, монетарної ек-ки, наслідки мирної угоди, укладеної після першої світової війни. Проте головною його працею залишається "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей". Методологічні основи дослідження Кейнса.

Перш за все необхідно звернути увагу на те, що економісти до Кейнса не виділяли мікро- та макроекономічні аспекти ек-ки. Але якщо взяти до уваги умови процвітання окремих фірм, то стане зрозумілим, що вони не тотожні ефективності ек-ки в цілому. Тому можна зробити висновок, що макроек.-ий підхід не може не відрізнятися від мікроек-ки. Тому подальший розвиток ек.-ої науки вимагав наявність двох різних рівнів ек.-о аналізу. При цьому слід зазначити, що мікроек.-ий аналіз був створений неокласичною економікою, ще до Кейнса. Кейнсіанство зробило предметом аналізу ек-ку в цілому. Такий підхід одержав назву макроек.-о, а сама теорія – макроек-ка.

Основи короткострокового макроек.-о аналізу, створені Кейнсом. полягають у тому, що ек.-а поведінка в межах усього господарства окремих агрегатних одиниць представлена у вигляді функцій з невеликим числом змінних величин, при цьому Кейнс обмежився двома одиницями виміру – грошовою одиницею та одиницею праці. Остання є 1 година праці некваліфікованого робітника. Це єдиний пункт за яким теорія Кейнса зовні подібна до ек.-ої теорії К. Маркса Кейнс запровадив в теорію ек.-ої науки математичні моделі, засновані на взаємозв’язку невеликої кількості змінних. При цьому рівновага ек-ки зводилась до рівноваги товарного ринку, грошового ринку, ринку облігацій та ринку праці.

Причиною можливої нестабільності ек-ки Кейнс вважав коливання в рівні доходу, що обумовлені неочікуваними змінами об’єму інвестицій. Останні, якщо вони досягають небезпечної межі, не можуть бути скориговані тільки силами ринкової саморегуляції і вимагають додаткового (але такого, що не змінює ринку) втручання держави.

Кейнс розглядає два основних інструменти державного впливу на сукупний попит – фіскальну та грошово-кредитну політику. Можливість грошово-кредитного регулювання безпосередньо впливає із кейнсіанської теорії проценту. Вважаючи процент найважливішим параметром, від якого залежить гранична ефективність інвестицій, Кейнс припускав, що через банківську систему можна регулювати (знижувати) процентну ставку в довготривалій перспективі, стимулюючи інвестиційний та сукупний попит. Але якщо зростання грошового пропонування не призводить до зниження процентної ставки, тобто виникає “пастка ліквідності”, то грошово-кредитне регулювання виявиться безсилим в стимулюванні сукупного попиту і тому є неефективним інструментом подолання депресії. Свої надії на рівноважне економічне зростання і досягнення повної зайнятості Кейнс пов’язував передусім з фіскальною політикою: збільшення урядових видатків здатне виповнити недостатність споживчого та інвестиційного попиту приватного сектора економіки. Втручання держави Кейнс визнавав “єдиним практично можливим засобом уникнення повної руйнації існуючих економічних форм і умовою для успішного функціонування приватної ініціативи”.